Princess Mononoke (Mononoke-hime)

У прадавні часи земля була вкрита лісами,

які споконвіку населяли духи богів.

ПРИНЦЕСА МОНОНОКЕ

Якуле.

Ашітако.

Ти вчасно. Пані Хі наказала всім вертатися в село.

-Дідусь теж так сказав. -Дідусь?

-Із лісом щось не те. -Пташок немає.

Тварин теж.

Ясно. Я поговорю з дідусем. Ви троє біжіть додому.

-Добре. -Добре.

Щось наближається.

Дідусю, що це?

Не знаю. Не людина.

Пані Хі кличе всіх назад у село.

Воно тут.

-Це проклятобог! -Проклятобог?

Якуле, тікай!

Він хоче напасти на село.

Ашітако!

Не чіпай проклятобога! Прокляття перейде на тебе!

Якуле!

Я з миром! Заспокойся!

Хіба ти не славетний хранитель лісу?

Чому ти так несамовито лютуєш?

-Чудовисько! -У село!

Стій!

Чому нападаєш на наше село?

Стій! Вгамуйся!

Вставай!

Він його вбив!

Ашітако!

Покличте пані Хі!

Підтримуйте вогонь!

Ашітако!

Кає, не чіпай. Це не звичайна рана.

Ашітаку поранено!

Де пані Хі?

Усі тримайтеся від нього подалі.

Пані Хі!

Візьми цю воду і лий повільно на рану.

Добре.

О лихий боже з невідомих країв,

смиренно вклоняюся перед тобою.

Ми зведемо на цій землі курган

і влаштуємо на твою честь фестиваль.

Забудь про свою лють, втихомирся.

Огидні людиська.

Скоро ви пізнаєте мої страждання і мою ненависть.

Тривожний знак.

Вепр прийшов з далекого заходу.

Через отруту у глибокій рані він божеволів і гнив заживо.

Він усе біг, дедалі більше навіснів

і зрештою обернувся на проклятобога.

Принце Ашітако.

Так?

Покажіть усім свою правицю.

Пані Хі.

Принце Ашітако, чи готові ви зустріти свою долю?

Так. Ще відтоді, як пустив стрілу у проклятобога.

Ця мітка зрештою пошириться на ваші кістки,

і ви помрете.

Пані Хі, чи ми можемо щось вдіяти?

Ашітака захистив село і жінок!

А ми просто чекатимемо на його смерть?

Долю не можна змінити.

Але можна або сидіти й чекати її, або вийти їй назустріч.

Погляньте.

Це знайшли у тілі вепра.

Ця річ розтрощила йому кістки і порвала нутрощі,

завдавши страшних страждань.

Що ще могло обернути вепра на проклятобога?

У цьому західному краї коїться щось лиховісне.

Якщо вирушите туди і поглянете оком, не затьмареним ненавистю,

можливо, знайдете спосіб зняти прокляття.

Так.

П'ятсот років тому Ямато здолали нас

і витіснили на ці землі.

Ходять чутки, що влада короля Ямато слабне,

а його сьоґуни втратили хватку.

Та кров нашого племені все одно слабшає.

І ось юнак, який мав очолити наше плем'я,

мусить їхати на захід.

Певно, така наша гірка доля.

За законом, вас не проводжатимуть.

На все добре.

Ашітако!

Кає, закон забороняє тобі тут бути.

Я прийму покарання.

Хай він супроводжує тебе замість мене.

Це ж твій коштовний кинджал.

Тепер це твій оберіг.

Ти назавжди у моїх думках.

Назавжди.

Ти теж назавжди у моїх думках, Кає.

Битва?

Негідники!

Хай вам грець!

Обходьте!

Отам нагорі! Убийте його!

Він мій!

Припини!

Що з моєю рукою?

Не втече! Я його бачу!

Пропустіть! Не стійте на шляху!

Він демон.

Мітка темнішає.

Їжа на смак як окріп.

Онде він.

Достатньо?

Що це? Це не гроші.

Не маєш грошей — віддавай рис.

Чекай. Покажи скромному ченцю.

Стривай, це ж…

Жінко, це чималий зливок золота.

Якщо хочеш грошей, я заплачу.

Віддай це мені.

Добрі люди, тут є десь міняйло?

Що таке? Немає?

По-моєму, він вартий мішка рису.

Ні, трьох мішків.

Чекай-но.

Віддай! Це моє!

Агов!

Не тікай отак!

Що ж, подяки не треба.

Це я маю тобі дякувати.

Я встряг у сутичку із самураями.

Ти мене виручив.

Овва. Ти б'єшся, наче одержимий.

Теж помітив?

Покажи людям золото —

і посієш у їхніх серцях насіння жадоби.

Не хочу, щоб мене пограбували уві сні. Біжімо?

Отже, вепр обернувся на проклятобога…

Я йшов його слідами,

але загубив їх на підході до села.

Нічого дивного.

Роззирнися.

Востаннє, як я тут був, це було чималеньке селище.

Але багато повмирало.

Може, через повінь чи через зсув.

Війна, злидні, хвороби і голод.

Ця земля кишить привидами тих, кого спіткала гірка доля.

Прокляття, кажеш? Цей світ і є прокляттям.

Смачно.

Не варто було йти у село.

Через мене двоє загинули.

Ні, завдяки тобі вижив я.

Давай миску. Спершу треба поїсти.

Усі помирають.

Хтось раніше за інших.

Яка гарна миска.

Ти нагадуєш мені народ зі старих рукописів.

Хоробре плем'я еміші, що далеко на сході.

Їздило на рудих антилопах і мало стріли з кам'яними наконечниками.

Головне — не дати смерті перемогти.

Принаймні так казав мій вчитель.

Доїдай, це твій рис.

Ви колись бачили щось подібне?

-Що це? -Було у тілі вепра.

Завдало велетню смертельної рани.

Якщо підеш далі на захід,

далеко у горах є ліс, куди люди бояться й ступити.

Ліс Бога-Оленя.

Ліс Бога-Оленя?

Кажуть, там живуть велетенські звірі, як у прадавні часи.

Поїхав, як я і думав.

Не зупиняйтеся.

Пройдіть ще трохи. Будьте насторожі!

Он вони!

Це боги-вовки!

Не дайте худобі злякатись. Зберігайте спокій і шикуйтеся.

Тримайте порох сухим.

Заманіть їх ближче!

Перший загін, вогонь!

Другий загін, вогонь!

Кляті почвари. Виють гірше, ніж кусають.

То цуценята.

Чому мати не йде?

Це Моро!

Моро, іди сюди!

Ми її вбили!

Вона безсмертна.

Це її не вб'є.

У нас великі втрати.

Вирушаймо негайно.

А ті, хто впав у долину?

Перегрупуйтеся.

Дихає.

Тримайся.

Мене звуть Ашітака!

Я приїхав у цей край з далекого сходу.

Це ви прадавні боги, які нібито живуть у лісі Бога-Оленя?

Забирайся!

Кодама? Тут ще й кодама є?

Тихіше. Від рухів рани болітимуть дужче.

Не зважай, то й не буде шкоди. Це ознака здорового лісу.

Вони покличуть Бога-Оленя.

Бога-Оленя? Велетенського вовка?