The Next Three Days

Відвези мене в лікарню!

Не можу дихати. Я...

ОСТАННІ ТРИ РОКИ

Знаєш, розумна жінка давно б уже закрила рот.

Я одне знаю: не можна бабі на бабу працювати.

- Що ти верзеш? - Інша баба завжди загроза.

Особливо, якщо ти гарна, а вона - ні.

А в тебе не було конфліктів з босом?

Ніколи. А чому, знаєш? Він чоловік.

Давай більше не будемо про це.

Я хочу додому, поцілувати сина.

Бачиш, ти нагадала, що в тебе є дитина, а в мене немає. Я про те й кажу.

Еріт, я нічого такого не мала на увазі.

Не вибачайся. Це генетика. Бабська конкуренція одвічна...

Тому в тебе проблеми з босом.

- Тому що вона баба? - Саме тому.

Баби мають бути під чоловіками, чоловіки - під бабами. Тільки так.

А мужики під мужиками?

Нормально, ви це можете пережити.

- Давай уже підемо? - Хто ще хоче випити?

- Ми - ні. - Порцію? Подвійну?

Баби здатні творити дива. Сама баба, знаю.

Але я б з нею не спрацювалася.

Не ти одна, люба. Добраніч, Мік.

- Ти сьогодні не в дусі. - Вона точно помітила, брате.

Я б краще працював під тобою.

А от і добре. Я б теж під ним попрацювала.

Хочеш попрацювати під Джоном?

А що? Знову ти проти?

Як я можу бути проти твоїх сексуальних натяків?

Що за муха тебе вкусила?

Як на тебе, я маю спокійно дивитися, як ти мого чоловіка клеїш?

Лора, якби я хотіла, я би вже мала його.

Як? Знову вивалиш на стіл свої груди?

Слухай, всі твої лиха від того...

Всі лиха від того, що в тебе мозок в цицьках!

Був би у тебе там мозок, ти була б Ейнштейном.

Лора, все. Припини. Годі.

- Добраніч, братику. - Добраніч.

Вона самозакохана дурепа.

Чого ж ти цього за столом не сказав?

І взагалі, я не думаю, що вона стоматолог.

Стули пельку.

Навіть слово «анестезіолог» написати не зможе.

Брехня якась.

Ми ж були на вечірці у неї в клініці.

І, на твій погляд, вона до мене там теж клеїлася.

Дуже ти їй потрібний.

Зовсім вона до тебе не клеїлася.

Вона мені не подобається.

Я твою точку зору розумію. І погоджуюся, правда.

Людину з такою зовнішністю не можна й близько підпускати до стоматології.

Ну, ти й бовдур.

Сідаєш у крісло, намагаєшся заспокоїтися.

І тут раптом випадають такі груди...

Що, до наступних вихідних? Так?

- Так. - Дякую.

- Добраніч. - Бувай.

Бувай!

Чорт...

Подивись.

Так. А ти скажи «Уперед!»

Уперед!

Сідаємо ближче.

Слухай, не кожного ж ранку. Як у дешевому кіно.

Так, помовчи. Посмішка...

І так до 18-ти.

Подарунок.

Супер! Що це?

Чистити зуби ти не любиш.

А ця штука чистить їх за півхвилини.

Я обожнюю зуби чистити. Не вір усьому, що мама каже.

- Ти коли закінчуєш? - О третій годині.

Але мені ще зошити перевіряти. Ти забереш Люка?

Після вчорашнього я, напевно, без роботи, тож...

Гадаєш, я даремно назвала її коровою?

Зазвичай, начальство обожнює таку відвертість.

- Ти своєму батькові телефонував? - Коли?

Вчора був день народження.

Так, я надіслав йому букет свіжих квітів.

Малюсінькі трояндочки.

Ще листівку ручної роботи.

І я закінчив стьобану ковдру, яку шив з весни.

Ти абсолютно нестерпний.

А ти пам'ятаєш, що я цього року отримав на день народження?

Мама сказала: «З днем народження» . А тато...

Це була найпрекрасніша мить у житті. Я плакав.

А може, комусь першому варто проявити великодушність.

Ти повинен будеш пригадати цю хвилину на суді.

Мама завжди пиляла батька.

Домовилися? Ти запам'ятаєш?

Що ти відчуватимеш, коли твій син не привітає тебе з днем народження?

А зараз вона намагається вбити клин поміж нами.

