I Hate Summer (Odio l'estate)

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ МАРІО

Пані та панове, спеціально для вас, на весь світ у прямому ефірі

славетний Альдо Бальйо!

Йому не вистачає лише одного очка, щоб увійти в історію.

Штрафний кидок - ось у чому його сила!

Але напруга цього моменту, пані та панове, просто шалена.

Ні!

Ні!

Браяне, принеси м'яч.

Місце!

Подякуймо Браяну за те, що він повернув м'яч у гру.

Дякуємо, Браяне!

Браяне! Браяне!

Залишається останній кидок.

Якщо Альдо Бальйо його реалізує,

він стане чемпіоном світу…

Альдо!

Альдо!

- Що? - Спустися на хвилинку!

Я надзвичайно зайнятий!

Допоможи мені з цією мотузкою, я сама не впораюся!

З мотузкою? З моїм плечовим періартритом?

Ти з глузду з'їхала? Попроси Сальво, коли він повернеться.

Аякже.

- А надувний човен?! - Він не вмістився.

- Що? - Ми ж ніколи на ньому не плаваємо!

- Ну і яке ж літо без човна?! - Гаразд, спробую увіпхнути.

Дякую, кохана.

Ви це помітили?

Клята відпустка.

Одного разу настає момент, коли життєві пріоритети зміщуються.

Люди починають приймати дурниці за важливі речі,

а важливі речі - за дурниці.

Браяне, зарубай собі на носі: Коли ти помреш,

не важливо, чи були в тебе гроші, крута тачка,

і чи став ти знаменитим.

Важливо лише,

чи стане Альдо Бальйо чемпіоном світу від штату Массачусетс!

АЛЬДО, ДЖОВАННІ І ДЖАКОМО

НЕНАВИДЖУ ЛІТО

ЛУЧІЯ МАШИНО

ФРУКТИ ТА ОВОЧІ КНИГАРНЯ

ВСЕ ДЛЯ ВЗУТТЯ КРЕМИ, ЩІТКИ, ШНУРКИ

КАРЛОТТА НАТОЛІ

МАРІЯ ДІ БІАСЕ

РОБЕРТО ЧИТРАН

ЗА УЧАСТЮ МАССІМО РАНЬЄРІ

Я не знаю, але рано чи пізно це трапляється з кожним.

Люди починають думати лише про роботу, термінові справи та різні проблеми.

Натомість забуваючи про все хороше.

"Сторті та сини", аксесуари для взуття. Чим можу допомогти?

- Привіт, любий, як справи? - Чудово.

Що ти їв на обід? На вечерю приготувати пасту чи м'ясо?

На твій розсуд, можна й пасту.

Слухай, пробач, у мене тут люди.

Ні, устілки там, у кутку. Я зараз підійду.

Ні, не чіпай, я ж сказав, що підійду.

Вибач, я мушу йти,

бо переплутають усі шнурки. Бувай.

Раптом ти втрачаєш цікавість до того, що колись приносило задоволення.

Футбольний матч у четвер? Немає часу.

Піца з подругами? Ні! Про що ще з ними говорити?

Навіть відпустка стає тягарем.

У ВІДПУСТЦІ ДО 2 ВЕРЕСНЯ

У дитинстві ти чекаєш канікул, а коли виростаєш, перед від'їздом

всі починають нервуватися.

"СТОРТІ ТА СИНИ"

СУЧАСНИЙ СТОМАТОЛОГ СТОМАТОЛОГ 2014 РОКУ

- Соню, я видаляю нерв. - Даруйте, лікарю.

Прийшов сеньйор Лант'єрі, у нього проблема з різцем.

- Так пізно? - Що ж…

Сказати йому, щоб прийшов у вересні?

Ні, займуся ним після цього пацієнта.

Що-небудь ще?

Ні, просто, якщо я не потрібна, то я піду.

Ідіть, я сам з ним впораюсь.

Дякую, лікарю. Вдалої вам відпустки.

І вам також.

На все добре.

Відпустка…

Пеллегріні, ви збираєтесь у відпустку?

На жаль, у мене купа роботи.

Оце так пощастило! Відкрийте рота.

Може, це тому, що, як там кажуть: "Розлука з домом - це маленька смерть?"

Але, щиро кажучи, я вважаю це цілковитою маячнею.

Тому що мені, такому хворобливому і кволому,

варто лише трохи від'їхати від Мілана, як одразу дихається легше.

Тільки прошу, швидше, бо вже пізно.

Паркуйся тут, я дійду пішки. Навіщо стільки кружляти!

- Мамо, ну чому ми не беремо його з собою? - Досить!

Будинок маленький, там задуха, у притулку йому буде краще!

А втім, як подумати, коли відбуваються найважливіші речі в житті?

Звісно, влітку. Влітку ти вчишся плавати,

влітку ти виграєш чемпіонат світу, перший поцілунок - також літом.

