Sahara

РИЧМОНД, ВІРДЖИНІЯ, 1865. КІНЕЦЬ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ

ОСТАННІЙ БРОНЕНОСЕЦЬ, ЩО ПРОРВАВ БЛОКАДУ СОЮЗУ

Вибачте, капітане.

Пусте, синку. Ти, головне, йди. Майбутнє у твоїх руках.

Гармати на лівому борті готові, капітане.

Лейтенанте.

Вогонь!

-Приготуйтеся увійти в канал. -Уперед на пів-корпусу.

-Швидкість п’ять вузлів. -Так, сер.

Радіус 150 метрів.

Є 150 метрів.

Вогонь!

-Повний вперед. -Так, капітане.

Стоп машина.

-Капітане? -Стоп-машина! Тихий хід.

Припинити вогонь.

Припинити вогонь. Закрити амбразури. Тиша.

Закрити амбразури!

МОРСЬКИЙ ІСТОРИК У ПОШУКАХ КОРАБЛЯ-ПРИВИДУ

ВІД МОРСЬКИХ КОТИКІВ ДО КОРОЛІВ МОРСЬКОГО ДНА:

СЕНДЕКЕР, ПІТТ ТА ДЖОРДІНО

НМПА ЗАНУРИЛОСЯ ДО КУРИЛЬСЬКОГО ЖОЛОБУ

ЛЮДИНА, ЩО ПІДНЯЛА «ТИТАНІК»

АВСТРАЛІЯ

НМПА ШУКАЄ ДАВНО ЗНИКЛОГО БАТІНА

ЛАГОС

ВООЗ

Місіс Нвоколо?

Єва Рохас, ВООЗ. Це доктор Гоппер.

-Добридень. Дуже приємно. -Ходімо.

Вибачте, що темно. У нього болять очі від світла.

-Дякую. -Як його звуть?

Азіківе. Усі звуть його Ківе.

Привіт, Ківе. Мене звуть Єва.

Я тебе огляну, добре?

-Давно він хворіє? -Два дні.

Він кудись їздив останнім часом?

На тому тижнів був у Малі з батьком.

-А де зараз його батько? -На маяку.

Він там працює.

Тиск 80 на 50.

-Порушення кровообігу. -Беру кров.

-Тихо, синку. -Єва, заспокійливе.

-Яка доза? -Два міліграми.

-Тихо, синку. Усе добре. -Усе буде добре.

Ми хочемо тобі допомогти.

Усе гаразд, Ківе.

Мама з тобою.

Усе добре.

Як ти?

-Малі. Як і в решти. -Отож.

Це епідемія, Френку.

Лише шість випадків. Цього замало.

А скільки треба? Шістдесят?

Шість тисяч?

Коли це вже серйозно?

Треба знайти джерело, Френку.

Ти хочеш їхати до Малі?

Ну ні.

Там війна. ВООЗ не може більше втрачати людей.

Ось, дописуй звіт.

Так.

-Якраз до розтину встигну. -Єва.

Я зроблю все, що можу.

Ще раз доповім Раді.

Може, тепер дослухаються.

Дякую.

-Треба взяти аналіз крові в його батька. -Я його знайду.

Добридень!

Пане Нвоколо?

Пане Нвоколо?

Гей!

Допоможіть!

Нема чого тобі тут робити.

Забери її сумку.

Ви в порядку?

Ану підберіть це!

Ти що робиш?

Хлопці, годі дуркувати.

Ану!

Так, стоп. Тримайте так.

Гей, ти, тримай це.

Потримай!

Дай мені викрутку! Викрутку!

Викрутку! Є тут хто?

Мастило. Мастило дай! Дякую.

Усе, готово.

Усе до…

Вибачте.

Давайте.

-Мене звуть Ел Джордіно. -Єва Рохас.

Добре впоралися.

Дякую.

-Вітаю на кораблі. -Дякую.

Добре, вмикай. Опускай. Давай, давай.

Привіт.

-Як ви? Краще? -Так, дякую.

-Я Руді. -А де це ми?

Це «Марта Енн», судно НМПА. Корабель.

Ми не знали, хто ви, тож трохи вас підштопали.

У вас був набряк верхньої частини трахеї.

Руді, я чекав на цей момент два місяці.

