First Daughter

Жила собі маленька дівчинка,

така ж, як і всі інші.

І, як більшість маленьких дівчат, вона любила збирати красиві речі.

Дивись, що у мене є.

Ділилася ними з друзями.

Привіт.

Я познайомлю тебе з друзями.

Влаштовувала чаювання

для найближчих друзів.

Ти знайома з моїм батьком? Він у мене сенатор.

А потім дещо сталося.

Вона зрозуміла, що увесь світ

не зводить з неї очей.

Наче вона зірка на цирковій арені.

Вірно. Вона стала підлітком.

Та і з цим вона впоралася.

Розквітла та примирилася сама з собою.

Ось вона.

-Привіт, тато. -Як ти?

Привіт, люба.

Як і всі підлітки, вона любила вечірки

і піцу.

-Смачного. -Дякую.

Але, як і багато її однолітків, вона мала думати про кожен свій крок.

-Прошу сюди. -Посміхніться.

Хіба можна з’являтись на людях у такому вигляді?

У жодному разі. Вона виглядала просто жахливо,

змученою й неохайною,

-наче її тримали у заручниках. -Мені цього не зрозуміти.

А ви що думаєте?

Який з виходів Саманти у світ був найгіршим?

-Саме цей. -Не можу не погодитись.

Невдалих образів було вдосталь.

Її не завадила б консультаця стиліста.

Та не дивлячись на все це,

вона зберігла цікавість

і вміння цінувати мудрість старших.

Скажу вам так.

Будучи довгий час політиком, ти багато чому вшишся ‐

наприклад, грати у покер.

Непогано, сенаторе Доунер.

Дякую за пораду.

Дуже скоро дівчинка виросла…

Добраніч.

-…поруч з люблячим батьком… -Добраніч, Сем.

…і матір’ю у самісьнікому центрі світу,

старому доброму Білому домі.

Талісман вийшов.

З Сем щось не так.

Ти впевнена? Мабуть, через вибори.

Їй зараз важко.

Після виборів усе прийде до ладу.

Містере і місіс Латіф Мораті, президент,

перша леді, Саманта.

Вітаю. Приємно познайомитись.

Прошу сюди.

Прес-конференція о 9:00, о 9:15 звернення до морської піхоти.

О 10:00 ‐ ВПС.

Дорога займе десь п’ять годин, і ще 25 хвилин, щоб дістатись…

Досить, Ліз.

Уявімо, що завтра я поїду до коледжу.

Я візьму свої сумки, які сама спакувала.

Покладу їх у свою машину з маленьким холодильником,

у якому буде пиво і бутерброди.

Батьки сумуватимуть, бо їх єдина дитина виросла і їде.

Але я зроблю це.

Поїду з дому як нормальна, проста дівчина.

Але ти принцеса, і ти маєш одягати бальгу сукню.

Гаразд, нічого не поробиш.

Добраніч, проста, нормальна дівчино.

І краще сховай пиво,

бо перш за все вони шукатимуть у холодильнику.

-Матиму на увазі. -Бувай.

Ти спустилась сходами і пройшла через хол, щоб потрапити сюди?

Зі східної сторони.

Ці ліфти їдуть так повільно.

Сходами набагато швидше.

Це і мій улюблений маршрут також.

Так і справді набагато швидше.

Знаєш, якщо ти хочеш цей торт, ти маєш за нього заплатити.

Це шантаж.

З цим треба щось робити, тато.

-Тільки не танці. -Саме танці.

-Готова? -Так.

Добре.

-Я маю дещо сказати. -Гаразд.

Стосовно завтра.

-Краще я поїду одна. -Чому?

Мені буде не по собі, якщо агенти будуть носити мої підручники.

Я просто кажу…

Я хочу бути як усі.

Сем…

Але ж ти не як усі.

Готова? Фінальне па.

Ось так. Молодець.

Тебе не питатимуть про політику. Тебе запитають про твої очікування.

-Запитають про надії та плани. -Не хвилюйся. Я впораюсь. Хтось бачив…

Ось. Поводься як і будь-яка інша американка.

Сьогодні вона їде до коледжа.

Сьогодні ви не перша леді, ви просто мама.

Хотіла б я бути просто мамою.

Сьогодні ви просто тато,

який проводжає свою доньку до коледжа.

Ви могли б реформувати систему освіти.

Зараз у Каліфорнії багато освітніх програм.

Це не урочиста промова. Йдеться про мою доньку.

Містере президент, що ви відчуваєте, відправляючи доньку так далеко?

