Nie ma takiego numeru

НЕМАЄ ТАКОГО НОМЕРА

В головних ролях Марцел Верчіховскі

Аґнєшка Чвік

а також Боґуслав Семотюк Пьотр Плева

Томаш Вивьол Даріуш Старчевскі Бартош Бжескот

з особливою участю Ян Махульскі Ян Новіцкі

Ґжеґож Пекса Маріуш Пуджяновскі

Сценарій Бартош Бжескот

Музика Славомір Куркєвіч

Сценографія Збіґнєв Циґлер

Костюми Ґабріела і Марцін Кокот Януш Жевускі

Звук Марек Ваґнер

Монтаж Ярослав Барзан (ПТМ)

Керівник продукції Артур Олейнічак Івона Йендернал

Оператор Реміґіюш Пшеложни

Продюсер Томаш Вивьол

Режисер Бартош Брескот

З чого почалося?

Мабуть, від тренування з боксу Пітера.

- Хоча ні. - Стій!

Так-так-так. Спочатку була моя гримерна.

Я був цирковим клоуном.

Чи був я хорошим?

Смішним - був, не можна заперечити.

І за це мені платили.

Мельхіоре! Кава!

Платили - курам на сміх.

Саме тому ми змушені були підробляти.

Як то кажуть: "Через цирк -

у підземелля".

Із Свиняком я познайомився за картами.

Жер, як свиня, та й по житті був, як свиня.

- Не вірите? Послухайте: - Якщо напад, то напад. І яка різниця,

що мій шеф там керує.

Ще раз вам кажу: на останньому поверсі казино треба відкрити сейф.

І ми володарі світу. Ну як, Даймосе, приєднуєшся?

Юліан Даймос. Дванадцять років ми ділили одну гримерну.

Його номер - відкривання сейфів.

При грі з тобою в карти, Свиняку, мене нудить.

А на пограбування я мусів би взяти зо сто паперових пакетів. Не терплю блювати.

Ти, жидівська гнидо! Побачиш!

Я роздягну тебе сьогодні до шкарпеток.

Даймос був настільки хорошим, що до нього приходили радитися...

- ...найкращі ведмежатники: Жютек Очко, - Ха!

- Базиль, - Нема справи!

- Змильони, - Хм!

- а навіть Ґенерал Равічак. - Е-хе-хе!

Чому сам нічого не скубнув?

Ось причина: зграя дітваків.

Любив їх до смерті.

Цимес в тому, що по стількох роках в спільній гримерній

Юліан Даймос зробив з мене, мабуть, що найкращого ведмежатника в Європі.

А, оскільки, Свиняк говорив про казино,

повернімось до боксерського тренування Пітера.

Він не був великим боксером. Не вмів красти.

Не мав також тягла до інтересів. Але мав таке:

Ха-ха-ха! Вітаю тебе, друже!

Найбільш роззброююча посмішка в нашій частині світу.

Готелю був потрібен новий ліфтер.

Не вдасться зробити вдалого пограбування без довіреної людини всередині.

Пітер був моїм другом.

Ну, і як? Приєднуєшся?

В дупі я мав бокс! Приєднуюсь!

Кревний Свиняка, керівник казино - певний Іспанець,

колись керівник департаменту лотерей в міністерстві фінансів.

Скнара, яких мало.

Експерт! Такого навколо пальця не обкрутиш!

Ну, може...

Чому хочеш працювати в нас?

Я полюбляю жіночок, запах великих грошей...

...і-і-і... хи-хи-хи...

Вітаємо в родині.

Наскільки Іспанець був акулою у своїй справі,

настільки його шеф, Коняковскі - китом.

Улюбленець міністрів.

Бабій і професійний покерист.

Справжній чорний характер!

- Шефе, чолов'яга ошукував при блек джеку. - Зараз, зараз!

- Так, але це професійний гравець. - В такому разі - завеликий раз.

Ну-у-у, йдемо, йдемо. Бо тебе теж вивезу.

Пітер все занотовував. О котрій Коняковскі приходить,

виходить, лягає спати,

які у нього звички...

В цьому не було жодної логіки.

Нам був потрібний спритний хлопчина на підмогу.

Грубий. З дитсадочка мріяв про пограбування.

Віддай торбинку, злодію!

Не працюємо! Прошу прийти завтра.

Припиняй бабратися в болоті і підніми дупу!

Починаємо роботу.

Був багаторазовим чемпіоном дзюдо. Халепа в тому, що вже кілька років порпався в шмірах.

- Пане майстре, скільки я ще буду чекати? - А-а-а!!!

Спробуй лишень запізно повернутися додому! Ти, шмато!

О! Ця дівчина називається Шпуля. Крутить соло.

Послухайте, це, мабуть, найкраща злодійка під сонцем.

Хех! Шкода, що обробляє лише галереї.

Ви певні, що це Макулін? Професійний щипач. Обробляє виставки.

Мельхіоре!

Грубий, не думай. Запаркуй за рогом. Пітере, ходімо.

Заповідалося все це непогано.

Достатньо було підібрати відповідних людей.

Тоді, однак, ми не передбачили, що за кілька місяців до пограбування...

...хтось може зарезервувати апартаменти.

Привіт! Я - Кріс.

Ми виступаємо у вашому курвобаченні.

