De første 200 linjer.
Я дуже люблю гриби.
Один з моїх улюблених, або, як я його називаю,
король грибів, порчіні-боровик.
Давайте тут зупинимося.
Не хвилюйтеся.
Так буває, в цій країні нерідко плутають порчіні,
італійську назву, і сепи, французьку назву.
Вони товсті і низенькі.
Порчіні в цій країні найчастіше продають сушеними.
І вони завжди будуть з наліпкою
-«сушені порчіні», «не сушені сепи». -Бек!
-Йди сюди! -Вони дуже ароматні.
Нарешті. Півтори години чекав.
Друже, тобі пощастило взагалі потрапити. Цілковито закрита вечірка.
-Що він п'є? -«Ягермайстер» і «Крістал».
Чудово.
-Охорона? -Непогана, але є невеличка проблема.
Насолоджуйтеся.
Яка проблема?
Це твоя проблема.
Хлопець зліва – Джаліл Джонсон.
-Здається, лівий півзахисник. -Джамал Джонсон.
Захисник.
Найкращий захисник
«Нотр Даму» за останні 20 років.
Можливо і за всю історію.
Зліва від нього Камбуї Джексон.
У минулому році він пробіг 2000 ярдів,
5 років підряд у списку всіх зірок.
Хлопець з пов'язкою - Фернандо Льюїс.
Центральний півзахисник.
Грає так, як Рей Льюїс.
-Але б'є сильніше. -Мені байдуже. Не захоплююсь футболом.
Інші два хлопці – Джиммі Коґґешел...
...і Девід Мюлейр.
Один з Університету Південної Каліфорнії, інший з Огайо.
Лежи, суко!
Той, хто тобі потрібен, там. Браян Наппміллер.
Кидає, як Брет Фавр.
Робить ставки, як Піт Роуз.
Отже, я говорю цьому хитруну: «Я знаю, що це ти стрибнув.
Я тебе бачив. Не треба брехати, що це не ти». А він: «Я не знаю».
-Перепрошую. -«Повір мені. Я знаю, що це був ти».
Перепрошую. Не хочу, хлопці, вас турбувати.
-Вибачте. Мені треба... -Друже.
У мене немає зв'язків. Тобі треба просто прийти.
Думаю, що ти туди проб'єшся.
Отже, я говорю тому чуваку: «Я не хочу...»
Я прийшов не для того, щоб мене прийняли у команду.
-Мені потрібна одна хвилина... -Зрозумів. Давай мені.
Кому я це підписую?
Кому я це підписую? Як тебе звати?
-Бек. -Бек?
Б-Е-К.
-Як справи? -Як поживаєш?
Ось. Насолоджуйся.
-Задоволений? -Дякую.
Що ти будеш робити? Ти повернешся чи ні?
Вибачте.
-Я справді... -Чувак, що ти робиш?
Декілька місяців тому ви з моїм товаришем робили ставки.
-Два, три місяці тому. -Що там, Напі?
-Нічого. Все в порядку. Пий собі далі. -Як справи?
Ставки? Ти соромиш мене перед друзями, говорячи про ставки?
Я і не думав соромити вас. Мені самому соромно.
-50 тисяч. Ви повинні пам'ятати. -Я знаю, в чому справа, друже.
Ось тобі пару сотень для початку. Зроби мені послугу,
скажи своєму товаришу, що в понеділок принесу решту...
...і нехай більше нікого до мене не посилає, добре?
Браян.
Мені від вас потрібна певна гарантія.
Що?
Мені потрібен перстень.
-Перепрошую. -Ти? Чи ти?
Передайте його під столом, з рук в руки.
-Я гарантую, він повернеться до вас. -З рук в руки.
-Я дам його тобі. Вип'єш? -Дякую.
Ось перстень. Ось що я думаю про це.
Забирайся звідси, чувак. Давай, чувак! Давай!
-Зроби щось. -Ти чув чувака.
Ти, чувак, вставай!
Добре.
Так, ось так, плейбою, гуляй. Дуй звідси, чувак!
Хочеш пострибати?
Прибери звідси свою дупу.
Ти в порядку?
Це гімно пече.
Ей, це я.
О, так, він тут. Хоча, у нас проблема.
У нього тут вся лінія нападу.
Дозволь, я зроблю це іншого разу. Що скажеш?
У команди є шанс повторити успіх минулого року.
Я не хочу їх травмувати. Я не хочу виходити...
Добре, Біллі.
Наппміллер! У тебе два варіанти на вибір.
Варіант A – ти віддаєш мені перстень.
Варіант Б – я примушую тебе віддати мені перстень.
Вибираю варіант Б.
Неправильний вибір.
Добре.
Давай, покажи йому, чувак!
-Звідки така ворожість? -Треба було вибирати варіант A.
