Emma's Chance

ПОДЯКА оголошується Сюзан Пірс

Гроші на обід є? І всі книжки.

- Так. - Добре.

Хорошого дня!

Я б воліла, щоб зі мною сталося будь-що,

тільки б мене не підвозила мама на очах усієї школи.

Що, любиш в них ходити до школи?

Перепрошую, це моє найзручніше взуття.

Так-так, звичайно.

Гей!

Прошу, скажіть, що знаєте додаткові питання

- з геометрії. - Ось.

Мені дав Едді. А йому Сара, а їй...

Неважливо. Важливо, що джерело надійне.

У мене 98%.

Дякую.

- Чому ти їй дякуєш? - Що ж, тепер матимеш борг.

З іншого боку, мабуть, мені варто подумати самій.

Навіть якщо не здам.

Ти інколи така дивна, Еммо.

Коли ти втямиш, що в житті потрібні обхідні шляхи,

тоді я тебе запрошу в одну з наших сімейних подорожей.

Ти візьмеш її до Греції? Я думала, ти береш мене.

Беру.

- Ніхто не любить відмінників. - Ну ж бо!

Все що я знаю, краще б тобі не пропускати гру сьогодні, якщо хочеш додаткові бали.

Ні, Емма не пропустить. Вона знає, що потрібна нам.

Ага, я вам потрібна, щоб ви могли витріщатись

на Джейкоба Мерфі та його смердючу вологу футболку?

Він та всі в його команді просто страшні кривляки.

Дівчата, йдете на гру?

Джейкобе!

Емма щойно нам розповідала, як чудово ти граєш цього сезону.

А що, ти була в нас на тренуваннях?

Ні. Та я передчуваю баскетбольні вібрації.

В твоєму майбутньому смуга перемог.

Ну, ти ж розумієш.

Чудово.

- Не хвилюйся, ми будемо. - Прекрасно.

- Побачимось. - Бувайте.

До зустрічі, Еммо.

Я помираю.

Я через тебе помираю! Це що таке було?

Гаразд, Джейкоб - твій додатковий бал.

Ти йдеш сьогодні на гру.

Він вартує більшого.

- Як щодо 375? - Так!

Є 375. 375, чи буде чотириста?

375 раз, 375, може, буде чотириста, два. Продано.

АУКЦІОН Майка

Джейкоб Мерфі такий гарнюня.

Він закинув три очковий на останній секунді?

Ти довго будеш думати про оцінки?

Ну ж бо! Давай веселитись!

Залиш її в спокої.

Баскетбольні вібрації, дівчино. Ось я про що.

- Чудова робота. Класна гра. - Дякую вам. Дякую.

Він зробив це. Дякую, що прийшла, мала!

Чому ми тут стоїмо? Забираймося, друже! Пішли.

Треба йти. Хороша гра!

Еммо.

Я дуже спізнююсь.

Тобто, давай хоч відвеземо тебе додому.

Ні, моя мама буде тут з хвилини на хвилину.

Але все одно дякую.

Як вона вміє настрій зіпсувати.

Друзі, ми ж можемо й без неї повеселитись. Правда?

Так. Так, можемо.

Добре! Хочете перекусити, абощо?

- Так. - Ти все знаєш!

- Хто кермує? - Не я!

- Я! Я за кермом. - Що?

Еммо! Ходи!

Вона скоро буде, я присягаюсь.

Брехуха!

- Сідай! - Давай, відвеземо тебе додому. Поїхали!

Добре, гаразд.

Що ми робимо?

Перемагаємо свої страхи.

Я вам не потрібен.

Гаразд, все добре?

- Як мені вийти? - Ти добив їх своїм останнім, друже.

Я завжди готовий.

- Добре. - Добре, почнімо.

Гаразд. В когось є ліхтарик?

Вже працює, мала.

- Я в шоці. - Так.

Ось так.

Чому я завжди перша?

- Ти готова? - Ти? Готова?

- Починаймо. - Готова.

- Рахується тільки якщо довше 10 секунд. - Кет.

- Підсадити? - Дякую.

Легкітня.

А це безпечно, Кет?

- Та ну. Нічого не станеться. - Все в порядку. Вона впорається.

Вони ж не скинуть її, правда.

Ну, вони можуть.

Я чула, що коні старі та мляві.

Нікі? Нікі, що ти робиш?

Може, вона в лайно вступила.

Хтось повинен туди піти.

