Biggles

Бігглз

- Ось ти й дома. - О... так.

- Дякую. - Нізащо.

Заходь, може хочеш е-м-м кави, чи може чогось випити?

Ти б краще думав про ту презентацію та як її написати.

- Ой, краще не нагадуй. - Доброї ночі.

- Дебі? - Так?

- Завтра побачимось. - Звісно.

Так? Чим можу Вам допомогти?

- Ви часом не Джеймс Фергюсон? - Так, а Ви хто?

Не хочу здатися нав'язливим... але хочу спитати - чи у Вас все добре?

Та нормально, а що?

Нічого дивного з вами не траплялося ...за останні кілька хвилин?

Хм, нічого окрім Вас. То чого Ви хотіли?

- Чи можу я зайти? - Ні, поки не пояснитеся.

В мене ще роботи повно. Вибачте, але - ні.

Вам відомий... правильний час?

Зараз точно 11.16.

Точно 11.16! Мабуть сталася помилка, це вже мало б статися.

Я от що Вам скажу: я людина дуже заклопотана та не розумію про що Ви торочите.

Тому я просто... піду, OK?

Перепрошую за завданий клопіт, містер Фергюсон.

Доброї ночі.

Дива-а-ак...

Пані та панове, мене звати Джим Фергюсон...

і як президент "Вечері знаменитостей", я маю велику радість...

сьогодні Вас тут вітати та разом святкувати...

уведення вперше вигаданого - "ТБ-зоресніданку"!

Руку помочі. Я тут дещо застряг, друже!

- Щойно щось дуже дивне сталося з моїм літаком. - Та невже?

Хутчіше, дру, можеш? Вони почнуть нам накидати через хвильку.

Рушаймо.

Прокляття! Втратив бісову камеру.

завтра здійнятися та все зробити по новій.

Спасибі за допомогу.

Здається, ми належно не відрекомендувались.

Я - Джеймс Бігглзвортс. Друзі кличуть Бігглз.

Джим. Фергюсон.

"Вечері знаменитостей."

Що я бачу... Ти - американець!

Чув, ви молодчики на підході. Як бачу - уніформу ще не довезли?

Німці на нас вже націлилися. Пішли!

Зачекай хвилинку. Так, це сміховинно.

Гей, що я тут роблю?! Що відбувається?!

Агов, поглянь! Просто поглянь на того хлопця!

Здоровенькі!..

- Доброго, Джуді. - Доброго ранку.

Ці треба завірити.

Знаю, мені шкода, я спізнився. - Що в тебе з головою?

Нічого, об двері грюкнувся. То як, ми готові до практичного запуску?

Спершу, я б воліла визначитися з тобою про фігури. І в нас є деяка проблема з нашими діалогами.

Це сміховинно, не можна щоб покупці таке побачили.

- Поглянь на груди тієї дівчини! - Джиме.

Джиме, нам необхідна ця обкладинка. Вона сучасна, вона стильна, вона сексуальна.

Це все, в чому зараз вся юна Америка: цицьки та ТБ...!

Може й так, Чак - та це не ми.

- Деб, я підійду через мить. - Гаразд.

- Ба, виглядає майже їстівним. - Виглядає фантастично.

Надрукуй ці , і даси мені поглянути що вийде. Дякую.

- Джим, можна з тобою хвилину переговорити? - Це так важливо, Чак?

Гей! Чи став я б тебе займати чимось неважливим?

То що на думці?

Та дівчина на обкладинці упаковки,

частина моєї кампанії до нового продукту...

"Закуски старлеток."

Кожна обкладинка являє собою фото шикарної дівиці, звабливо позуючої, з провокативного ракурсу!

Ми навіть зможемо рекламуватися на каналі "Плейбой"!

То як гадаєш? "Здибайся зі старлеткою увечері"

- А ми можемо це обговорити в тебе в кабінеті? - Джим. Коли ми вже позбудемось цієї купи лайна?

Чак матиме геніальні ідеї стільки, скільки його дядечко з банку даватиме нам позику - ми з ним "одружені".

Спробуй знайти з ним спільну мову.

