The Lovebirds

То... весела була нічка.

Дуже весела.

Усе було чудово.

Що ж, бувай.

Так.

Я голодна.

Я би поснідав.

Хочеш перекусити?

Звісно.

Я візьму куртку.

Так.

Серйозно. Усю ніч сидів біля столика з овочами,

щоб познайомитися, бо знав, що ти повернешся.

А я все поверталася туди,

щоб ти мене помітив.

Помітив, щойно ти увійшла.

Як твоє прізвище?

Що, шукатимеш в інтернеті?

Ні, просто хочу... записати в телефоні.

Я не... дам тобі свого номера.

Ти про це пошкодуєш.

Я знала! Нутром відчула.

От лайно...

Що?

Забула, що маю зустрітися з друзями.

Та йди до друзів. Не біда.

Хочеш, можу лишитися?

Було весело.

Мені час.

Лишиш...ся?

Що це?

Що?..

Цей вираз.

Той, що «поцілуймося».

Ні...

Але... Якщо...

«Якщо»?

А яке твоє «поцілуймося»?

Воно приблизно таке.

Ти неперевершена.

Тебе справді не перевершити!

Хто б не почув, що ти мені сказала,

ніхто тобі не повірить.

Ти ж не засмучений!

І чим це?

Бо це... дупа.

Не роби цього. Не треба робити з мухи слона.

Я засмучена.

Я думав, ти жартуєш.

Чого б це я мала жартувати з таких речей?

Божечки мій!

Та-ак... піднявся.

Хочеш на «Світові перегони»?

А ти ні?

Ти думаєш, що в програмі про срані перегони навколо світу ми з тобою зможемо перемогти!

Саме так. А тепер не впевнена.

Ми й до ресторану не дійдемо.

І це через те, що тобі не подобаються всі ресторани Нового Орлеана.

У ресторанній столиці світу – і така проблема.

Узагалі, Гонконг – ресторанна столиця світу.

Просто... не хочу, щоб ти зганьбилася перед друзями,

не знаючи таких простих речей.

Я не проти ресторанів. Обожнюю ресторани.

Учора ти провів кілька годин,

друкуючи білими жіночими пальчиками відгук

про той іспанський ресторан, а він непоганий.

Там усе пересолене.

Я ж не знав, що мене гратиме в рот Мертве море.

І... Мої пальці не білі жіночі, а... коричневі.

Чого ти горлаєш?

Хочеш налякати сусідів?

Та чхати, вони нас не знають.

Приємно познайомитися!

Ми лаємося!

Ажніяк! Репетируємо п'єсу!

То сцена сварки.

Як тобі?

Забавно.

Забавно? Як якась лялька?

Але сексуальна.

Як секс-лялька.

До речі, ти ж знаєш, що на цю передачу не можна з телефоном?

Ти би збожеволіла.

Ні. Радше, звільнилася б від нього.

Усе одно.

Поглянеш?

Ні. Не ціка-аво!

Боже, а якщо вподобайка в «Інстаграмі»?

Стулися. Я не така.

Це Вал. Пише, що я сексі.

А ще ми не виграли би тому,

що напівголою не зробити селфі, поїдаючи мурах із палки.

Ти взагалі дивився його?

Чи дивився... «Світові перегони»? І ти ще питаєш мене про це?

Саме так.

Ти питаєш мене,

чи бачив я «Світові перегони»?

Ти весь час гидиш на передачу, якої навіть не бачив.

Для ненависті не обов'язково дивитися. Не смакувати ж лайна – це точно не шоколад!

Не хочу засмічувати мізки якимось реаліті-сміттям.

Ти ж документаліст!

Та це як реаліті, тільки ніхто не дивиться.

Документалістика – не реаліті-шов, документалістика – це реальність.

Добре? Моя робота – це соціальна позиція. Не заради поширень у «Твитері».

Не кажи «поширення». «Ретвит», діду.

Може, вже поїдемо?..

Пізніше поїдемо – пізніше повернемося.

Куди поспішати? Ніби не маємо ніяків планів.

Могли б зайнятися сексом.

Так! Ніщо так не збуджує,

як підлаштовувати справи під вечірній секс! Я палаю!

Хочеш палкого сексу? Та без проблем.

Просто скажи, що ти хочеш, щоб я зробив, і я зроблю це в призначений час.

Це протилежність палкому сексу!!! Розумієш?

Запиши до свого планувальника:

«Статевий акт із Лейланою о десятій сорок дві».

Суперсексі.

Узагалі. Палкий секс і розклад не взаємовиключні.

Думаєш, люди приходять випадково в один час на оргію? Ні.

Певно, беруть «Google-Календар».

Гадаю, це спонтанно.

Одна людина прийде, друга прийде. Вони з'являються і... злягаються.

А коли їх багато, чому б не з усіма?

Гаразд, тут є про що подумати,

але ти говориш про кількох партнерів, а я про оргію.

Яка різниця?

І де ти вичитав про оргії? У новинній помийці?

Не знаю! Це просто приклад–

То хто буде на цій вечірці?

Боб і Рея...

Вал...

Можливо, зайде Кис,

Стефан...

Гадаєш, навіть Кис?

Так, мабуть.

Наче ти не впевнена, що він там буде.

Я не впевнена, ні.

Точно? Закладемося?

Закладаюся, що буде. Як і... срані жартики,

історії про айтівців і гра м'язами,

нарощеними тренуваннями та дієтою.

Ти закінчив?

Не хочу викривати Киса,

але всі ті його... нікчемні жартики...

Кат Вилямс. Це жарти Ката Вилямса.

Він краде жарти Ката Вилямса?

Саме так.

«Чому ти рада зі мною познайомитися?.. Я гівнюк!»

Це дослівно Кат Вилямс.

Щось голосом не схожий.

Я не копіюватиму голос!

«Світові перегони» – це командна гра,

треба бути заодно.

А я почуваюся так, наче маю своє «одно», а ти своє.

Так. Я хотіла би бути заодно,

але ти постійно в кабінеті – монтуєш своє кіно.

Це не кіно – це документалка

про корупцію в системі освіти.

Та бозна, ти ж мені не показуєш. Ти ніколи не показуєш–

Я покажу, як захочеш.

Так, чудово. Як щодо завтра?

Я не можу завтра! Я оброблятиму графіку.

Стеф і Жорж одружуються?

Ти це вподобала?

Так.

А як же «шлюб – то бздури»?

Так і є.

Гаразд.

Навіщо тоді вподобайка?

Щоб не бути єдиною з друзів, хто її не поставив.

Я ж не стерво.

Гаразд. Відколи ми зустрілися,

ти кажеш, що шлюб – лайняна справа.

Я казала не «лайняна», а «клопітка».

То-очно: дві людини присягаються у вічному коханні.

Скільки клопоту!

Знаєш, що я думаю? Тобі це потрібно:

шлюб, діти – ти не хочеш цього зі мною.

А я думаю, що тобі потрібен хтось невимогливий,

щоб ти все життя міг ховатися в кабінеті.

А ти хочеш стосунків, про які можна пліткувати.

Так, хочу! І не бажаю сідати на повідець.

І я теж не бажаю.

Тому не хочу бути з такою поверхневою лю-ди-но-ю...

А я не хочу бути з тим, хто згоден бути невдахою.

Я так не можу.

Так нічого не вийде.

Це кінець?

Гадаю, він уже давно настав.

Чорт!

Дідько!

От срака!..

Дідько...

О... боже.

Ви в порядку?

Тут кров.

Ось, я допоможу вам піднятися.

Ні-ні, йому не можна.

Так-так. Я викличу швидку.

Ні-ні!