Ну, я міг би запропонувати перевести уряд у Каліфорнію.

Саманто, ви будете сумувати за Вашингтоном? За чим ви не сумуватимите?

Це складне питання. Не скажу, за чим я сумуватиму найменше,

але знаю, за чим я буду сумувати найбільше.

За моїми друзями і моєю родиною.

Я дуже рада буду отримати цей досвід

і пожити як звичайна дівчина. Дякую.

Дякуємо. Щасливої дороги.

Бувайте, Сем!

-Це не те, про що я мріяла. -Ми знаємо, люба.

У наступному житті.

О Господи, тільки не це.

Треба виходити.

Привіт, Сем!

Знаєш, ти могла б навчатися у Джорджтауні.

Жила б удома, у комфорті.

Я не просто так обрала коледж за 5 000 кілометрів від дому.

-Як звати сусідку? -Міа Томпсон. Батьки ‐ Джанет і Кайл.

Обоє підтримують твою кандидатуру.

Я все чула.

Дивно. Вона вже мала бути тут.

Мамо, деякі люди

не живуть за графіком.

Як же вони живуть?

Мабуть, застрягла у заторі. Вона скоро буде.

Залишу їй краще ліжко, раз вона має жити зі мною.

-Ти перевірила план евакуації? -Навіщо?

Ми з батьком подумали, що, можливо, ти не була б проти

присутності агентів.

Хіба у мене є вибір?

-Сер. -Так.

-Люба. -Уже?

Боюсь, що нам уже час їхати.

Ну, ви ж президент і перша леді.

А вже потім мама і тато.

Ходімо. Я проведу вас.

Три, два, один.

Пам’ятай, що пральну машину краще заантажувати повністю.

І завжди ходи сходами.

-Не хвилюйся через дрібниці. -Не через дрібниці також не хвилюйся.

Твій батько буде тут через тиждень з передвиборчою кампанією.

-Як щось знадобиться, дзвони Ліз. -Все буде добре. Дякую.

Ти впораєшся.

Навіть не знаю, що сказати.

Скажи, що сумуватимеш, тато.

Після виборів ми зможемо трохи побути разом.

Цілу добу, 24 години.

Справді?

Обіцяю. Будь розумницею.

Привіт, Сем!

-Тримайтеся поодаль. -Лише за однієї умови.

Коли ви будете розважатись, хоча сподіваюсь, до цього не дійде.

Краще вчиться.

Давай без подробиць, Боку.

Ділане, тебе це також стосується.

Ви могли б хоча б допомогти мені занести мої валізи.

Ці двоє з пушками, що стирчать біля дверей,

мають хоч якесь уявлення про манери?

-Ти, мабуть, Міа. -А ти точно не Лінда.

«Руда, Нью-Джерсі, грає на тромбоні».

-Сюрприз. Я Саманта Мак… -Я чудово знаю, хто ти.

Я дуже рада, що я тут. На нас чекає багато цікавого.

-Без образ, міс Маккензі… -Саманта.

-Саманта. Але у мене є план. -Чудово.

Я хочу навчатися і жити як нормальна дівчина, гаразд?

-Як і я, Міє. -Зрозуміло.

Я йду до комітету з розселення.

Я гадала, що ти вмієш веселитися. Я розчарована.

-Ти мною маніпулюєш. -Так.

Це не спрацює.

Будь ласка, Міє, давай спробуємо.

Це все, про що я прошу.

Можливо, в цьому навіть є свої плюси.

Точно є.

У випадку національної небезпеки ти будеш під захистом.

-Вони можуть купити нам пива? -Навіть не мрійте.

Ми над цим попрацюємо.

Міа Томпсон, з королівської родини Арканзасу.

Не знала, що Арканзас ‐ це королівство.

Звісно. Мій тато ‐ король.

Хоча після мами у нього були й інші королеви.

Він король бургерів, працює у «Бургер Кінг».

Круто. Це Бок. За дверима Ділан. Вони захищатимуть нас.

Вони і за мною ходитимуть? Лисий навіть симпатичний.

Про це також можете забути.

Ага. Слухай, ти віддала мені краще ліжко,

ти мені подобаєшся.

Але попереджаю: не підлизуйся до мене,

бо я також цього не робитиму.

Міа, ти мені також подобаєшся.

Це наш перший день. Треба це відзначити.

Чому б тобі не перевдягтися? Підемо кудись, потусуємось.

Я нічого такого не планувала. Як гадаєш, я нормально виглядаю?