- Знаю. 16-го грудня. - Угу.

- Від імені дирекції шалено тішуся. - Попрошу апартаменти.

- Що, прошу? - Мгм, а-пар-та-менти.

Але...

Апартаменти призначаються лише для особливих гостей.

А я ніби хто? Ясьо з села?

Хвилинку. Зателефоную шефові.

- Скільки ночей рахувати? - П'ять.

Ну і, звичайно, з нами будуть лахудри.

- Пане керівнику. Тут шеф капели. Вимагає апартаментів. - Я геть забув про цих недоумків.

- Востаннє так нахлялися, що обблювали диван. Всі! - Керівник?

Але ж і хляв з нами востаннє.

Це бомжі!

- Він дуже шанує нашу капелу. - Зачекайте, пані.

Хвилинку. Керівник дзвонить до директора.

Ба! Він вже шанує мистецтво.

- Ну, я чула. - Шефе, капела "Самба" вимагає апартаменти.

А ваш шеф нас просто обожнює.

- Так? Це дуже мило. - Що? Ті пивораки?

- Вижени їх. - Так-так, але їх полюбляють французи. - Холера!

Я забув про тих жабоїдів. Дай їм 906-й.

Після концерту вони напевно відірвуться. Ну, па.

Прошу дати їм західні апартаменти.

- Але... - Директор так розпорядився. Прошу виконати наказ.

- Маєте апартаменти. - Ну, і що? Мається підхід.

- Де ти цього навчилася? - Але чого?

Географії чи історії?

Ми говоримо про щипачку.

- Ви мене з кимось переплутали. - В нас є фото, коли ти скубеш клієнта.

Відвали, фраєре! Не було контакту. Можете мене поцілувати!

Долари... зелені...

- Якщо добре піде - сотня! - Кого мені потрібно забити?

- Скубнеш франтик одному фраєру, та й про всьому. - Хм...

- І що? - Вона чудова.

- Але не хоче погодитись. - Я можу її трахнути.

Ти сам вальнутий! Якщо не погодиться - пошукаємо іншу.

- Покерист. - Драбік - непоганий.

- З класом! - Сухий?

- Хтось, із класом, але незасвічений. - Нема такого.

Або в зоні, або в землі, або ж його кожен картярський столик знає.

А, може б, когось із Буків?

Є один такий. Кілька років його не було.

Лікував хребет у Швейцарії. Щойно повернувся.

Грає в теніс і на іподромі.

- Малі ставки. - Хто такий?

Дубельтовий Граф.

Він же король рулетки!

- Ти його знаєш? - Порівнюючи з Хравнінским - це найвідоміша постать азарту.

Він не отримав заборони входу до столу.

Але урядові пси переламали йому хребет, і він зник на кілька років.

Не було казино, яке б його не знало.

Це груба риба! Ми для нього задрібні.

Ось-с-с-сь! Такого і шукаємо!

Ґустав пропав.

Ні, братику, попусти. Це загрубі персони.

Найкраще на післязавтра. І займися Шпулею.

- А ти, Грубий, маєш п'ять днів, щоб залагодити обладнання. - Так.

- Пас наліво... - І де ти знову вешталась?!

Тату, знову? Я тебе прошу!

Покажи, що наскубала.

Це все?!

- Нічого не приховала? - А що? Ти буду приховуєш?

- Є велика робота. - Хвилинку, юначе. Спочатку робота, потім розваги.

Подача англійців в центр. На голову, просто на Лампарта. Лампарт через себе, удар! Г-о-о-ол!

Цей Шманда Абрамовіч молодець.

Купив Челсі, а я його розшифрував.

- То чому граєш на малі ставки? - А ви навіщо мене фотографуєте?

Тому що лівий профіль у тебе менш виразний.

Малі ставки - це поліс на мій поламаний хребет.

Коротко: що хочеш?

Готель "Атлантик".

Це буда Коняковского. Він тебе з бебехами з'їсть, гівняре!

Я не знаю, навіть, як твоє ім'я. Але було приємно з тобою познайомитись.

Мельхіор. Коняковскі пере там брудну касу уряду.

Вели-и-икі гроші!

Уряду. Який зламав тобі хребет.

А ти кмітливий, цуцику.

Знайшов мотив. На жаль! Мене зламали!

Ця робота дозволила б тобі здобути трон в галузі.

І ти міг би мати в носі Челсі, коней і майтки Курнікової.

Припустімо, що ми погодимось.

- Що я повинен буду робити? - Те, що вмієш. Грати!

- А твоя робота? - Вламатися до сейфу Коняковского.

А-ха-ха! Шпилькою?

А, може, це ти Зютек Очко? Або інший відомий ведмежатник?

Я сидів багато років з одним таким.

- А в якій тюрмі? - Не у тюрмі.

В гардеробі. Його ім'я Юліан Даймос.

- Що трапилось? - Задивилася на твою мармизку і влупилася в дорожний знак.

- Хм. З того, що я чув, він часто відбиває твій профіль. - Олесю, відчепись!

Мала, зірвися з того світу! Щипачку батько знайде всюди.

- Мільйонерки в Канаді - не знайде. - Дам собі раду.

А-а-а. Ти маєш на увазі свої заначки.

Звідки ти знаєш, курвий сину?

Ну, зараз вже знаю.