The Adventures of Sharkboy and Lavagirl 3-D

«УСЕ, ЩО Є АБО КОЛИСЬ ІСНУВАЛО У СВІТІ, ПОЧАЛОСЯ З МРІЇ...»

ЛАВА

Шаркбой не завжди був напівхлопцем і напівакулою.

Він був морським біологом, точніше, мріяв ним стати.

Його батько вивчав білих акул

і називав свого сина «Шаркбоєм»

через те, як сильно той цікавився акулами.

Він готував їм суші й дав кожній із них імена.

Молочник, Свинка, Яєчня і Кракен.

Та якось налетів неймовірний, загадковий вихор.

Він ущент зруйнував лабораторію.

Шаркбой!

Шаркбой і його батько врятувалися

на аварійних плотах.

Шаркбой!

Але вони опинилися по різні сторони уламків,

і їх понесло вітром у різних напрямках.

Шаркбой!

Шаркбой залишився зовсім один.

Принаймні, так йому здавалося.

Але одна з акул упізнала його.

Гей. Це Шаркбой.

Навіть не думайте його їсти, хлопці. Він - наш друг.

Вони віднесли Шаркбоя до своєї печери, і він знову опинився у безпеці й сухості.

Акули стали для нього родиною.

Сотні білих акул.

Акули виховали його як одного зі своїх

і навчили бути справжньою акулою.

Щоб вижити, ти повинен постійно рухатись.

Завжди рухайся уперед і ніколи не розвертайся назад.

І керуватися самими лише інстинктами.

З часом у нього виросли зябра і гострі кігті.

Його зуби стали гострими, як у акули.

У нього навіть виріс плавець. Справжній плавець.

Але це було дуже давно.

Я вперше зустрів Шаркбоя, коли рибалив улітку на пристані.

Мені здалося, що він загубився.

-Тобі треба знайти справжню роботу. -Ні, я маю роботу.

І я привів його до себе додому...

-Письменник - це не робота. -Можливо, тобі варто піти.

...але так, щоб мої батьки його не помітили.

Я годував його і тримав у воді.

Він обійшов цілий всесвіт у пошуках батька.

Він розповів мені про свої пригоди на такій чарівній планеті,

що важко навіть уявити.

Він сказав, що і я колись зможу опинитися на тій Чарівній планеті.

ШАРКБОЙ!

Потім одного разу вночі я побачив мерехтливе світло.

Переді мною з'явилася неймовірна дівчина з пурпурним вогнем

замість волосся і шкірою, схожу на гарячу лаву.

Я назвав її... Лавою.

Вона посміхнулася мені, бо це було її справжнє ім'я.

Вона сказала мені, що Шаркбой повинен повернутися разом

із нею на Чарівну планету і вирішити велику проблему.

Вона спитала, чи я хочу піти з ними.

Я відповів: «У мене завтра школа».

Вона подивилася на мене з сумом і раптом зникла,

забравши з собою Шаркбоя.

З того часу я не бачив Шаркбоя і Лаву.

Ось як я провів літо.

Досить.

Комусь доведеться це прибирати. І точно - не мені.

Ми повинні були розповісти правдиву історію.

Це правдива історія.

А які суперсили є у Лави?

Та не існує ніякої Лави.

Вона може...

-Вона може стріляти лавою з рук. -Круто.

Хто з вас вважає, що історія Макса правдива?

-Ні. -Він усе вигадав.

-Це неправда. -Це лише вигадка.

Якщо вона правдива, чому б тобі не привести Шаркбоя

і Лаву до нашого класу?

Але вони полетіли.

-Я не знаю, куди саме. -Сідай, Макс.

Лінус, ти наступний.

Цього літа у мене з'явився новий друг,

який був наполовину придурком і наполовину хлопчиком.

Я назвав його Придуркобоєм.

Хоча насправді його звати Макс.

Ми приготували його на обід, але він так смердів, що нас усіх знудило.

Досить, Лінус.

Лінус, Макс, залишіться.

-Та годі вам, пане Е. -Діти, як мене звати?

Пан Електрисідад.

Вірно, пан Електрисідад.

Не «пан Електрик». І не «пан Електро...»

Лінус, ти щойно заробив двійку за поведінку.

Почався новий навчальний рік. Ви зможете стати друзями?

-Ні. -Ні.

Отже, вирішили: ви станете найліпшими друзями.

Це означає, що тобі не можна кепкувати з Макса, Лінус.

Макс, ти вже в четвертому класі.

У цьому класі вчаться чудові діти.

Знайди їх і спробуй із ними потоваришувати.

Мрії заважають тобі побачити те, що знаходиться просто перед тобою.

Ми не у казці живемо. Це - реальний світ.

-Я втратив хід думок. -Досить мріяти. Я все зрозумів.

