Jaws 2

Річард Занук і Девід Браун продакшн

Рой Шайдер

Лорейн Гері

Мюррей Гамільтон

ЩЕЛЕПИ 2

Джозеф Масколо

Джефрі Креймер Колін Вілкокс і Енн Дюзенбері

композитор Джон Вільямс

Ну ж бо...

оператор Майкл Батлер

автори сценарію: Карл Готліб і Говард Заклер

продюсери: Річард Занук і Девід Браун

режисер Жанно Шварц

- Де ти був? - Спізнився.

Це я бачу. Любий, ти ж знаєш, як для мене це важливо.

Ключи від джипу були у Хендрікса, а я не міг знайти другу зв'язку.

Який жах! Зроби мені послугу і удай, що був тут весь цей час.

- Яким чином?! - Покажи, що помираєш від нудьги.

Подякуємо музикам середньої школи Еміті за їхній чудовий виступ.

Мамо! Майкл зі мною не розмовляє!

- Тихо! - Ти чому тут, тигре?!

Місіс Сільвер була зайнята.

А тепер, дозвольте представити вам Міс Еміті цього року, Тіну Вілкокс

яка переріже стрічку на честь відкриття нового готелю!

Це «грошове дерево» - подарунок Лена Пітерсена

що створив кондомініуми на узбережжі Еміті - в якості жесту доброї волі.

Дякую вам, Лене.

Тут 1500 доларів, призначені для фонду освіти Еміті.

Тіно, твій вихід. Ріж її .

Ось так! Молодчина!

Давайте ще раз подякуємо шкільному оркестру.

Запрошуємо всіх на внутрішнє подвір'я готелю на невеличкий коктейль.

Тільки не це! Ходімо...

- Броуді! Як життя? - Привіт, Мартіне!

- Як тобі наша церемонія? - Вражаюча річ, Ларрі!

- Особливо її грошова частина! - Я радий, що тобі сподобалося!

До речі, Лене, ти знайомий з моїм сином, Ларрі?

Ларрі Молодшим. Ларрі, можна тебе на хвилинку? Не йди.

- Познайомся із Леном. - Як ся маєте?

- Приємний юнак. - Дякую.

Еллен, люба, ти не могла б проконтролювати роботу бару?

- Переконайся, що всі задоволені. - Звичайно.

Так... Чудова жінка!

Не знаю, що б я без неї робив!

Правда? І я не знаю!

- Скільки років твоїй сестрі? - Сімнадцять. Вона трохи старша.

- Не люблю побачення усліпу. - Вони не такі вже погані! Якщо за гроші.

- Яка гидота! - Та припини!

- Твоя мати організатор вечірки? - Так, це її робота.

- І вона робила пунш? - Ні.

Він просто жахливий.

- Танцював? - Ні.

- Я теж. - Кого хочеш запросити?

- Тіну Вілкокс. - Подружку Еда?

- Ти з глузду з'їхав! - Спитати ж не складно?

Іноді найгарніші дівчата - найсамотніші.

- Дурня це все! - Знаю.

Пам'ятаєш Джерсі? Четверта чи п'ята ніч на узбережжі.

Четверта. Я думала, ти припиниш мене поважати.

Ну що ти! Як я міг!

- Чи не забратися нам? - Хочеш розважитись?

- Чому б ні? - І правда.

Ця труба ще брудніша за тебе. Що ти робиш?!

Я ж сказав - чистити треба справа наліво. Наліво з твого боку!

- Агов, я думав, ти відпочиваєш... - Доброго ранку!

- До опівдня я вільний як птах! - Правда?

- Агов, Шефе! - Так!

У затоці стоїть якесь судно! Великий крейсер!

- Де саме? - Далеко звідси.

Сигналів не подає. На ньому дайверський прапор.

- Хочете, щоб я перевірив? - Якщо не складно.

- А то я з цим не дам собі ради. - Само собою.

Зустрінемося в офісі. І прихопи із собою нашого старого моряка.

Гаразд! Віддати швартові! Підняти якір, старий!

Повний вперед!

Зрозумій, ми будемо тут лише кілька хвилин, а потім йдемо.

- Можна мені з вами? - Ні.

- Ну будь ласка! - Він може пливти зі мною.

- Чудово! - Я покажу тобі - чудово!

- Забирайся! - Він допомагатиме мені. Ходімо!

Злий старший брат!

Агов, Шоне! Ти коли-небудь був якорем? Іди сюди.

- Майк, привіт! - Привіт.

- Йдеш у море? - Ще ні.

Добре. Хочу познайомити тебе із сестрою.

Та познайомлюсь я з нею, не хвилюйся!

Привіт, Томе! Пізніше побачимось! У той же час, у четвер!

Агов, Енді! Сюди!

Побачимось пізніше. Що у нас тут? Якісь проблеми?

- Брук! Брук! - Джекі, привіт!

Так, стривай, а це ще хто? Я, здається, закохався!

- Сподіваюся, це сестра. - Щасливчик! Як же тобі щастить!

Тіме, ти помітив, як вона на тебе подивилася?! Ти їй подобаєшся!

- Та не дивилася вона на мене. - Що ти мелеш!

- Такий погляд, це вже зізнання! - Та ні ж бо!

Я худий хлопець в окулярах, я живу в Еміті цілий рік...

