November Criminals

Моя мати померла шість місяців тому.

У лікарні нам сказали, що у неї була аневризма.

Я ніяк не міг їй допомогти.

Здається, я добре навчився удавати, що все гаразд.

Не впевнена, що ця штука взагалі працює.

Ти її вмикала?

Авжеж, я її вмикала.

А кришку з лінзи знімала?

Так, це може допомогти.

Фібі, можеш...

Добре.

Готова?

Камера, зйомка.

Відеощоденник, день 18.

Сьогодні надзвичайно важливий день.

Чому?

Бо тут моя заява до Чиказького університету,

де я сподіваюся з осені вивчати класику.

Ти колись чув про Інтернет?

Знаю, що можна подати заяву онлайн,

але я особисто надаю перевагу більш традиційному способу.

Як бачиш, конверт досить товстий.

Чому б це?

У сьомому питанні анкети необхідно розповісти

про свої найбільші плюси й мінуси,

а місця для цього залишили дев'ять сантиметрів.

Едді, стеж за дорогою.

Дев'ять сантиметрів аркуша.

Але мої найбільші мінуси зайняли набагато більше,

ніж дев'ять сантиметрів.

Тому я вирішив додати кілька аркушів.

Скільки?

Якщо точно - двадцять два.

- Це може здатися зайвим. - Так і є.

Але як можна висловити сутність свого буття

і погляди на цей божевільний світ

у вузенькому полі на аркуші?

- Це ж абсурд. - Едді, замовкни вже.

Он там є поштова скринька.

Чудово.

Фібі, можеш це зняти?

Я у кадрі?

Так.

І ось мить, на яку ми всі чекали.

Я знаю, що це дуже важлива мить для тебе, Фібі.

Дуже важлива, хіба ні?

Я б хотіла випити кави.

Просто кидай у скриньку.

Дай-но мені камеру.

Господи, він ще не все.

Зроби це.

Гей! Їдь уже!

Знаєш що?

Ні. Мене не хвилюють додаткові аркуші.

Хіба не Вергілій сказав:

"Фортуна супроводжує рішучих"?

Або тут будуть більш влучними безсмертні слова Девіда Бові:

"Не знаю, куди я піду далі, але обіцяю, нудно не буде".

Вони ні за що не читатимуть 22 додаткові аркуші, Еддісоне.

Тим з нас, хто ще не вступив до Єлю, Фібі,

треба докласти більше зусиль.

Два середніх американо.

Як тебе звуть?

Едд... Пішов ти, Брендоне.

У тебе з ним серйозно?

Ти вважаєш, мені не начхати на твою думку?

Так, але вся школа гадає, що ти збожеволіла...

- Кевіне, два середніх американо. - Добре.

- Ти платитимеш за це? - Ні.

Два середніх американо для Еддісона майже готові.

- Як справи, брате? - Як сам?

- Радий тебе бачити. - Я теж.

Уже читав?

Що? Друже, як ти так швидко?

Не розумію. Як тобі?

Поговоримо про це, коли дочитаєш Джеймса Болдвіна.

Хлопче, я не такий спритний, як ти.

Хлопці, ви ще не цілувалися?

Ні, я чекаю.

- Авжеж. - Ти б тільки бачила,

як цей хлопець на філософії

загнав міс Кенеллі у кут. Це було щось.

- Чому? - Бо вона читала нудну лекцію

про учнів, що прогулюють.

А він сказав, що вони прогулюють через неї.

- Кевіне. - Ні, я сказав:

"Діти прогулюють уроки через таких людей, як міс Кенеллі".

Зрозуміло, то був жарт.

Він не жартував. То було щось.

Ні, вона є проблемою системи освіти.

- Друже, я маю працювати. - Добре.

Дякую. Бувай, Фібс.

Тримайтеся.

Лишайся на боці людей, Кевіне. Ти хороша людина.

- Тримай. - Дякую.

Фібі?

- Що? - Як він?

