Only Yesterday (おもひでぽろぽろ)

Я думав, маючи десять днів відпустки, ви поїдете закордон.

Але ви їдете в Ямаґату, так?

Так.

Порвали з хлопцем?

Надаю перевагу селу.

-До зустрічі! -Бувай!

Ходімо до тебе!

-Нізащо. -Чому?

-Бо так… -Бувай!

Гарні в тебе оцінки?

Ні, але байдуже.

Чому?

Бо як прийду додому, ми одразу їдемо до бабусі.

На мене ще довго не сваритимуть.

Пощастило! Ти теж їдеш?

Так, у Наґано. А ти, Таеко?

Не знаю.

А мій тато купив дачу.

Нічого собі… клас.

Знову погана оцінка з математики.

Але «добре» з природничих наук.

Ми поїдемо кудись на канікули?

Не планували.

Відвези мене кудись.

Я відвезу тебе в кіно. Подивимося «Журавлину подяку»?

Ні. Я хочу в село…

Село?

До бабусі, наприклад.

Бабуся живе з нами.

-Тоді дідуся… -Він помер.

У нас немає родичів у селі, тому навіть не проси.

Моя родина поколіннями живе в Токіо.

Я заздрила друзям, у яких були родичі в селі.

Уже пізно шукати. Усі готелі зайняті.

Але я дуже хочу поїхати…

-Може, «Оноя»? -Га?

Ми постійні клієнти. У них знайдеться номер.

А де це?

Гарна ідея. Таеко там ще не була.

А й справді.

Це в горах? Біля моря?

Це в Атамі.

Атамі?

Поїдеш швидкісним поїздом.

Тобі сподобається.

Атамі…

Там гарно! Багато гарячих джерел…

Величезна Римська ванна.

І маленькі ванни: Лебедина й Фіалкова.

Прекрасна Фіалкова ванна!

Фіалкова ванна…

О так. Вона чудова.

Тобі подобаються гарячі джерела?

Батько працює, тож їдьте четверо.

Що?

Ми?

Ми теж маємо їхати?

Ти така молодець, щоранку приходиш на зарядку.

Усі інші поїхали з міста.

А ти нікуди не їдеш?

-Їду. -Куди?

В Атамі.

Атамі? А що в Атамі?

Гарячі джерела.

Саме вчасно.

Ми наступного тижня теж їдемо до родичів.

Сюди довго ніхто не приходитиме.

Вітаю. Дім сім'ї Окаджіма.

Нанако? Це Таеко.

Я сьогодні їду. Переказати щось сім'ї твого чоловіка?

Ні, нічого. Купи їм щось. Може, печиво.

Скажи, що це від нас, а я тобі гроші поверну.

Не хвилюйся. Як мама?

Вона кудись пішла.

Сердиться, що ти відмовила тому хлопцеві.

«Їй 27, вона кращого не знайде!»

Вона лише про це й говорить.

Проте вона має рацію. Ти не молодшаєш.

Он як?

Звісно.

Треба нарешті вгамуватися.

До речі, ти справді працювала на полі торік?

Так, збирала рис. А цього року збиратиму крокоси фарбувальні.

Крокоси?

Завдяки тобі наша сім'я нарешті має родичів у селі.

Тож я скористаюся із цього вповні!

Годі тобі!

Замість того, щоб стирчати в старій халупі,

краще потіш себе вишуканим готелем.

Може, зустрінеш гарного хлопця.

Нізащо. Ти про готель «Оноя»?

«Оноя»?

Тільки не це!

Досі згадуєш?

Час уже забути про минуле!

Мої сестри, звісно, так і не поїхали в Атамі.

Бабусю…

Ти ще довго?

Ходімо в іншу ванну.

Ми вже ходили.

Лише в Лебедину.

Мені було так нудно, що я сама пішла у ванну Братів Грімм,

ванну Русалоньки, Лимонну ванну

й Фіалкову ванну, з однієї в іншу.

Вона величезна!

Коли я була в Римській ванні, у мене запаморочилася голова.

Неймовірно…

І я знепритомніла.

На цьому моя подорож закінчилася.

А далі були нескінченні тижні канікул.

Стрибки на обох ногах.

Тепер руки й ноги.

Нещодавно ми зустрічалися із сестрами.

І коли пригадали ту поїздку,

то сміялися, аж за животи хапалися.

Їла колись?

Ні, це вперше.

Це я випросила.

Так, ми знаємо.

Де ти його купив?

«Сенбікія» в Ґінзі.

Мабуть, дорогий.

Як його їсти?

Порізати кільцями.

Але як?

Не знаю.

Ти не спитав у крамниці?

З'їмо наступної неділі.

Чому не зараз?

Ми не знаємо як.

Я візьму банан.

Я теж.

Дивні фрукти ростуть у цих теплих краях.

Я вдома!

І я знаю, як їсти ананас!

Серйозно?

Це мені.

Обережно на пальці.

Може, взяти ніж для риби?

Як гарно пахне.

Дивовижний запах.

Зрозуміло.

Принеси тарілки. Швидко.

Гаразд.

-Нумо їсти. -Нумо їсти!

Жорсткий.

Нічого особливого.

Не дуже солодкий.

Не схожий на консервований.

За життя ще й не таке побачиш.

-Можеш узяти мій шматок. -І мій.

Як смачно…

Не силуй себе.

Живіт болітиме.

Яке розчарування.

Банани набагато смачніші.

Твоя правда.

Банани — королі серед фруктів.

Я візьму одненький.

Якщо обманюватимеш мене

Краще роби це

До самої моєї смерті

Червоний рубін…

Королем фруктів виявився…

банан.

НАЙПОПУЛЯРНІШИЙ ПРОДУКТ

Того року, коли я знепритомніла у ванні і вперше їла ананас…

у Японію приїхали «Бітлс», усі почали захоплюватися рок-н-ролом

і електрогітарами.

Моя сестра Нанако вчилася на першому курсі школи мистецтв і стежила за новинками.

Так, у «Бітлс» чудові слова пісень.

Вона носила мініспідницю

і прикривалася, підіймаючись сходами.

Моя розумна сестра Яеко шаленіла від якоїсь акторки.

Яеко…

Я ж просила стукати!

Спогади моїх сестер переважно зводилися до моди й популярних трендів.

Для них 1966 рік — це пік ностальгії.

Мені ж було лише десять.

Мій улюблений гурт ще не дебютував…

Мої єдині спогади — школа й дім.

Мою роботу повісили на стіну!

Яка ти молодець.

І її можуть надіслати на конкурс.

Учителька просила не загубити.

-Було б класно… -Ти знову не з'їла обід.

Навіщо ти ховаєш квашені овочі в хлібі?

Бо не люблю їх.

Тепер доведеться викинути. Яке марнотратство.

Ти така перебірлива!

Краще б ти добре їла,

а не добре писала есе.

Як ти можеш пити цю гидоту?

Молоко я люблю. Я цибулі не люблю.

Я не буду їсти моркву, тому не маю вибору.

Хто взагалі придумав, що можна залишити лише щось одне?

Випити за тебе?

Правда?

З'їси мою цибулю наступного разу?

Дякую.