-Я спробую. -Що це в тебе?

Це мій щоденник мрій.

В ньому зібрані всі мої найдорогоцінніші мрії.

Я ніколи не розлучуся з ним, аж до самої смерті.

Ти гарний хлопчина, Макс.

Макс.

Давай будемо уявними друзями.

Ти будеш всюди ходити за нами, а ми робитимемо вигляд, що тебе не існує.

Погляньте. Шаркбоя вдарила током банда вугрів

і потім зжерла його підсмажене м'ясо.

Ого, Лінус. Ти такий...

нікчемний оповідач.

Я розіб'ю твої рожеві окуляри, мрійнику.

Тобі кінець.

Хапайте його!

Віддай мені блокнот.

Віддай мені блокнот, або зараз опинишся у світі мрій.

Ага. Попався.

Завтра я поверну тобі покращений варіант.

-Макс, прокинься. -Не переставай мріяти, Макс.

-Розплющ очі, Макс. -Розплющ очі і мрій.

-Ніколи не припиняй мріяти. -Прокинься!

Шаркбой.

І Лава.

Макс?

Моє печиво. Що ти з ним зробив?

Чому ти вирішила приготувати печиво?

Знаєш, що буває, коли він переїсть солодкого.

Це для для його однокласників.

Щоб ти міг подружитися з дітьми у школі, а ти взяв і все з'їв.

Ні. Це Шаркбой і Лава.

Дивися. На цьому видно сліди акулячих зубів, а цей підгорів.

Не існує ніяких Шаркбоя і Лави.

Ну, я йому вірю.

Твоя мати права.

Коли ти підеш спати і заплющиш очі, вони, можливо, повернуться.

Та коли знову їх розплющиш, Шаркбой і Лава знову...

-зникнуть. -Але...

Тихенько. Заплющ очі.

-Зараз? -Так, зараз.

Можеш спершу лягти у ліжко і потім їх заплющити.

Діти повинні мріяти і бачити сни.

Діти повинні дорослішати.

Він не знайде друзів із таким печивом.

Не існує ніяких Шаркбоя і Лави.

Не існує ніяких Шаркбоя і Лави.

Ні, вони існують.

Дурні штекери.

Будь ласка, не дай мені знову піти до школи.

З мене всі кепкуватимуть. Я в цьому впевнений.

Хотів би я покинути цей світ невдах і опинитися на Чарівній планеті.

Посеред іграшок, сміху й весілля.

Нехай почнеться жахливий шторм

із дощем, градом, снігом і торнадо...

щоб я міг увесь день пролежати тут

і мріяти про Чарівну планету.

Мабуть, я мріяв недостатньо наполегливо.

У світі повно чудових можливостей. Треба просто пошукати.

Транспортний інженер.

АКУЛЯЧА НАСОЛОДА

Глянь, що я знайшов, коли прибирав у шафі.

Пам'ятаєш Тобора, робота, якого ти намагався побудувати?

Навіщо ти прибирав у шафі?

Хотів знайти ось це.

Мама примушує тебе шукати справжню роботу?

Письменник - це справжня робота.

-Коли приносить гроші. -Сьогодні я відведу тебе до школи.

Ну, що скажеш? Хочеш добудувати Тобора?

-У мене нічого не вийде. -Звідки ти знаєш?

Бо ти сам мені сказав.

Справді?

Вибач.

-Не треба було так казати. -Все гаразд. Ти правий.

Це дурна ідея.

Що тут сталося?

Трава все одно посохла.

Чому ти такий похмурий?

Я мріяв, аби сталося щось таке, щоб мені не треба було сьогодні йти до школи.

Так не буває, Макс.

Знаєш, твій батько постійно літає у хмарах,

але ти так не роби, гаразд?

Забудь про свої мрії і рухайся вперед.

Як ти це зробила?

Про свою мрію щодо вас із татом і щодо мене?

Ну, я і досі мрію про нас,

але як ти, мабуть, помітив, останнім часом ми з твоїм татом...

Розумієш, ми...

з ним не сумісні.

Вибач, не хотіла вивалювати це на тебе перед школою, але...

Тобі вже час іти.

Навіщо ми переїхали так близько до школи?

Твій батько думав, що так ми зекономимо на бензині.

Повертайся після школи додому,

бо нам треба з тобою дещо обговорити.

Я тебе люблю.

Хоч би сталося щось таке, щоб мені не треба було сьогодні йти додому

Гей, дивіться. Це наш мрійник.

Хто знає, звідки беруться торнадо?

Ну, коли холодне повітря змішується з гарячим, може початися торнадо.

Бо холодне і гаряче повітря ганяються одне за одним по колу.

Я вигадала історію, схожу на розповідь про Шаркбоя і Лаву.

Льодяна Дівчинка і Хлопець-Мрійник.