My Girl

Я народилася з жовтяницею.

Одного разу я сіла на сидіння туалету в кафе на заправці, в мене почався геморой.

Останні три роки я живу

з курячою кісткою в горлі.

Тому я знала, що тато б засмутився, коли б довідався про моє останнє нещастя.

Тату, не хочу тебе засмучувати,

але моя ліва цицька розвивається значно швидше за праву.

Це може значити лише одне - рак.

Я помираю.

Гаразд.

Люба, дістань мені майонез з холодильника.

Медісон, Пенсильванія 1972 р.

Гаразд. Хто йде? Підніміть руки.

Ти йдеш чи ні, Томасе Джею?

Навряд чи.

Я знала, що він не піде.

Я не можу. Мені треба додому.

Так, гратися з ляльками.

Відчепися від нього.

Нумо, ходімо.

Гей! Ви не заплатили мені!

Звідки мені знати, що ти справді його покажеш?

Ти така дитина.

Гаразд.

Тримай.

Гаразд, ходіть за мною та не кажіть ані слова.

Готові?

Ви справді хочете це побачити?

Може, когось знудить?

Я не боюся!

Гаразд. Відкрийте кришку.

Там нічого нема.

Ти дивачка.

Я хочу назад гроші.

-Цього я й боялася. -Чого?

Інколи, коли ми їх отримуємо, вони ще не зовсім мертві.

Так само, як курка, коли їй відрубують голову,

а вона продовжує бігати.

Я тобі не вірю.

Закладаюся, вона десь поруч.

Ось вона. У кріслі-гойдалці.

Забираймося звідси.

Швидше. Ходімо.

Нумо.

Привіт, бабусю.

Вейдо, принеси мої цигарки!

Побачимося пізніше.

Я не казав тобі, що він був моїм вчителем трудового навчання?

Ти ходив на трудове навчання?

Так, зробив вішалку для краваток.

Я зробив вішалку для краваток.

-Вийшло добре? -Так.

Вейдо, поклади їх на табурет.

Тату, знаєш що? Я вчора виграла в Томаса Джея в монополію.

Так. Це вішалка на шість краваток.

У мене й досі вона є.

Артуре!

Вейдо!

Я вчора виграла в Томаса Джея в монополію.

Молодець, крихітко.

Якщо поставити готелі на Бордвок та Парк Плейс,

перемога гарантована.

Я люблю скуповувати залізниці.

Вейдо, ми намагаємося працювати.

Круелла де Віл украла всіх цуценят. Вона збиралася пошити з них кожуха.

Дай мені дренаж.

Вейдо.

Тату?

Я бальзамую мого шкільного вчителя.

Не співай.

Гаразд, Артуре. Тепер трохи посунь його.

Так. Добре.

РАК ПРОСТАТИ

Гаразд, ми відправимо його в останню путь у моделі с-501 з нержавіючої сталі.

Так, він виглядає як чемпіон.

ВІТАЛЬНЯ САЛТЕНФУССА

Містер Гаррі Салтенфусс удома?

Звісно. Заходьте.

Ви мали нещастя

нещодавно втратити близьку людину?

Я можу побачити твого тата? На секунду.

Тату, до тебе прийшли!

Він унизу, працює над містером Лейтоном.

Рак простати.

Коли він з'являється у вашій простаті, ви покійник.

Чим можу допомогти?

Я Шеллі ДеВото.

Ми розмовляли кілька днів тому щодо вакансії художника-гримера.

Так.

Сподіваюся, місце ще вільне?

Гадаю, вільне.

Я ліцензований косметолог.

Два роки працювала в салоні «Діно Рафаель».

Усі мої клієнти плакали, коли я сказала, що звільняюся.

-Міс ДеВото... -Я чудово ставлюся до людей.

Я їх заспокоюю.

Міс ДеВото, ці люди вже заспокоїлися.

Це не косметичний салон.

Це похоронне бюро.

Вони мертві?

Так.

Трупи?

Покійні.

У об'яві написано «художник-гример».

Вибачте мене, я на секунду.

Звісно.

Привіт, Джордже.

Так, 1258.

Я не хотів би полірованих ручок.