Я недосить добрий для неї.

Думаю, ти правий. Вона дивилася не на тебе.

- Агов, поглянь-но, Ларрі! Дивись! - Ну що?!

Я така рада! Маєш чудовий вигляд!

- Ну як? - Пласка як дошка.

Який же ти хам!

А ти мені що, матуся? Розгорни клівер.

- Ми хочемо поплавати. - Правда?!

Ходімо. Познайомлю тебе із одним хлопцем - він такий милий.

- Дивіться сюди! - Привіт! Це ми так засмагаємо!

Майку, сюди!

Дугласе!

Я не можу більше дивитися новини, ігри, чи навіть кіно!

І все через клятих дітей, що бавляться із радіо!

Я, звичайно, зроблю, що зможу, але це питання федеральної юрисдикції.

- Так телефонуйте у ФБР! - Броуді, послухайте...

Давайте по черзі. Ви двоє - поговоріть із міс Поллі.

- А ви йдіть зі мною. - І так щоразу!

Ну так що там щодо Грейс Кінні?

Вікна її ванної напроти кімнати мого старшого сина.

Вона дражнить його! Танцює в самому рушнику!

Невже! Хендріксе, а ось і ти! Іди сюди.

Вибачте. Йди сюди, і перевір номер 908.

Який іще номер 908?! Вперше чую!

Це означає - забери мене звідси.

- Що це у тебе? - Фотоапарат для підводної зйомки.

Том Ендрюс підняв його з дна біля залишеного крейсера.

Он як...

Кілька багатих хлопців з Ньюпорта, Род-Айленд.

Яхту за сто тисяч доларів я не залишив би в затоці.

Якби у вас була така яхта, почалося б розслідування.

Насмішив.

Грейс Кінні розбещує мого хлопчика!

- Танці. Займись цим ти. - Танці?!

Тримай...

Піднімайся! О, ні! Тримайся міцніше!

Давай вгору, Майку!

Майку, канат закрутило!

Майку, тягни вгору!

Обережніше, Майку, підтягуйся!

Ти в порядку?

Як ти?

Тягни його вниз, Майку! Ось так, чудово!

Погода залишається теплою і ясною, і ми продовжуємо музичну програму

з Плімуту 24 години на добу з вами рок з Нової Англії.

- Стривай, відпочинь хвилинку, гаразд? - Тіно, ти куди?

Агов!

- Едді, покатаємось на водних лижах! - Що?

- Давай, візьмемо човен мого дядька! - Краще на тому тижні...

У тебе все на тому тижні!

Террі?

Террі... Террі!

Боже!

Тут нікого немає. Або вони на дні, або їх віднесло течією.

Свідки бачили двох. Одного в човні, одного на водних лижах.

- Кажу ж, тут нічого. - Тоді прочісуй дно.

І довго? Течія будь здоровий, та й невдовзі стане темно.

Мені начхати. Залишайся там стільки, скільки знадобиться.

Десять-чотири.

Ми почули голосний звук, а коли подивилися, все вже було в диму!

Це був вибух! Хвилиною раніше вони веселились, а потім...

І ви гадки не маєте, що стало причиною?

Звідки ж мені це знати?

- Вони місцеві? - Я не знаю.

Можна ми підемо?

- Шефе? - Шефе Броуді? Можна ми підемо?

Так. Дякую, Тіно.

- Ми разів десять вже тут були. - Та знаю я!

- Довго ще? - Поки що-небудь не знайдемо!

Мені вже холодно. Тут нудьга смертна!

Скажіть, будь ласка.

Що за дідько?! Господи боже!

Щось важке!

- Диявол! Кидай це! - Що це за штука?

- Високовольтна лінія! Кидай! - Господи!

Дай відчеплю, поки ми весь острів не знеструмили!

Йдемо звідси, а то не дай бог, і правда що-небудь знайдемо!

- Ти закурюєш вже третю. - Кава чудова.

- Візьми пончик. - Хочу фруктових пластівців!

- Їж пластівці «Черіос»! - Сам їх їж! Я хочу фруктові!

- Поїж ці. - Які на сьогодні плани?

Не знаю як він, а я хочу поплавати на яхті.

- Знову? - Ну а чим тут іще зайнятися?

Пам'ятаю, хтось збирався шукати роботу.

- Це обов'язково? - По-моєму, вона не так вже й потрібна.

У нього ж канікули. Куди я поділа щоденник?

Із добрим ранком! І всі вже на ногах!

Сталося що-небудь, чого мені не варто знати?

І багато! Послухай, йому сімнадцять.

Ми говорили про те, що робота йому потрібна.

Ти правий. І мені хотілося б, щоб ти більше часу проводив з ним.

Але як?! Після цього вибуху справ тільки додалося!

А у мене у підпорядкуванні три копи і секретарка!

Так, ще заступник, який без пам'яті від поліцейської роботи!

І ось іще один! Що відбувається з людьми - усі шаленіють від яхт!

- Адже це острів... - Я піду.

Ні, стривай.

Не відпливай далеко від берегу - якщо почнеться шторм.

- Гаразд, пізніше побачимось. - Будь обережний.

Звичайно, буду.

- Стій, Тіно! - Ні!

- Віддай капелюх! - Не віддам!

Повернись!

Стій!