Чувак, ти в порядку?
Все добре?
Дякую, друже.
-А ось і він. -Навіщо ти його послав, Біллі?
Мартина? О, на всяк випадок.
Після твого дзвінка я не був впевнений, чи ти справишся.
-Що трапилося? -Він вкрав його у мене!
Він дістав тебе своїми кулями? Ні.
10% знімається з твоєї долі, розумієш?
Біллі, ти знаєш, у мене є плани! Перестань ошукувати мене.
Це важкий бізнес - ресторанна справа.
Я чув, що 75% прогорають вже у перший рік. Знаєш чому?
Недостатня капіталізація, ось чому. Я не думаю...
Біллі, я хочу вийти, я хочу нове життя.
Я хочу свої гроші і хочу їх зараз!
Зараз?
Зараз.
Добре.
Одна справа.
Одна справа, я очищу твій список...
...і ти отримаєш свій ресторан.
Давай, відкривай.
Давай.
На фото Тревіс Альфред Уолкер.
Вилетів із Стенфорда, шукає скарби. Лише до сьогодні...
...не знайшов нічого, окрім проблем.
-Ти сказав «Уолкер»? -Мій син.
Від третього шлюбу. Він тривав біля трьох хвилин.
Фото було зроблене два місяці тому...
...на золотій копальні, у місті Ельдорадо, на середній Амазонці.
-Скільки? -250 великих.
За таку суму чому сам не кличеш його повернутися?
-Він мені не довіряє. -Але його викрадення йому допоможе.
Це сарказм?
Сарказмом можеш хизуватися перед своїми друзями!
А переді мною цього не роби! Зрозумів?
Вибач, Біллі.
Так набагато краще.
-Що він накоїв? -Розізлив не тих людей.
Мені не потрібно тобі нагадувати,
що відбувається в такому разі, так?
Я викупив йому прощення.
Але якщо я не зможу повернути його сюди, щоб він відповів за всю оту музику,
ти сам збіса добре знаєш, що я не зможу вести мелодію.
Тому достав сюди мого хлопця, проведи його в ці двері...
...і вийдеш звідси вільним власником ресторану.
Це ізоляційна стрічка?
Не хвилюйся, хлопче. Живи вірою, а не тим, що бачиш.
Подивись на це! Ми не можемо приземлитися зараз.
-Чому? Чому не можемо приземлитися? -Там бики на дорозі.
«Які носороги»?
Бики. На дорозі. Худоба йде.
-Корови? -Так.
Я їх полякаю. Геть звідси! Пішли!
Геть з дороги!
Геть з дороги, ви!
Вперед! Вперед, швидше!
Геть з дороги!
Геть з дороги!
Так, хлопче. Я тебе спіймав.
Що я тобі казав щодо лампи? Моя голка зовсім зносилася.
Не вистачає обертів.
-Це єдиний шлях туди і назад? -Якщо хочеш вижити.
-Чому це? -Ось. Це джунглі, хлопче.
Там анаконди.
Дереволази, мухи цеце, отруйні мурахи.
Якщо не вони, тоді повстанці дістануть тебе.
-Що? -Повстанці. Я кажу тобі.
Для них Корнеліус Хетчер побудував Вавилон у раю.
-Що побудував? -Вавилон.
Ця копальня так близько,
як лиш людина може підійти до воріт пекла...
...доки її серце ще б'ється.
Це тобі зовсім не пікнік після недільної школи, скажу я тобі.
Тримайся подалі від джунглів, хлопче, добре?
Я знайшов ці квіти, що ростуть в самому серці джунглів.
Наскільки мені відомо, про них ще ніхто не знає...
...це означає, що саме я повинен назвати їх.
Я знаю тільки одне слово, яке підходить до такої краси.
Маріана.
Скільки тобі потрібно?
-Що? -Скільки?
Потрібен човен твого дядька. День, два максимум. Маріана...
Ти брав мою машину, а повернув її без лобового скла.
-Скутер мого брата... -Я в цьому не винен.
А тепер тобі потрібен човен мого дядька?
«Я знайшов, знайшов». Ти ніколи не знайдеш цей свій Гарбо.
-Це «Гато», я тобі казав. -Гато.
Вона там, Маріана. Я точно знаю, де саме.
Але мені потрібен човен.
-Скільки? -Я ж казав тобі...
Ні. Скільки коштує твій Гато?
Це дуже важливе наукове відкриття.
-Скільки? -Справа не у грошах.
-Ти брешеш, як дівчинка, Тревісе. -Я не брешу.
Якщо я дістану тобі човен, ти повинен взяти мене з собою.
Дурниці. Ми говоримо тільки про човен.
-І ми розділимо всю здобич 50 на 50. -Я ж зробив усю роботу.
No comments yet. Be the first to leave one.