Martyrs

ДАТА - 16 ЛИСТОПАДА 1971 РІК. СПРАВА НОМЕР - 1876 9415

- Камера ввімкнена? - Так, можем знімати.

Ми знаходимося в середині промислового району Чамфор.

Це те саме місце, де знайшли дитину.

Це "Будівля №1".

У нас є дозвіл на зйомку цього фільму.

Тут знаходився медичний архів ...

... педіатричного відділення лікарні.

Ось, ми і на місці.

Тут вона жила.

Вона не була згвалтована, це офіційно підтверджено.

Це більш схоже на жорстоке поводження.

Недоїдання, зневоднення, переохолодження.

Отвір дозволяє людині робити свої потреби не встаючи.

Рани на зап'ястях доводять, що вона була прикута.

Але як вона вибралася звідси?

Люсі не говорить ні слова з приводу того, що з нею сталося.

- Що це? Апельсиновий сік? - Так.

- Це для неї? - Так.

- Ти справжня мама. - В неї ж нікого більше нема.

Не хвилюйся, Анна, ці панове ...

... дійсно хороші люди. - Добре.

Ти ж знаєш, чому ми показали тобі цей фільм?

Так.

- І чому ж? - Тому що ...

... ви хочете знайти людей ...

... від яких постраждала Люсі. - Так, Анна.

Люсі також цього хоче. Вона каже, що їх потрібно знайти.

Що ще вона говорить? Адже ви багато часу проводите разом ...

Вона боїться.

- Вона говорить тобі щось ще? - Вона боїться.

Що вона пам'ятає?

Вона не знає, хто це зробив.

Іноді вона думає, що вона щось згадує, а іноді їй здається, що це її уява.

А ти як думаєш? Думаєш, вона згадає?

Було темно, і вона майже нічого не бачила. Вона не згадає.

Ввійдіть.

Люсі Жюрен не виходить з кімнати.

Люсі?

Анна!

Нікому не говори, гаразд?

- Я не буду. - Це не я зробила,

це не я,

це не я,

Заспокойся.

Хочеш лягти до мене?

Анна?

МУЧЕНИЦІ

МИНУЛО 15 РОКІВ

Віддай мені!

Віддай мені!

Ну ж бо припиніть, обидва.

Прокляття!

Впевнена, що вона пише з помилками.

- Проипини, я сказав. - В мене найгірша сестра!

Не торкайся до мене. До речі, це не твоя справа.

Що ти знаєш? Ти не знаєш, що таке любов.

Ти і хлопця ніколи не мала.

-Так, ви збираєтесь снідати чи ні? -Так, так.

Як ти мені на нерви дієш.

Я ненавиджу тебе.

МАРІ БЕЛЬФОНД - ЧЕМПІОНКА ПО ЗАПЛИВУ НА 100 МЕТРІВ БАТЕРФЛЯЄМ

І коли ти про це скажеш?

- А коли я повинен сказати? - Теж мені, розумник ...

І це в неділю вранці! Ти говорив про це з мамою?

- Так. - І що вона сказала?

Їй було не до цього. Напір води в крані зменшився. Вона з'ясовує, в чому справа.

- Якщо вона попрацює, буде не в гуморі. - Можна подумати ти в гуморі?

- Взагалі то мені весело. - Весело їй, теж мені.

- Готово. - Добре.

Ось.

Подарунок.

- Прокляття, Габріель. - Яка гидота!

Уявляєте, в трубі був?

Це тому душ не працював, як слід.

- Яка гидота. - Годі тобі. Давайте їсти.

Так, я згодна що гидота, але тепер ми знову зможемо поливати сад.

Антуан вже розказав про свої плани?

Я запитав його, що ти про це думаєш.

- Ні, тобі було цікаво, чи розлютиться мама. - Не починай. Це не твоя справа.

- Ще як моя. Це мій брат. - Твій брат - мрійник.

Ей, Антуан?

Ти не можеш залишити школу, за яку заплачено три місяці.

- Тим паче, що заплачено наперед. - Зрозумів, братику?

- А ну припини! - Вона тепер постійно задирає ніс, після тієї статті в газеті.

- Ти збираєшся робити це кожен раз? - Що?

Нам довелося заплатити за приватну школу, щоб ти отримав диплом.

- І то, з великим зусиллями. - Але ж я отримав диплом.

Слава Богу. Ти знаєш скільки він нам коштував?