Слухай, прошу, спробуй контролювати Чака. Тільки сьогодні я хочу щоб всі були там, розумієш?

Добре. Та я не всемогутня.

- тобто - "не всемогутня"? Маєш бути.

Послухай, Джиме, сьогодні важливий день. Тому підбадьорися.

Ви впевнені що все готове до запуску?

Дебі, будь ласка, дай мені поговорити з цим чоловіком. Я все владнаю.

Всього на хвилину, обіцяю.

Бачу Ви поранили голову. Це сталося минулої ночі?

- Ми що, у "вгадайку" граємо? - Ви вдарилися головою об палаючий літак?

- Чому ви так кажете? - Ви... врятували пілота?

- Хто ви в біса такий? - Це таки сталося минулої ночі.

Ви маєте мені розповісти. Важливо, щоб ви сказали що саме сталося.

Командуючий Реймонд. Повітряна розвідка. Ви що, допитуєте мене?

Ні, нічого такого. То? Розповідайте.

Добре.

Я був у своїй кімнаті, намагався написати промову.

Наступне що я усвідомив, те що я потрапив всередину якогось великого бою. Десь.

Західний фронт. 1917.

- Як це Вам відомо? - Прошу, продовжуйте.

Літак розбився. То був старий біплан. Я допоміг пілоту вибратися.

- Ви врятували його, врятували Бігглза? - Бігглза, саме так.

Прошу, продовжуйте.

Що ж, було багато стрілянини та вибухів. Літак вибухнув!

І от неочікувано - якось знову в своїй кімнаті. Знаєте, звучить наче якась маячня.

- А що з камерою? - Камерою? - З камерою літака.

Чи Бігглз забрав її?

Ем... ні, літак вибухнув то того як він зміг її вивільнити.

А тепер - дуже дивно.

Послухайте, містер Реймонд, чи як Вас там: ви збираєтесь мені розповісти що тут відбувається?

- Джиме? В нас ускладнення з чавленою картоплею. - Хвилинку, Біле, прошу.

З Вами ще дещо станеться. Ви маєте поїхати до Лондона.

- Лондона? Ви здуріли?! - Моя адреса на візитівці.

Доброго дня... містер Фергюсон.

Додай тут якоїсь живості.

- То як проходить захід? - Поки що добре. Гості з "Національного ринку" тільки-но прибули.

- Боженьки. Краватка в нормі? - Так. - А зачіска? - Так.

- Побажай мені вдачі. - Знадобиться вона тобі. То Максін Файн.

Місіс Файн! Радий Вас бачити. О, гарно виглядаєте. Дякую що приїхали.

О, привіт, Фергюсон. То... це воно?

Працюємо увесь час, хех?

- Гадаю в нас є продукт на продаж. - Ох, поглянемо.

То що ви тут продаєте? Силіконові імлантати?

О, Ви про обкладинку, маркетингове дослідження. Замінимо її на іншу.

Не дуже ароматно... Споживачі хочуть відчувати аромат за сніданком.

Авжеж, ми над цим працюємо.

- Якого чорта? - Слухайте, я Вам зараз інший сніданок передам.

Ні, не треба. Хоча б хтось захотів його з'їсти.

В мене є сумніви щодо гарніру. Він трохи схожий на емм... собачу лайняшку?

Знаєте, ваші споживачі його. Це буде найкраща собача лайняшка, яку вони коли-небудь куштували.

Знову ти!

- Яким вітром ти сидиш в моєму літаку? - Сам не знаю.

Тебе назначили не на той літак. Це може бути політ в один кінець.

Тобто - "в один кінець"?

В німців з'явилася нова зброя. Через неї я тоді розбився.

Маю спробувати зробити іншу світлину.

А вони можуть спробувати використати ту зброю проти нас. Тож будь корисним.

Там в кабіні є шолом.

Бігглз, є розмова до тебе.

Не базікай. Озирайся!

Озиратися куди?

До кулемету!

Відстрілюйся!

- Кулемет заїло! - То виїж його!

Я в ньому не розбираюся.

- Тебе взагалі чогось навчали? - Куховарити!

Гей, я зміг! Він зник.