У нього все гаразд.

До зустрічі.

ПЕКАРНЯ "СІМ ЗІРОК"

Прохолодно.

Можна тебе дещо спитати?

Мені здається, те, що ти тусуєшся зі мною,

шкодить твоєму іміджу серед популярних хлопців.

Ми завжди тусувалися, Еддісоне.

Не зовсім. Після восьмого класу не тусувалися.

Якийсь час я був невидимкою.

Можливо, тому що всі інші хлопці у школі

здаються тупими і передбачуваними.

Чому так?

Вони передбачувані, бо хочуть переспати?

Давай музику послухаємо.

Зажди-но.

У мене таке враження, що я для тебе сексуально нейтральний,

від латинського "neuter", тобто без яєчок.

Ні, це не так.

Вибач, що кажу це тобі, Фібі. Не хочу тебе розчаровувати.

Та знаєш що?

Мені потрібно те саме, що й іншим хлопцям.

Це нічого.

Серйозно?

Насправді,

останнім часом я про це багато думала.

Гадаю, зараз буде доречно сказати тобі.

Я не хочу їхати у коледж, залишаючись...

Ким?

Ще не зробивши

цього.

Не зробивши чого?

Пішов ти, Еддісоне.

Я хочу нарешті це зробити.

Я хочу покохатися із хлопцем, з яким почуваюся безпечно.

Розумієш? Який не судитиме мене.

Який, очевидно, теж незайманий.

Ти про мене?

Чекай-но, що? Чому ти вирішила, що я незайманий?

Еддісоне, замовкни.

У моєї мами до 18.00 зустріч із міністром економіки.

- Ти хочеш зробити це зараз? - Так.

Поки твоя мама зустрічається із міністром економіки?

Еддісоне, присягаюся, ще одне питання,

- і я передумаю. - Добре-добре.

Може, нам поцілуватися?

Думаю, що треба поцілуватися.

Добре.

Тримай.

- Чорт! Обережніше. - Вибач.

Ось так.

Добре. Отже...

Так ось що воно таке?

Ось так? Це все, що ти скажеш?

Ось так? Я тобі щойно віддався.

Ось так.

Мені продовжувати?

Так.

- Упевнена? - Так.

Так?

Гаразд.

- Можна тебе цілувати? - Так.

Так, я хотів спитати, чи ви зможете.

Мій син знімає фільм на мою стару відеокамеру,

і у нього лишилася лише одна касета.

А на вашому сайті написано, що ви продаєте нові зі старих запасів.

Так, компактні відеокасети. На 60 хвилин.

Так, я зачекаю.

Ми знаходимося біля пекарні "Сім зірок", і, як бачите,

це місця скоєння злочину.

Як нам відомо, одну людину вбито.

СТРІЛЯНИНА У ПЕКАРНІ Одна жертва

Ми повідомлятимемо новини

КЕВІН БРОДУС ЖЕРТВА УБИВЦІ

і подробиці по мірі надходження. Точиться запекла дискусія,

чи могли це бути бандитські розбірки.

Привіт.

Привіт.

Що скажеш?

Непогано, правда?

Так. Насправді... Це був найкращий секс у моєму житті.

Не віриться, що ми це зробили.

Так.

У тебе все гаразд?

Так.

Знаєш, у мене відчуття...

Наче я перегорнула дуже важливу сторінку.

Поставила шах і мат.

Що це за звук?

Здається, мій пейджер.

Так. Мабуть, варто подивитися.

Не віриться, що ти все ще ним користуєшся.

Тато. Можна від тебе подзвонити?

Так, авжеж.

Мені мама дзвонить.

Вона ніколи не дзвонить з роботи.

- Думаєш, вона знає? - Дивно. Не знаю.

Присягаюся, у неї якась чуйка на такі речі.

Алло?

Так.

Мамо, не так швидко. Що?

У "Семи зірках" була стрілянина.

Хлопця на ім'я Кевін Бродус убили.