A Shine of Rainbows

За мотивами новели "Світло веселок" Лілліен Бекуів

Він випустив голуба.

Ей! Що це ти зробив?

- Хто тобі дозволив? - Не я!

- І не я! - Я дивився за цією пташкою.

Вона моя. Тож віддай її.

- Йех, віддай його птаху! - Йех, лети за нею!

Якщо ти не хочеш, я знайду щось, що полетить.

Чудово.

Наступного разу, це будеш ти.

Припиніть.

Що?

Нужбо, Томасе.

Ой. Буде халепа. Знову надзюрив у ліжко?

Скоро ти покинеш притулок.

Привіт, Томасе.

Мене звати Мейрі.

Чи ти колись був на острові?

Мейрі.

Виглядаєш якось похмуро сьгодні. Хіба хтось помер?

Ні. Але от ти щось швидко сірієш, Ферґюсе.

Але не хвилюйся. Я маю на це раду.

Капелька кольору - це те, що тобі треба.

Що? Хочеш, щоб в мене стався припадок.

Не соромся.

Люди, як гадаєте, мені пасує?

Вперше на човні, юначе?

Скоро станеш справжнім моряком.

Тут буде твій новий дім.

- Бачиш? Я доправив його сюди цілого й неушкодженого. - Так, ти це зробив.

- Ей. - Шеймус Ґалахер.

Ауч!

Це гарне вітання для новоприбулого.

- Просто прийшов привітатися. Я не цілився в нього. - Я Ненсі. Це Шеймус.

Тебе закачало на човні? Шеймуса завжди нудить.

- Зовсім ні! - Зовсім так!

- Закладаюся, що тебе стошнило! - Ні.

Ей, Шеймусе!

Маю йти.

Тримай вітальний подарунок.

Шеймусе.

- Побачимось. Я зловлю тебе! - А ти спробуй.

Там в далині - король Фінґел, король велетнів...

що закам'янів на сонці.

Я чула, що він прокидається коли на небі видно півмісяць.

І якщо його правильно попросити, і забажати чогось дійсно гідного, то він це виконає.

Таак.

О, а ось і він. Такий як я тобі розповідала.

І він привів Бена.

Егей, Алеку!

А ось і він. Це Томас.

Томасе, правда він виглядає так, як я тобі описала?

Вітаю тебе в Коррі, юначе.

Нам краще піти додому. Можемо там гарно почаювати.

Ага.

В мене був що не день, то банкет.

З пригорілою вівсянкою?

- Жаль, що ти не поїхав. - Треба було полагодити дах.

Ага, і годувати курей.

Ти придумаєш будь-що, щоб не поїхати на великий острів, Алек О'Донел.

Саме так.

Нужбо, Томасе.

Томасе?

Не треба особливих запрошень, щоб зайти до власного дому, правда ж?

Нужбо, заходь.

Ось ми й прийшли.

Давай я покажу тобі твою кімнату.

Сюди.

Надіюсь, тобі вона сподобається.

Можеш поскладати свій одяг в ось цю шафу.

І, е, це на випадок дощу.

Алек зробив цю тумбочку для тебе. Правда вона чудова?

А я пошила цю піжаму, щоб тобі було затишно вночі.

Був довгий день, залишу тебе, щоб ти освоївся.

То що там, підійшла піжама?

Бачу, що вдягнув не без труднощів?

Ага.

Думаю про те, яка ти чудова.

Радий, що я повернулася?

Тебе не було два тижні.

Ти повіриш мені, якщо скажу, що мене це засмутило?

Ох!

Ей, Томасе! Саме вчасно.

А то я б відсиділа бідному чоловікові ноги.

Чого б тобі не оглянути всю територію.

Заодно розповім про твої обов'язки.

Досередини. Сюди.

Що ти говориш?

Я прошу в неї яєчка

Тепер ти спробуй.

Гарна робота.

Давай поглянемо, що вона дала тобі.

Нужбо. Вона дала їх тобі.

Це дрібниця.

У нас їх ще багато. Ходімо.