"Rote flame". *"червоне полум'я"

Є світлина!

- Що стало з літаком? - Те ж, що й раніше!

Вони використовують зброю!

Спробую набрати висоту! Тримайся...!

Вдалося! Що б то не було, тепер ми поза досяжністю!

- Перебери! - Перебрати що?

Керування! Просто рівно тримай.

Зараз за все подбаю!

Обережніше зі світлиною, приятелю!

- Що з тобою сталося? - Я можу все пояснити.

- Прошу, скажи мені що відбувається! - Тобі треба триматися від мене подалі. Просто тримайся від мене подалі!

- Куди ти тікаєш? - До Лондона! - Лондона?

Заходьте.

Я очікував на Вас, містер Фергюсон.

Це моє лігво, як я його називаю.

Та воно затишне, Вам так не здається?

Звісно, коли розводять міст, тут стає доволі шумно. Та вони це роблять не надто часто.

Прошу, сідайте. Я принесу чаю.

Та забудьте Ви про чай. Просто поясніть мені що за чортівня відбувається.

Мені треба вести бізнес. Не мене покладаються люди.

Я не знаю чого й чому Ви прагнете - але це треба припинити! Чуєте мене, я хочу щоб все припинилося!

- Містере Фергюсон, прошу не волати. - Нащо Ви до мене з усім цим причепилися?

Якщо мені довелося "причепитися" до когось, як Ви елегантно підмітили, то я Вас не обирав.

Битися за вашу країну та ваше життя - те, що вам, на щастя, ніколи не вдасться зазнати.

От тут Ви помиляєтесь...

За останньої авантюри, мене ледь не підстрелив якийсь німецький клоун в масці, ще й на чорному біплані.

- Фон Штален. Мабуть то він. - Мені потрібні відповіді. Зараз!

Прошу, містер Фергюсон, присядьте як славний малий, і я Вам розповім все що знаю.

Людину, котру Ви зустрічали, звали Джеймс Бігглзвортс.

Світлина його та його команди.

Алджі, Берті та Джинджер.

- То що це за хлопці, якісь актори водевілю? - Звісно ні.

То були четверо найхоробріших людей мав честь бути знайомим.

Ми всі їм дуже зобов'язані за волю, яку зараз маємо, завдяки таким людям як вони.

Ох. То яким боком все це мене стосується?

Ви дали цю візитівку... Бігглзу.

- Якого дідька вона до Вас потрапила? - Мені її дав Бігглз.

Бачте, я був його командуючим офіцером на Західному фронті.

Я дав цю візитівку Бігглзу лишень дві доби тому. Маєте на увазі - то був 1917-ий?

Подорожі в часі - не загадка для історії.

Існують свідчення, що таке трапляється частіше, аніж хто-небудь здогадується.

Та чому я?

- Мені не відомо "чому", просто те, що воно трапиться.

То яким чином я продовжую перетинатися з Бігглзом?

Ох щодо цього... Гадаю - Бігглз Ваш "часовий двійник".

Часовий... двійник?

У Вас часом нема нічого міцнішого за чай?

Схоже, що наразі ваші долі якимсь незрозумілим чином переплелися.

Як гадаєте, може... причина в тому, що треба з цим щось зробити?

Як вона до Вас потрапила?

Коли мене закинуло вдруге, ми з Бігглзом літали на розвідувальне завдання аерофотозйомки, та, ем...

коли мене повернуло, тримав ось це в руці.

- Чи Бігглз сказав Вам, що це за світлина? - Так, типу якась надсекретна суперзброя.

Здається, Бігглз був нею сильно занепокоєний.

Треба мені буде проявити цю світлину.

Містер Фергюсон. Настав час дій.

- Яких саме дій? - Я для Вас дещо підготував.

- Навіщо? - Для вашої наступної подорожі назад.

Цього разу я відправлю Вас на поле бою належно екіпірованим.

- А відкараскатися якимсь чином від усього цього мені не вдасться? - Боюся що ні.

Якщо ворог винайшов зброю, котра дозволить йому прорватися крізь союзні порядки...

тоді Німеччина певно зможе перемогти в Першій Світовій Війні.