-Це твій фургон? -Так.

Він класний.

Здрастуйте.

Вона боїться.

Поставте позаду у вітальні, хлопці.

Гаразд, Гаррі.

Тату, чому ця труна така маленька?

Вони бувають усіх розмірів, люба, як черевики.

Це для дитини?

Звісно, ні.

Тоді для кого?

Для низької людини. Дуже низької людини.

Вибачте.

То як щодо роботи?

Пробачте?

Мені потрібна робота.

Ви все одно хочете її, незважаючи на...

Звісно, це не має значення.

Розумієте, усі мої колишні клієнти врешті-решт помруть,

а усі ваші клієнти колись були живі.

Значить, у них є щось спільне.

Ви робитимете зачіски, грим та відповідатимете на дзвінки.

Гаразд, містере Салтенфусс.

-Домовилися. -Чудово.

-Можете починати просто зараз. -Гаразд.

Можете називати мене Гаррі.

Але...

Це ваш робочій одяг чи...

-Послухайте... -Зрозумійте мене правильно.

Мені він дуже подобається, але...

Обіцяю, я піклуватимуся про цих людей.

Вони це заслужили.

Вони мертві.

У них залишилася тільки їхня зовнішність.

Дивися, я їду без ніг.

Справжній Івел Кнівел.

ТІЛЬКИ ДЛЯ ВАНТАЖІВОК ПАРКУВАТИ ВЕЛОСИПЕДИ ЗАБОРОНЕНО

Що ви робите в моєму гаражі? Забирайтеся звідси!

Привіт, Вейдо, що болить сьогодні?

Мені дуже погано.

Гаразд, сідай. Я спитаю лікаря, чи зможе він тебе прийняти.

Вейда тут. Каже, що їй дуже погано.

Вона поруч зі мною.

Так, гаразд. Він тебе прийме.

Проходь.

Так що це? Я житиму?

Ти цілком здорова.

Не можу бути. У мене всі класичні симптоми.

Люба, вам сьогодні привезли містера Лейтона?

Так.

Вейдо, припини. З тобою все гаразд.

Мені доведеться звернутися до іншого лікаря.

Так він сказав, що з тобою?

Усі медики - шахраї.

Зачекай на мене.

-Дивися. -На що?

Це містер Бікслер. Давай поговоримо з ним.

Я не хочу розмовляти з учителем. Зараз літо.

Здрастуйте, містере Бікслер.

Мадемуазель Салтенфусс і неймовірний доктор Джей.

-Як відпочинок? -Чудово.

Містере Бікслер, я прочитала всі книги, які задали на літо.

Правда? Вже? Літо тільки-но почалося.

Так, а зараз я читаю «Війну і мир» для розваги.

Не дивно, що ти моя найкраща учениця.

-А як ти, Томасе Джею? -Я ще не починав.

Займися ним, Вейдо.

Містере Бікслер, нащо ви фарбуєте цей старий будинок?

Я нещодавно купив його, зараз ремонтую.

Цей будинок завеликий для однієї людини.

Не можна сказати наперед.

Може, я заведу домашню тварину.

А звідки ви візьмете гроші, щоб платити за цей будинок,

якщо не працюєте?

Я викладатиму письменницьку майстерність цього літа.

Тобто в мене буде робота.

-Скільки це коштує? -$35.

І що ви повинні робити?

Дві години на тиждень говорити про поезію.

-Це допит, Вейдо? -Ні.

Я поїду додому дочитувати «Війну і мир».

Зараз літо. Ви діти. Йдіть гратися.

Хочеш поїхати до саду Грея збирати персики?

-Ні, я поїду додому. -Нащо? Ще рано вечеряти.

«Вечеряти»? Ти як собака, приходиш додому тільки поїсти.

Не пісяй на пожежний гідрант!

П'ЯТИЙ КЛАС МІСТЕР БІКСЛЕР 1971 р.

Телефонував Руперт Гвінн. На шосе ПА-34 була велика аварія.

Завтра привезуть двох.

Вибачте, Гаррі. Я закінчила зачіску містера Лейтона.

Він виглядав... Гаррі, що з нею?