Taste of Freedom (Смак свободи)

Кухня - це мистецтво.

Точнісінько як музика.

Посудіть самі.

Рецепт - ноти,

а кухарі - музиканти.

Якщо всі компоненти поєднуються правильно,

то виникає мелодія смаку.

Звісно, страви бувають різні.

Щось можна зіграти соло,

а щось а-капелло,

та задля складної симфонії

потрібен цілий оркестр

і диригент.

Тобто шеф.

Це, власне, я.

Два пашоти на десятий столик!

Так, шеф!

Ідеально.

Дякую, дякую.

Варя!

Ти що там, з яйцями розмовляєш?

Вони тобі там хоч не відповідають?

Ну? Що сталося? Там клієнти чекають!

Нічого, я просто хотіла презентувати наш новий сніданок.

Та-дам!

Ой…

Ну, Варю, я просила, не треба всього цього, ну…

Ну простіше треба.

Ні, ну гарно, нічого не скажеш.

Це хоч яйця?

Ага. Пашот.

Ну… ну давай.

Давай, швидше.

Варя!

Давай. Давай, давай.

Ось.

Пашот.

Варька збацала.

Ви тільки подивіться, яка краса.

Наче не пашот, а Фаберже.

Ого, як у ресторані!

Яке в ресторані! В американському кіно!

Ой…

Ну, смачного, хлопці!

- Дякуємо! - Дякуємо!

Сказали, як у кіно.

До речі, Любов Іванівно,

я там купувала продукти для пашоту. Чек на столі.

Який чек?

Що?

За такі гроші їм твої виноградні кісточки поперек горла стануть.

Агов! Хто там є? Ану йдіть сюди!

Ми за це платити не будемо. Воно сире.

Варя!

Пашот такий і має бути.

Це ж пашот. Він такий і має бути.

Люба, я маю завтра в Польщі товар здавати,

а не аналізи в лікарні!

Баби зовсім подуріли. Сирі яйця в дорогу дають.

Та вони не сирі!

Ще якісь гілки понакладали!

Шпараги!

Це ти кому сказала?

А ну цить! Сама ти шпарага!

Хлопці, вибачте, будь ласка! Хлопці!

Ну все.

З мене досить.

Тебе звільнено.

Розрахунок був ще вчора, тож я тобі нічого не винна.

Отак от.

Ти на даху там пробий, щоб з неба Боженька бачив твої мрії.

Тобі все ж треба вибачитися перед Любою.

Ма, годі тобі.

Та це щастя, що мене звільнили.

Я гідна більшого.

Нащо мені той гадючник придорожній?

Добре, я сама переговорю з нею.

Не смій. Ти бачила той бомонд?

Для кого мені там високу кухню готувати? Село!

А відколи це в мене стала така столична?

За три місяці, що в Києві вчилася своїм пашотам?

Не гніви Бога, доню!

А головне, маму.

Ма!

Смачного.

Доню, ну ти права.

Ти дійсно гідна більшого.

Мам, дякую.

Виходь заміж за Стасика. Такий хороший хлопець.

Молодий, а вже п'ять кіосків має.

А головне - так тебе любить.

Він з твоїх рук усе з'їсть, навіть якщо воно сире.

Навіть не починай знов!

Я не можу бути з людиною, яка пасту називає макаронами,

ще й їсть із хлібом.

І взагалі, я заміж не збираюся.

Як то не збираєшся? А нащо було вчитися готувати?

Аби стати шефом і творити, і вийти на інший рівень.

Нащо виходити на інший рівень, якщо можна вийти просто заміж?

Варю!

Варю, ну…

Я теж макарони називаю макаронами,

і ніхто від того ще не помер.

Що ти робиш?

Ось інший рівень!

Та не будь дитиною! Хто тебе візьме?

Браво. Як у тебе класно це виходить!

Що?

Обрізати мої крила.

Я в цьому болоті все життя прожити не хочу.

Ага.

Я теж не завжди була такою.

Ну і куди ти? Ну?

Давай.

- І у мене теж були мрії! - Ага!

Але у мене й голова була! Голова!

Алло, Стасик?

Варя втекла.

Ну як-як, на велосипеді!

Гей, красуне! Куди так летиш?

Там мама твоя хвилюється.

Передай мамі, що я напишу.

Чого ти нервуєшся? Подумаєш, звільнили з роботи!

Знайдемо нову.

Зараз подзвоню хлопцям, можеш у них хот-доги робити, хочеш?

Де? Тут?

Ха! Дякую!

А що тобі треба, то ти скажи!

Тобі не зрозуміти!

Ти що, думаєш, що я тупий, чи що?

Це ти сам сказав!

Ну все!

Ще приповзеш!

Навіть коли здається, що весь світ проти тебе,

все одно краще шкодувати про те, що зробив,

ніж не зробив.

Інколи дуже важко серед сотні голосів почути себе,

свої справжні бажання та ризикнути.

Як там кажуть - сміливі завойовують міста?

Але мені треба не просто місто,

а ресторанна столиця,

і що далі від дому, то краще.

Пані дуже пощастило, що ця квартира зараз вільна.

Антикваріат.

У самісінькому центрі міста за такі гроші!

Холодильник.

Невеличкий, але…

Але ж пані буде сама?

Сама.

Сама…

- Немає світла чи що? - Як то немає?

Прошу дуже! Оп!

Шматинка - вимикати.

Зверніть увагу.

Газова плита працює, як танцює.

Братрура. Ну, духова піч по-вашому.

Але ж ви, молоді, зараз не готуєте.

Хіба піцу замовляєте!

Я кухар! Якраз таки я люблю готувати!

Кухар? Ну то у мене для вас дещо є!

Як це тепер називається - вінтаж!

Та всі зручності поблизу - магазин, перукарня.

Вікна… Ну, вікна погано відчиняються.

Але ж це навіть на краще.

У центрі таке загазоване повітря.

Вже стільки часу. Давайте щось вирішувати.

Якщо берете, то як з вас - 500 доларів.

Скільки? На сайті ж було 200.

Ну а як ви думали?

Перший місяць, останній і завдаточок.

Дайте я.

Це всі мої гроші.

Ой, ну! То пані треба швидше знайти собі роботу.

Перепрошую…

- Вибачте, але ми ще зачинені. - А я з приводу вакансії.

Петре, тут дівчина щодо вакансії.

- Вітаю. - Вітаю.

Є досвід роботи кухарем?

Так, звісно, три місяці в роад-кафе.

А в ресторанах нашого рівня?

- Ну… - Вибачте, я не маю часу на експерименти.

А я ще курси кулінарні закінчила!

В Києві! З відзнакою!

Ми вам подзвонимо.

Вакансій більше немає.

Вакансій більше немає.

Ми вам подзвонимо.

Ваша вакансія вже зайнята.

Ви що, знущаєтесь?

Що це…

Відчиняйте, відчиняйте!

Я зверху!

А, ні, мене таке не цікавить.

У мене трубу прорвало!

Я вас заливаю!

Блін!

Що? «Я щось натиснула і все пропало»?

Ти напис не бачила? Курка безмозка.

Що? Сам ти…