Кетрін?

Я не можу в цьому лізти на паркан!

Що ж, ватажку, наступного разу краще приготуйся.

"Ходімо на ранчо на каблуках".

Нікі!

Нікі!

Нікі?

Нікі?

Не смішно.

Ну ж бо, ходімо.

Я знайшла.

Що? Ні, Нікі, ти не мусиш цього робити!

Я верхи на цьому. А ти на тому.

Нікі!

Нікі!

Не хочете сказати мені, що ви тут робите, панянко?

ДИРЕКТОР ШКОЛИ МЕЙТСОН

Порушення кордонів приватної власності.

Ти наражала на небезпеку себе і вразливих тварин.

"Вразливих"?

Так. До твого відома, кінь з того маленького фокусу минулого вечора

переніс травму.

Еммо, про що ти взагалі думала?

Це ж зовсім на тебе не подібно.

Ти ж зразкова учениця. В тебе чудова відвідуваність.

Але останнім часом, знаєш, це вже втретє цього року

ти в моєму кабінеті.

І тобі дуже пощастило, що власниця ранчо

зателефонувала мені, а не висунула звинувачення.

Так, мем.

Що ж, покарання буде відповідним злочину.

Три дні в тиждень, починаючи завтра,

працюватимеш на тому ранчо і робитимеш все, що скажуть.

Без пропусків, без запізнень.

Якщо будеш відповідальною й отримаєш позитивні відгуки,

вдамо, що нічого цього ніколи не було. Зрозуміла?

Як довго?

Дякую.

Еммо?

Впевнена, що не хочеш сказати, хто ще був з тобою вчора?

Сподіваюсь, воно було того варте.

Сказати, що я засмучена, - це нічого не сказати, Еммо.

Мамо, це не те, що ти думаєш.

Ти усвідомлюєш, що ти незаконно перетнула межі приватних володінь?

Ти не тільки могла зашкодити тим коням,

ти могла зашкодити собі.

Все не так було.

А як воно було?

Тобто, так. Я розумію, що без помилок не обійтись, але...

Дозволити собі потрапити в таку...

Йди до себе, будь ласка.

Мені потрібно подумати, як довго ти будеш покарана.

Я тебе покличу, коли вечеря буде готова.

Мамо!

Йди.

Пам'ятаєш, як ти вдерлась в гараж свого дядька,

поцупила його скутер та поїхала кататись з друзями?

Я намагаюсь згадати, скільки тобі тоді було.

Чотирнадцять.

Саме так.

Еммо, вечеряти!

Слухай, люба. Мені шкода, що так сталося.

Але прийняття наслідків своїх дій...

Це частина життя.

Якби це було вперше,

це було б одне, але, люба, твої оцінки гіршають,

ти прогулюєш уроки.

А ці твої друзі постійно втягують тебе у неприємності.

Все з моїми друзями добре, мамо.

Я зробила помилку і сказала, що більше так не буду.

Добре? Я прошу вибачення. Прошу вибачення за все.

Щодо покарання, думаю, ти будеш покарана до того часу,

поки працюватимеш на тому ранчо.

Це значить жодних спільних навчань з друзями,

баскетболу, шкільних розваг.

А як щодо танців?

Знаєш, коли я вчилась в школі,

ми танцювали під живу музику, а не під ту хіп-хопову ді-джейську дурню.

Слухай, якщо ти робитимеш все, що тобі скажуть

на громадських роботах, я подумаю про танці.

- Ти ж знаєш, що я тебе люблю? - Так.

І я роблю це тільки заради твого блага.

Так, я знаю.

Могло бути й гірше.

Дякую, мамо.

Я говорила про твої нотації, люба.

Еммо. Еммо? Еммо, зачекай.

Мені шкода. Тобто, не треба було нам туди взагалі їхати.

Все нормально. Потрібно просто пройти через це та продовжити жити далі.

Це ж не вплине на, ну, поступлення в коледж, правда?

Без пропусків і не можна спізнюватись.

Йди. Не думай про мене.

Мені потрібно на "роботу". Сьогодні мій перший день.

- Щасти тобі. - Дякую.

ПРИТУЛОК ДЛЯ КОНЕЙ "РЕД БАКЕТ"

Ще тільки 30 днів, це все, що я прошу.

Ти, мабуть, Емма. Я Кевін.

Я тут головний об'їждчик, в "Ред Бакеті".