Все гаразд.

І що це ти, якщо не секрет, надумав робити?

Хіба ти не знаєш для чого калюжі?

Як ти можеш стримуватися? Нужбо!

Давай! Біжи! Біжи! Я зараз тебе зловлю!

Втікай!

Уууу!

Правда це чудово, Томасе?

Правда це прекрасно?

Уууу!

Ходи, Алеку, похляпайся з нами.

Тут чудові калюжі.

Добре, краще піти досередини.

А то ми промокли до нитки. Нужбо в дім.

Томасе, застудишся. Нужбо.

Це через нього?

Ох.

Я знаю, що він може бути таким відкритим і привітним як та стара скала короля Фінґела.

Але під всім цим, ховається чуттєве серце.

Одного дня ти це зрозумієш.

Я тобі обіцяю. А тепер в дім.

Я надіялась, що тобі сподобається. Це його улюблене.

Тушкована яловичина під желе з порічок.

Хочеш ще?

А?

Що?

Нужбо, хлопче. Їж досхочу.

Випий до дна.

Воно смачне і тепле, і допоможе тобі сьогодні спати.

Ось.

Піжамка прийшлася впору?

Отак.

Я залишу для тебе нічник.

Добраніч.

Не говіркий, правда?

Хіба не твій батько повчав: "Розумний чоловік думає; дурний говорить"?

- Ага. - Дай йому трохи часу, Алеку.

Тут для нього все таке дивне.

Що ти там витворяла під дощем?

Ти промокла до нитки.

Цьому бідному хлопчикові ніколи не дозволяли бавитися під дощем.

Ти розчарований?

- Щось таке. - Ага.

Тепер, коли ти побачив його, ти розчарований.

Не приховуватиму, я очікував, що ти вибереш міцнішого хлопця.

Не розумію чому ти вибрала такого малюка.

Буде дивом, якщо перший порив вітру не зіб'є його з ніг.

- Звісно це був найчуттєвіший хлопець. - Ага.

Я обрала Томаса.

Що як життя в Коррі буде заважким для нього і він розіб'є твоє серце?..

і ще більше засмутить тебе?

Я думаю про тебе.

- Ти думаєш не про мене. - Як так?

Щось мені холодно сьогодні.

Скоро ти зігрієшся.

Як ти дивишся на те, що я зроблю тобі тепле віскі?

Звучить чудово.

Доброго ранку, Томас.

Я...

побачив--

- Що? - Ух--

Що? Що ти побачив? Побачив що?

Ух--

Ну говори.

Ве--

- В-Веселку. - Ти побачив Корріївську веселку.

Найкращу в світі.

То чого б тобі не взутися в чоботи і гарненько її не роздивитися?

Хіба вони не чудові для стрибання по калюжах?

Ти не казала мені, що ти взяла хлопця, який навіть говорити не може.

Ти не питав.

Весь цей час я була поза домом і ти жодного разу не спитав мене про нього.

Я довірився твоєму вибору.

Зі всіх людей ти то мав би бути співчутливим.

У нього труднощі з вимовою певних слів...

але деяким людям взагалі складно говорити.

Алеку?

- Йдеш до човна? - Саме так.

Томас теж хотів.

Дійсно?

Томасе?

Томасе?

Якщо ти й так пливеш, то можеш його взяти.

Добре, але він не дуже хоче?

Ні, не дуже.

То пливи так.

Хмм.

Сонце піднялося високо.

Буде... спекотно?

Прохолодно.

Ти йдеш?

# Коли я спустилась на ярмарок з самого ранку #

# Я зустріла гарного хлопчика-моряка на зламі дня #

# Він усміхнувся і взяв мене за руку з самого ранку#

# І розповів мені історії далеких земель #

# Тула рула рей #

# Хей, хо, хей, хо на зламі дня ##

Томасе.

Томасе, підійди сюди. Сідай.

Сідай.

Поглянь.

Уу. Уу.

Тепер твоя черга, Томасе.

Приклич її ближче

Уу.