Літні канікули після закінчення школи .

Як гадаєш, Браяне?

Ми зачекали достатньо довго?

Гаразд, ходімо.

Трохи дивно, страйк працівників притулку в серпні?

Так, яка ганьба! Потрібно виходити на вулиці!

І що тепер робити? Нас і так п'ятеро в мінікотеджі.

Мамо, ми потіснимося.

Сальво, тебе хтось питав?

І, взагалі, рік і чотири місяці ти маєш тримати язика на прив'язі.

Звичайно, я помовчу, але всім рота не затулити.

- Не треба, ми ж їдемо у відпустку. - Звісно, нумо виправдовувати його!

Адже він не зробив нічого такого, бідолашний.

Або, знаєш що, зупинись-но на наступному "Автогрилі",

щоб він міг його пограбувати.

- Мовчу я, ні пари з вуст. - Ну й добре.

- Мамо! - Що ще?

- Нам ще довго? - 8 годин та 20 хвилин.

Якщо ще раз запитаєте про це, я розверну автівку,

і ми повернемося до Роццано.

Діти, може, трохи музики для настрою?

Так!

Будь ласка, тільки не Массімо Раньєрі!

Він нам уже набрид!

Може, хоч раз послухаємо Тіціано Ферро?

Массімо, вибач їх, вони не розуміють, що верзуть!

Якби місто спалахнуло, до тебе, до тебе… До тебе я побіг би вмить!

Зрештою, якщо розлука з домом - це маленька смерть, то для мене

відпустка - це рай.

РЕЖИСЕР МАССІМО ВЕНЬЄ

Чорт, от трясця!

Чому всім людям треба їхати в той самий день,

і саме на тому ж поромі?

За що ж це?! Ціла вервечка автівок!

Я тобі казала! Але ж ти вирішив довше попрацювати,

і ми встрягли у затор.

Ну, звісно ж…

Я працюю, заробляю кошти, ними ми платимо

за будинок, відпустку, приватну школу…

- Я б і у звичайну ходив. - Лудовіко, не починай.

Тільки звичайної школи тобі не вистачало!

Що за варварство!

У Данії такого не сталося б.

Там такий рух…

Зрештою, у них інші правила та менталітет.

У них система цього…

Джованні, якщо потрібні слова не спадають на думку, не продовжуй…

І так все зрозуміло.

Надійшли нові дані про затори на автостраді А4.

На виїзді з Трієста Лізерт утворився 7-кілометровий затор.

Як завжди!

Там же пляшкова шийка!

Певна річ, якщо звузити виїзд на платну автостраду…

- Це ж логічно… - Тату, це ж за 900 кілометрів звідси.

Що тобі до затору в Трієсті?

Звісно, з таким підходом… Маємо, що маємо.

Над чим замислився? Тримай.

Який запах моря!

Взагалі, це гас.

Вмієш ти все зіпсувати.

Так це ж гас!

Тепер і я це відчуваю.

Бутерброди холодні, напої теплі. Ще й пакета не дали.

Тримай, дитино. А ти не їстимеш?

6 євро 50 центів за бутерброд, де один лише хліб.

Поїм, коли доїдемо.

Мамо, мамо!

Браян втік.

- Куди він побіг? - Туди.

Що ти тут робиш? Йди сюди.

- Знайшов собі друга? - Лудовіко!

Не можна чіпати чужих собак, скільки разів повторювати?

Не бійтеся, сеньйоро, він не кусається.

То й що, це ж собака!

Ходімо, Браяне. Бувай, малий.

Ходімо.

Я лише хотів пограти.

Послухай…

Я знайшов місця внизу. Поїмо там?

Бо всі ці люди мене дратують.

Гаразд, ходімо вниз. Лудо…

Ось, Віа Кіті, 24, паркуйся.

- Тобто? - Паркуйся тут.

Зупини автівку тут.

Ну? Як тобі?

А як має бути?

Ти зовсім збожеволів. Скільки ж це нам коштувало?

- Що на тебе найшло? - Боже милостивий…

Знову ти про гроші! Вивантажуйтесь.

Вивантажуйтесь? Точніше - вивантажуйте.

Так, у мене ж спина.

- А де агент? - Сказали, буде о другій.

А ще скаржаться, що мешканців півдня не люблять!

- То зателефонуй йому. - Гадаєш, я пам'ятаю номер?

- Звісно ж, ти його не записав. - А ти, мабуть, записала?

Про що це ти? Я збирала речі. Провела за кермом 9 годин!

Я відімкнув, заходьте!

Сальво, ти зовсім з глузду з'їхав, ще й замки зламуєш?

Ключі були під килимком.

Ну, пробач.

Розумник, Сальвуццо.

Упередження - це погано!

Куди ти мене привіз?

Такого будинку немає навіть у Карли Бруні!

- Татку, татку! - Що таке?

- Невже я матиму власну спальню? - Та хоч дві!