The Invention of Lying

Перевірка. Перевірка.

Перевірка під час показу титрів. Титрів, на які всім начхати.

«Ми ділові люди.

Ми хочемо бачити свої прізвища в початкових титрах, бо…»

Байдуже.

Історія, яку ви зараз побачите, відбувається у світі,

в якому людська раса так і не еволюціонувала до вміння брехати.

Це типове місто в тому світі.

Як бачите, у людей є робота, машини, будинки та сім'ї,

але всі кажуть щиру правду.

Обману, лестощів чи вигадок просто не існує.

Люди кажуть саме те, що думають,

i часом це звучить трохи грубо.

Але вибору в них немає. Такими вони народилися.

Слухайте, мене сьогодні не буде.

Ні, я не хворий. Просто я ненавиджу цю роботу.

Ваше немовля таке потворне. Схоже на пацюченя.

Це ж треба! Я щойно викакала найбільше лайно за все своє життя.

Що ти замовлятимеш?

Тому якщо ви товстий, невисокий невдаха, як ось цей чоловік,

до речі, це Марк Беллісон,

тоді ви наодинці з собою, ще й на самому дні.

Але пізніше в цій історії удача нарешті йому всміхнеться,

коли він вимовить першу в світі брехню.

Він і сам про це ще не знає.

Тому влаштовуйтесь зручніше й чекайте.

Не осоромся.

– Вітаю! – Здрастуйте.

Ви рано.

Я саме мастурбувала.

Це наводить мене на думку про вашу піхву.

Я Марк. Як поживаєте?

На даний момент я трохи зла.

А ще відчуваю депресію й песимізм щодо нашого сьогоднішнього побачення.

Розумію.

Я Анна. Заходьте.

Зачекайте тут.

Мені треба закінчити вдягатися.

За тим я можу зрозуміти, що й досі збуджена,

і спробую закінчити мастурбацію так, щоб ви не чули.

Тепер мені незручно через те, що прийшов раніше.

Так, я розчарована, що ви прийшли рано,

і, власне, в мене погані передчуття щодо цього вечора,

але думка про те, щоб звікувати вік у самоті,

однаково лякає і мене, і мою матір.

Само собою.

Я думаю, що ви почали мастурбувати, бо запала повна тиша.

А ви казали, що спробуєте зробити це так, щоб я не почув.

Мене непокоїть, що обраний мною ресторан не досить дорогий для вас.

Це все, що я можу собі дозволити

в моїй ситуації.

Я знаю, що мені за 40,

але в мене нема ніяких фінансових цінностей, вартих уваги.

А ще мій бос сказав, що, мабуть, звільнить мене на цьому тижні.

Я щойно мастурбувала.

Це мене збуджує. Сподіваюся, побачення закінчиться сексом.

Я не вважаю вас привабливим.

Ходімо?

Так.

– Після вас. – Дякую.

– Тут не так гарно, як мені пам'яталося. – Про що ми будемо говорити?

Вітаю. Я поряд із вами комплексую.

Марк Беллісон. Столик на двох.

Звичайно. Пройдіть за мною.

Дякую.

Дякую.

– Пластик. – Мені дуже незручно, що я тут працюю.

– Привіт. – Привіт.

– Вітаю. – А ви дуже вродлива.

Від цього мені ще гірше.

Може, принести вам напої для початку?

– Так. – Мені Будвайзер, будь ласка.

А мені маргариту з манго,

і, мабуть, до кінця вечора я вип'ю ще три алкогольні коктейлі.

– Це ваша сестра? – Ні.

– Донька? – Ні.

Ви їй не рівня.

Дякую.

Поставити вам запитання про вас?

Так.

Як минає ваш день?

Я встаю о 8.00 ранку,

бо шум мого будильника не дає мені спати.

– Я перехиляюся і вимикаю його. – Вимикаєте його.

Це детальніше, ніж я думав.

– Що ви хотіли дізнатись? – Просто…

– Ну, у вас є робота? – У мене є робота в офісі.

– Хто ви за професією? – Службовець.

– Робота подобається? – Ні.

Але мені подобається кінцевий результат, а саме гроші.

А ще мені добре платять за кількість годин, проведених на роботі,

і я витрачаю ці гроші на те, що люблю – на одяг, прогулянки, випивку,

хоча я знаю, що це шкідливо.

Але краще б я отримувала ці гроші, не працюючи.

Розумію.

Але розкажіть мені щось про себе.

Ви й так уже багато про мене знаєте.

Ви знаєте, що я приваблива, бо, що ж, я перед вами.

Ще ви знаєте, що я успішна людина,

бо бачили мою квартиру й одяг, який я ношу.

І ви знаєте, що я щаслива, бо я усміхаюся.

– Ви завжди щасливі? – Зазвичай.

Бувають дні, коли я не встаю з ліжка, їм і плачу.

– Ось, прошу. – Дякую.

– Я трохи відпив, ось тут. – Гаразд.

Тож…

Готові замовляти чи вам треба ще трохи часу?

Я готовий.

