Stranger in Town

Гаразд, діти. Час іти.

Де мій плеєр?

Мамо? Кім?

І сонячні окуляри, я...

У бусі, Аароне.

-Ця хата завжди була дірою. -Мамо?

Мамо, ти імітуєш Бетті Девіс.

Ні, вона сказала...

«Яка ж діра!»

-Ми звідси їдемо. -Це вже в минулому.

-Так. -Ми їдемо геть, Лео.

ДЖЕК

Оригінально.

-Боюся, я б сказав, безнадійно. -Це для туристів, Аароне.

Насправді Елм-Крік — старе університетське місто та поселення митців.

Тут багата культура.

Ага. Бактеріальна.

Як смішно.

Аароне, глянь!

Що таке? Я нічого не бачу.

Ні, там стояв такий дивний мужик.

Як йому не бути дивним. Він же тутешній.

-Фрік з міста Елм-Крік. -Аароне.

А ось і він.

-Здоровенний. -І старий.

Хіба ж він не чудовий?

Значно більший за квартиру, точно вам кажу.

Який великий газон.

А он теплиця.

А який гарний великий ґанок, правда?

А колись отут буде справжня оранжерея.

За цими деревами, повна орхідей та лілій,

а ще невеличкий город.

Поглянь, мамо.

Півгойдалки.

Не хвилюйся, сонечко. Ми її полагодимо.

А досить гарненька. Бачиш сердечко на спинці?

-Класно. -Еге ж.

Казала, невеликий ремонт?

Це треба знести.

Тут є потенціал.

А ще терміти та миші, і...

ОРЕНДА КВАРТИРИ

А це що за оголошення?

Нам потрібні гроші.

Так, але ж її може орендувати перший-ліпший.

Аароне, послухай. Гаразд?

Ця квартира в підвалі, ясно? Вона цілком окрема.

Ти страшенний міський параноїк, аж до кісток.

Так, і що ж тут скажеш?

-Ти добре мене виховала. -Дякую.

Ну ж бо. Ходімо всередину. Ходімо.

-Ходімо, Лео. -Мамо, Лео тут подобається.

У нього чудовий смак, еге ж?

Чудовий смак.

«Мовчання ягнят».

Так. Саме так.

Я, власне, жила в точнісінько такому ж містечку, коли була мала.

І вижила.

Люди були приємні. Не треба було постійно озиратися.

О Боже!

-Жартую. Попалися. -Дуже смішно.

Хоча...

Я дивився в записі одне таке страшне кіно.

Називалося «Звільнення».

І там були такі селюки,

-і вони... -Гаразд, Аароне. Годі.

-Ні, справді... -Ероне.

Ти...

Справді, я гадаю, вам тут дуже сподобається.

Обом.

Я мусила переїхати. Ти ж знаєш.

Так. Знаю.

Рок-н-рол.

Рок-н-рол!

Доброго ранку, Лео.

Як спалося?

-Доброго ранку. -Ні, прошу.

Я дорослішаю і повинен приймати власні рішення.

А ранок галімий.

Я буду в коледжі до 16:00. Гей, каву не можна.

Знайомство з викладацьким складом.

То до тебе тепер звертатися «професоре»?

Можна й «академіку».

То як мені пересуватися містом?

Іди сюди. Хочу тобі дещо показати.

Глянь у вікно.

-Не може бути. -Може.

Ото дідько...

-Що за... -Фігня.

Бачу, в тебе проблеми з ланцюгом.

Хоч цілий день його шарпай, довшим він не стане.

Дивися, тут уся справа в тому...

що ланцюг треба легенько посунути на зірочку.

Ось.

Отак.

От і все.

-То ти здаєш кімнату? -Мама здає.

Я б хотів винайняти. Якщо ти не проти.

А як тебе звати?

Мене звати Джек Белдон. А тебе?

-Кімберлі. -Що ж...

Дуже приємно познайомитися, Кімберлі.

І Лео.

І Лео.

Ми з Чикаго.

Справді?

Значить, Чикаго. Чималеньке місто.

Купа людей і багатоповерхівок.

Потяги.

Бейсбол, футбол і баскетбол.

Ми сюди щойно переїхали. Зовсім нікого не знаємо.

Правда, Лео?

Я скажу мамі, що ви приходили.

Буду вдячний.

Бувайте.

Що я тобі казав про розмови з незнайомцями?

Ти сам з ним розмовляв.

Я відповів на його запитання, Кім,

і мені навіть цього не варто було робити.

Він чужий,

а чужим довіряти не можна.

Так, з цього може вийти пташине джакузі для тебе.

А коли погода дозволятиме,

можеш собі полетіти

й потоваришувати з іншими місцевими пташками.

Треба води зі шлангу.

Зі шлангу...

Шланг...

Шланг.

А ось і він, Лео.

Мамо!

Аароне, я не хочу, щоб ти туди ліз.

Так, я певен, то був він.

Едді Лестер, місцевий кадр. Від нього жодної шкоди.

-То й добре. -Ніякої шкоди.

Усе гаразд, Кімберлі?

-Усе з нею гаразд, правда? -То й добре.

А це не яблучним пирогом пахне? Люблю яблучний пиріг.

Що ж, щойно облаштуємося, запросимо вас на вечерю.

Було б дуже мило...

Кетрін.

На світі точно є чоловіки, здатні підкотитися спритніше за Воллера.

Ой, Аароне, якийсь чоловік повівся чемно, а ти вже бачиш загрозу.

Ти ж знаєш, що я просто турбуюся про тебе?

Знаю.

Чи мені здається, що знаю.

Смердюх.

Що?

Он він.

Цей прилад нічного бачення крутецький.

Глянь! Страхолюд щось робить.

То де, кажеш, ти взяв цю штуку?

Це татова.

З армійських запасів.

Я за те, щоб його зловити. Нумо, хлопці.

Це мені вирішувати, Гетті.

Я наївся.

Ну ж бо, їж овочі, Аароне.

Мені треба пакетик, як у літаку.

Аароне.

Мамо, він украв наш пиріг.

Аароне, ти куди?

-Нумо, бігом. -О так, цього разу він у нас в руках.

Мамо, то був той... той чоловік, повз якого ми проїхали тоді.

Той дивний чоловік.

-Стій! -Нумо, хутчіш.

Нумо, хлопці.

-Хутчіш. Швидше! -Мужик!

Стариган. Ану вертайся.

Він утік.

Хутчіш, народ. Уперед.

Яке одоробло на колесах.

Гляньте на шкета на старому мотлоху.

Так тримати, незграбо.

Купка селюків!

Агов, нормально ти гепнувся.

Я Гетті Раян, застрибуй.

Он він, отам.

Хутчіш, хлопці. Нумо.

Гайда, хлопці, швидше.

Нумо, мерщій.

Сюди.

Обережно, він злий.

-Он він. -Ловіть його.

-Так, він біжить до Мейн-стріт. -Зловімо його.

Он він. Вони загнали його в кут. За ним.

Де ти взяв пиріг, Страхолюде?

-Страхолюде! -Гей, Страхолюде!

Нічого такий пиріг, Страхолюде. Ну ж бо, ходімо.

Ти, ану йди сюди.

Хутко. Гетті, забирай пиріг.

Вибач, Страхолюде.

Мій пиріг!

-Ось твій пиріг, незграбо. -Дякую, придурку.

Поїхали, пацани. Гайда, їдьмо.

Вшиваймося звідси.

Швидше, хлопці.

Гидота.

-Якісь проблеми? -Затопила двигун.