Intrusion

NETFLIX ПРЕДСТАВЛЯЄ

Як побігала?

Добре.

Збирайся швидше. Там має бути класно.

СУЧАСНА КРИВОЛІНІЙНА АРХІТЕКТУРА

БОСТОН МАССАЧУСЕТС

Що?

Ти красуня.

-Ну що? -Що?

-Ти готова? -Так.

Ходімо.

Без телефонів?

Справжнє побачення? Гаразд.

Л.

Ь.

Т.

«Гештальт» — це людина. Даруй.

-І слово. -Цікава версія.

Це факт. Але про нього забувають.

-Я перевірю. -Гаразд.

«Гештальт. Організоване ціле, що сприймається ширше…» Чорт.

-Ти хочеш змагатися далі? -Так.

Просто я граю набагато краще за тебе. Пробач.

До речі, про організоване ціле…

Ти про що?

-Я про наше новосілля. -Дуже дивно сформулював.

Я сьогодні розіслав запрошення.

А, так. Дякую за це.

Два…

То ти щось відчула?

Ти перевіряла в душі.

Ага, он воно що.

Тому ти вдома так на мене дивився.

Послухай.

Якщо це станеться знову,

ми знов із цим впораємося. Разом.

Хто програє, усе одно пере.

Я тебе ненавиджу.

Я тебе теж.

Ходи сюди.

Гаразд. Дай мені.

Тебе влаштує вечірка 18-го? Я вказав у запрошеннях цю дату.

Так, ідеально.

Пізніше буде близько до Дня подяки.

Гей, чекай. Підійди.

-Що? -Я пишаюся тим, що ми збудували.

Це ти збудував.

Так, але для тебе.

Для нас.

Подивимося фільм?

Фільм? Я думала, сьогодні вечір-побачення.

Це набагато краща думка.

Що?

Ти лишила задні двері відчиненими?

Ні.

Генрі?

Генрі?

Ні, задні двері були зачинені…

Що?

Усе нормально?

Так, я…

-А якщо нам спробують зашкодити? -Ні.

Слухай, це звичайне пограбування.

-Правда? -Так.

То чому нічого не взяли?

Не знаю.

Це якось дуже дивно.

-Так. Чим їм не сподобалися наші речі? -Скажи?

У нас гарні речі.

Я ще раз усе огляну, гаразд? Я швидко.

Добре.

Гадаю, уже краще.

Я не завжди так на неї злюся.

Дихальні вправи…

Потім думаю про зміну школи, і знову серджуся на неї.

Переїжджати буває важко.

Гівняно.

Залежить, куди переїжджаєш.

Може, тобі сподобається Східне узбережжя. Як мені.

-Ви там виросли? -Ні.

Я виросла в Індії і приїхала в Бостон учитися.

-Чому лишилися? -Через чоловіка.

-Ми там познайомилися. -Як він вас вмовив?

Може, вмовлю маму.

Він улестив мене дешевим сувеніром.

-На першому побаченні купив мені годинник. -Дивний подарунок.

-Не ображайтеся. -Він досі в мене.

Кажете, я маю дати їй хабаря?

Я кажу, може, не варто так на неї злитися?

Вона старається бути гарною мамою.

Ваші діти злилися, що ви переїхали?

У нас немає дітей. Ні.

ПРИЙОМ ОНКОЛОГА 11:45

Я можу вас записати на…

Мамо. Дякую.

Може, 23-го? Є час на…

-Чим можу допомогти? -Містере Парсонс.

Детектив Морс.

Поліція Корралеса.

Вітаю. Так. Заходьте.

Два мобільні й один ноутбук.

Усе?

Доволі специфічний список украденого.

Чому ви пішли без мобільних?

Бо ми від них залежні. Особливо я.

І вирішили, коли переїдемо,

будемо разом, і нас ніщо не відволікатиме.

-Скільки ви одружені? -Уже 12 років.

Коли переїхали в Корралес?

Десь рік тому вирили котлован, а остаточно переїхали два місяці тому.

Бостон — це щурячі перегони. Ми хотіли протилежного.

Ви тут нажили ворогів?

Не думаю, що ця подія — щось особисте. А ви?

Це ми й намагаємося з'ясувати.

А в Бостоні?

Що в Бостоні?

Там у вас лишилися вороги?

Такі, щоб полетіли на інший кінець країни, аби вдертися до мене в дім — ні.

Гарний дім.

Великий. Самі спроєктували?

Так. А що?

Я просто здивований, що ви не встановили сигналізацію.

Мені здалося, у Корралесі безпечно.

Довго вас не було вдома?

-Кілька годин. -Дві?

-Так, дві чи три. -То дві чи три?

Я намагаюся встановити часовий проміжок. Потрібно…

Моя дружина дуже нервує. Я знаю, ви робите свою роботу.

-Так. -Вона має почуватися в безпеці.

Що ви робите такого, що б могло її заспокоїти?

-Схоже, потрібен водопровідник. -Додам це до списку.

Скажіть їй…

що є кілька зачіпок.

Отже.

Гарні новини. Та ґулька — це, мабуть, залишок рубцевої тканини.

Я не бачу жодних ознак повернення раку.

Добре.

Я просто хотіла впевнитися.

Авжеж. Ось, можете взяти копію.

Так, дякую.

Як ви почуваєтеся?

Усе добре. Просто дуже втомилася.

Я чула, що у ваш дім вдерлися.

Корралес — мале місто.

Про що не почуєш у церкві, прочитаєш у звіті поліції.

Я знаю, що це ваша спеціальність, але якщо захочете з кимось поговорити…

Ні. Дуже вам дякую. Усе добре.

-Упевнені? -Так.

Із цим мені допомагає чоловік.

І сильно.

Він мене дуже підтримує і допомагає впоратися емоційно.

Він міг би просто піти. Більшість на його місці так і зробили б.

І я іноді бувала нестерпною,

але він усе одно був поруч і підтримував мене.

Бовдур.

СЕНСОРНИЙ ЛІХТАР

ВІДЧИНЕНО

ГОЛОВНІ ДВЕРІ ЗАЧИНЕНО

МЕДИЧНА ВІЗУАЛІЗАЦІЯ

Генрі?

Я тут.

А власне, почекай хвилинку.

Що відбувається?

Усе, заходь.

Гаразд.

-Ти полагодив фоторамки. -Так.

І полицю. І світло в коридорі, і стілець.

Але навіщо рахувати?

Який молодець.

Стривай. Цієї тут не було. Так?

Ні, я додав нові.

Ти найкращий.

Ніщо не надихає краще за пограбування.

Я помітила, ти встановив ліхтарі й замки.

-Думаєш, знадобляться? -Це про всяк випадок.

Ще я купив нам нові телефони.

І встановив на них трекери.

Раптом тебе занепокоїть, що ти одна…

Новий комп'ютер теж купив?

Генрі?

Генрі.

Та ну, не сердься через це.

Я хотіла переконатися, перш ніж казати.

Ми нічого не приховуємо одне від одного. Ми не така пара.

Ти маєш рацію.

Я не хотіла тебе хвилювати даремно.

Я маю знати. Як інакше я про тебе дбатиму?

Усе добре?

Так, усе добре.

Пробач.

Ходи сюди.

Я тебе так кохаю.

І я тебе.

Генрі?

Генрі.

Світла немає.

Був дощ. Мабуть, вибило через вітер.

Я перевірю генератор.

Дякую.

Боже.