Мені салат Цезар із куркою, бо я вважаю себе товстою,

але окрім того, думаю, що заслуговую на щось смачне.

Мені коржі тако з рибою, бо я їв їх востаннє, коли тут був.

Це єдина страва, яку я тут їв.

Чудово. Я скажу, щоб ці дві страви починали готувати.

Якби я дав вам свій номер, ви б мені подзвонили?

Ні.

Пробачте. Це моя мама.

Мабуть, хоче спитати, як побачення. Я швиденько.

Алло.

Так, я зараз із ним.

Ні, не дуже привабливий. Ні, заробляє поганенько.

Але це нічого. Схоже, він милий. Трохи кумедний.

Трохи товстий.

Смішний кирпатий носик.

Обличчя трохи схоже на жаб'яче.

Так, але…

Ні, я сьогодні з ним не спатиму.

Ні. Мабуть, навіть не поцілую.

Гаразд. І ти. Бувай. Пробачте.

Та нічого. Не турбуйтеся. Як там ваша мама, нормально?

– Нормально. – Чудово. Це…

Дякую, що пішли зі мною на побачення.

Я вам не рівня, і я знаю, що з вашого боку це послуга Грегу,

і, мабуть, ви більше мені не подзвоните, але…

Я провела час краще, ніж сподівалася.

Але я не зможу визначити, як я до вас ставлюся, доки не протверезію.

– Звісно. – Так.

Що ж, подзвоніть мені завтра, якщо в тверезому стані не передумаєте.

Можливо.

Дякую, що поцілували мене в щічку.

Я знаю, що ви не мусили… Ви дуже вродлива! Добраніч!

…вперше використали близько 4 000 років

тому на кельтських колісницях,

залишався переважно незміненим людиною до кінця 1800-их років.

Привіт, я Боб. Я представник компанії «Кока-Кола».

Сьогодні я тут, щоб попросити вас і далі купувати колу.

Упевнений, це напій, який ви п'єте десятиліттями,

і якщо ви й досі його любите, хочу нагадати

незабаром знову його купити.

По суті, це просто коричнева вода з цукром.

Останнім часом ми не дуже змінювали склад,

тому я не можу розповісти вам про це нічого нового.

Правда, ми трохи змінили бляшанку.

Ви бачите, що тут інші кольори,

ми додали білого ведмедя, щоб подобатися дітям.

У колі дуже багато цукру, і як будь-яка калорійна газована вода,

вона може призвести до ожиріння дітей і дорослих, що люблять нездорову їжу.

Ось і все. Це кола. Вона знаменита. Усі її знають.

Я Боб. Я працюю в компанії «Кока-Кола». I прошу вас і далі купувати колу.

Це все.

Кола Вона дуже відома

Трохи солодка. Дякую.

Притримай ліфт.

– Привіт, Марку. Як життя? – Привіт, Френку. Не дуже.

Учора я ходив на побачення з дівчиною, в яку закоханий багато років,

і вона, мабуть, більше мені не подзвонить.

О, ще одне: думаю, мене сьогодні звільнять. А ти як?

Власне, у мене справи кепські.

Я цілу ніч блював знеболюючими ліками,

бо надто боюся прийняти дозу, щоб дійсно покінчити з собою, тому…

До завтра.

Якщо не помру, тоді так.

– Добре. Домовилися. – Так. Гарного дня.

Бувай.

Я НЕ РОЗУМІЮ, ЧОМУ Я БЕЗДОМНИЙ, А ТИ НІ

Це неприродно! Усе це протиприродно! Ми всі – тварини!

Чому я ношу одяг? Як ви, люди, так живете?

Чому тут скрізь бетон?

Нині я прокинулася і зрозуміла, що я не просто тебе не люблю,

мене нудить від самої думки про те, щоб із тобою переспати.

Після такого я не повинен тебе кохати, але я кохаю тебе ще більше.

ПЕПСІ

Коли в продажу немає кока-коли

Фільми-лекції

Я просто не хочу йти туди сьогодні. Не хочу і все, розумієте?

Усі постановки компанії «Фільми-лекції» пишуть,

знімають і редагують на цьому самому майданчику.

Більше того, саме в цій будівлі талановиті сценаристи «Фільмів-лекцій»

прочісують минулі події у пошуках найдраматичніших,

найцікавіших і навіть найсмішніших моментів з історії світу,

а потім створюють із них сценарії, які передають знаменитим читачам,

ті начитують тексти з телесуфлерів, і їх знімають вам на радість.

Якщо ви пройдете за мною, я покажу вам фрагменти

блокбастера від компанії «Фільми-лекції», що вийде на екрани влітку,

«Наполеон: 1812-1813 рр».

Фільми-лекції – Ми знімаємо людину, яка розповідає про події минулого

Скоро на екранах фільм-лекція за сценарієм Бреда Кесслера

i за участю Нейтана Голдфреппа.

Наполеон 1812-1813 pp.

Отже, Наполеон вторгся в Росію,

завдяки грубій силі, що складалася майже з 700 000 солдатів,