-Дивися, не дай йому затонути. -Так, адмірале.

Підйом через п’ять секунд. Час пішов.

Три…

Два… Один.

Пані та панове,

дозвольте вам представити після 772 років на дні океану…

«Король Батін»!

Дякую всім.

Крім тебе, Еле. Ну що за чортівня?

Це десятитонний домкрат, а не вудка якась.

Ти мав на увазі «Томпсон 12-91».

А це «Томпсон 12-93».

-Хоча ти жодним із них не вмієш керувати. -Хлопці.

Сер?

«Король» має бути в музеї за п’ять годин.

-Не хвилюйтеся, сер. -Буде.

Сподіваюся.

А хто в нас вже на ногах!

Дякуючи вам, як я розумію.

Добре, що ви втратили лише сумку. Небезпечне місце.

Дідько! Дійсно ж втратила.

-Там нема нічого, за що варто померти? -Спірне питання.

Вам точно не варто помирати.

Дірку! Іди сюди. Треба трохи почистити оцю гидоту.

Вибачте, жінка кличе.

Дівчатка, почистіть трохи пана Батіна.

Він іде на вечірку.

-Адмірале? -У відставці. Джим Сандекер.

Єва Рохас, ВООЗ.

Схоже, вам не завадить кава.

-Дірку, допоможи мені. -Не як минулого разу?

Правий кінець зверху чи лівий? Не можу запам’ятати. Здуріти можна.

Як там у віршику, зайчик навколо дерева?

Буду там за годину.

Що, Дірку?

Це був Ошоді.

Можливо, він щось знайшов.

-Оце чудово. Просто прекрасно. -Дуже дякую.

Ні, це для мене чудово.

Мені вже кортить сказати Сандекеру, що ти сьогодні не будеш у музеї,

бо твій знайомий нігерійський бандит знайшов сліди

броненосця з Громадянської війни, який затонув

у берегів Африки.

-Ти ж про це, так? -Так.

-Сандекеру дах зірве. -Еле…

І я це побачу. Він почервоніє…

Лиса жене зайця навколо дерева і в нору.

Так зав’язують краватку. Не хвилюйся, я там буду.

Дякую.

Дуже вдячний.

По- перше, дякую Лагосському музею за чудове прийняття.

Також хочу подякувати нашому головному спонсорові Іву Массару.

Дякую.

Ми - НМПА, Національна морська та підводна агенція,

і ось чим ми займаємося.

Король Батін!

-Де він? -У буфеті нема.

-Дідько. -Хто хоче кебаб?

Завдяки допомозі музеїв та урядів такі приватні організації, як ми,

можуть працювати над тим, щоб історія не зникала у прірві часу,

а поверталася до людей.

Дякую.

Дякую всім. Приємного вам вечора.

У тебе на кораблі є CD-плеєр?

Є. Ти ж мені й продав місяць тому.

У мене є класна річ. Із Іракського національного музею.

Не показуй мені таке, Ошоді. Не настільки ми друзі.

Гаразд, гаразд.

Коротше, ось.

Це непроста річ. Я про неї тобі казав.

Навіть показувати тобі шкода…

Звідки він у тебе?

Спершу гроші.

Не настільки ми друзі.

Шикарна вечірка.

-Дякую за запрошення, адмірале. -Нема за що.

Іве, це жінка, про яку я вам казав.

-Доктор Єва Рохас. -Вітаю.

Дуже радий знайомству. Я Ів Массар.

-Дуже приємно. Це доктор Френк Гоппер. -Як справи?

Ів багато працює з Африкою.

Зокрема, у Малі.

Перепрошую.

Отже, ви вважаєте, що з Малі йде якась чума?

-Ми не називаємо це чумою… -А що це тоді?

Чума.

То у вас є справи в Малі?

Є там хтось, хто може умовити ВООЗ відправити туди людей?

Розумієте, Малі здебільшого керує диктатор.

Генерал Казім.

-Ви з ним знайомі? -Так.

Він був полковником армії Малі і підвищив себе у званні,

коли вбив президента.

Він диктатор із диктаторів.

І він керує країною?

Половиною, а другою половиною - ніхто. Не знаю, що гірше.

Але попереджаю, для іноземців там небезпечно.

Мабуть, для місцевих ще небезпечніше.