Ти знаєш скільки коштував один триместр? Іноді здається, що тобі просто начхати.

Дійсно, Антуан ... Невже обов'язково бути таким впертим?

Але нова школа ... вона така класна.

Я хочу робити те, що мені подобається.

- Ми ж не змушуєм тебе. - Ні, але ....

- Юридична школа, це не моє. - Але після її закінчення ти будеш мати багато можливостей.

Не в цьому справа. Він просто хоче жити зі своєю подругою.

- Юридична школа, це не моє. - Як скажеш, Антуан.

Але тобі ніколи нічого не подобалося. Може, якось ти взагалі захочеш стати пекарем.

Це нечувано.

Який придурок дзвонить так рано?

- Будь більш доброзичливою, Марі Бульфонд. - Але ж сьогодні неділя.

І що з того? Чи ти так втомилася за тиждень?

Адже ти не працюєш цілий тиждень на заводі ...

Залишатися на місці. Не рухатися!

Не рухатися!

Сідай!

Скільки тобі років?

Вісімнадцять

Ти знаєш, що зробили твої батьки?

Чому ви так зі мною вчинили?

Чому ви так зі мною вчинили?

Чому?

- Це вони. - Люсі?

- Це вони, Анна. - Ти ж їх бачила?

- Вони змінилися, але це безперечно вони. - Ти впевнена?

- Я впевнена, що це вони. - Люсі, минуло 15 років.

- Це ж всього лише фотографія в газеті. - Я знаю, про що говорю.

- Ми зателефонуємо в поліцію. - Вже запізно.

- Що? - Я зробила те, що потрібно було зробити.

- Що ти зробила? - Те, що я повинна була зробити!

- Ти повинна була постежити за ними. Ти ж не була впевнена. - Я впевнена.

- Я як знала, що потрібно було їхати з тобою. - Чому ти мені не віриш?

Звідки ти телефонуєш?

- З будинку. - З їх будинку?

- Так. - Дай мені адресу.

Люсі, дай мені адресу!

Я зробила це ...

дивися ...

Я зробила це ...

Це я, Люсі. Це я. Заспокойся. Це я.

Вона тут.

- Вона в будинку. - Я знаю

Вона завдає мені більше болю, ніж раніше.

Залишайся тут.

Куди ти збираєшся?

- Мені потрібно піти, глянути. - Вона там.

- Мені потрібно подивитися. - Вона у будинку.

Подивися на мене, мені потрібно всього лише перевірити. Зачекай мене тут.

Анна?

- Вона завдає мені більше болю, ніж раніше. - Я йду, Люсі.

Що ж мені робити?

Я йду.

- У мене немає більше набоїв. - В них немає потреби.

- Чому б нам не залишитися? - Ходімо за мною.

Вона повернеться.

Ходімо.

Ти звонила мені звідси. Всі будуть знати, що ми зробили.

- Мені начхати. - Ось так.

- Мені все одно. - Сидячи у вязниці тобі не буде все одно.

- Що ми будемо робити? - Не рухайся.

- Боляче. - Вибач.

Що ми будемо робити, Анна?

Ти в порядку?

Ти засуджуєш мене за те, що я зробила?

Ти відчуваєш запах?

Цей сморід?

Від мене пахло так кожен день, коли я перебувала в ув'язненні. Всі дні.

Ти розумієш?

Коли вона мене била, я пахла так само.

Дивися.

Це вони.

Що ти робиш?

Як ти думаєш, нам зійде це з рук?

Так. Так.

Анна?

Анна?

Анна?

Будь ласка, не видавайте ні звуку.

Анна, що ти робиш?

- Ти в порядку? - Так.

- Я кликала тебе ... - Я була там.

- Я думала, що вона повернулася. - Ні.

Ти готова? Ми їдемо.

- Спочатку нам треба прибрати в будинку. - Невже ми їдемо?

Одягайся.

Люсі!

Люсі!

- Анна, відкрий двері - Вони закриті, Люсі.

Відкрий!

Швидше!

Що ти хочеш?

Залиш мене в спокої.

Я вбила їх!

Навіть дітей!

Я убила навіть дітей!

Заспокойся! Заспокойся!

Відійди від неї, шльондра!

Я вб'ю тебе!

Вибач.

Це не моя вина.

Анна?

Анна?

Анна?

Анна?

Ти де?

Ти де? Ти де?

Ти де?

Анна?

Анна, я знаю, що ти там. Відкрий!

Я йду.