- Я здаюся. - А зараз вона тебе кидає.

Ну що, маля? Хочеш зіграти ще?

Ти готовий? Заводь.

- Завели, а тепер командуй «уперед!» - Уперед!

Я відчиню.

Пітсбурзька поліція.

Це ордер на арешт Лори Бренан.

- Це ордер на обшук приміщення. - Я не розумію!

Ще раз мене торкнетесь, я вас заарештую.

- Стій! - Стійте, не ворушіться!

- Лора Бренан? - Так?

Вас заарештовано за вбивство Елізабет Гізас.

- Спокійно! - У мене тут дитина...

Мамо!

Джоне! Виклич адвоката! Джоне! Телефонуй адвокатові!

- Ви зрозуміли свої права? - Спокійно, маля, спокійно.

Люк! Все добре! Все, все!

Тато! Тато! Тато!

Що? Що таке, Люк?

Ну, все. Добре...

Лишайся тут. Тільки спи на своєму боці ліжка.

Зрозуміло?

От хитрюга.

Чому я вічно потрапляю на ту саму вудку?

Може, сам цього хочу...

Спи, Люк... Спи.

- Сем твій друг, так? - Тільки не за обідом.

- Він стягнув твою їжу? - Ні.

- Сказав щось гидке про маму? - Так.

- І ти його відлупцював? - Так.

- Молодець... А де ти його бив? - На спортивному майданчику.

- Гарно обробив? - Ага.

Стривай, синку.

Це іграшка.

Дякую, давай.

Одна рука й друга.

Через машину не переймайся. Заберемо, коли будемо повертатися.

Привіт! Привіт, любий.

Привіт, любий.

Привіт... Маму поцілуєш?

Мама дуже скучила.

Шпана, поцілунок мамі.

Тато тобі читає мої листи?

- Щовечора перед сном. - Так?

Як солодко ти пахнеш. Що хочеш побудувати?

Охоже на форт.

Що це, брама замку?

Він не боявся йти до школи?

Ні. Я провів його до класу, поцілував.

Він пішов, і навіть не обертався.

Дивися, його друзі.

Його парта.

- Як твій перший день? - Блискуче.

Половина класу не заснула...

- Я говорив із твоєю мамою. - Коли вона приїде?

У неї багато проблем з її бізнесом...

Ну, пройшло лише два роки. Впевнений, вона освоїться.

Новини якісь є?

Про апеляцію?

Так, і я вирішив нічого тобі не казати.

- Пам'ятаєш, що Маєр сказав? - Не варто...

Можуть пройти місяці, поки винесуть рішення.

Я ту жінку бачила... Вона була там.

І зникнути вона не могла.

Маєр буде просити нового слідчого.

Її пальто зачепилося за мою сумочку.

Ґудзик відлетів. І вони сліпі, якщо не можуть його знайти.

Він знову вивчить всі докази.

Ну, це прекрасно...

Ми ще не повністю збанкрутували.

Все нормально.

А ти все брешеш і брешеш.

Проте, ти такий красунчик...

Зробиш мені послугу?

Я навіть не знаю. Дуже зайнятий.

Ти маєш стати губернатором.

Це легко.

Щоб зняти заборону на подружні побачення.

Я не зможу тут одна наступні двадцять років.

Я в порядку, в порядку.

Все буде добре, обіцяю.

Він коли-небудь мене поцілує?

А зараз я попрошу вас підвестися.

Ти водиш!

Ти водиш.

Люк, ідемо.

- Розважився? - Так.

Божевільне дівчисько, так?

Нам час, Кері.

Ні!

Читайте справу. Свого часу ми йому все скажемо.

Дістанемо його.

А якщо ви знайдете жінку, що йшла з паркування?

Другу апеляцію відхилено.

Нові докази прийматися не будуть.

Це було пограбування.

Якби вони «засвітили» її кредитку, ми могли б це сказати.

Мені шкода, Джоне, кепська справа.

Це зрозуміло.

Все залежить від Верховного Суду, так?

Джоне, вже тридцять років Верховний Суд не розглядає справи про вбивства.

Порядний адвокаттуди навіть заяви не понесе.

Тобто, мені потрібно знайти непорядного адвоката?

Це не так уже й складно.

Я все зроблю.

- Але й ви повинні дещо зробити. - Що?

Ви повинні вивчити докази, забувши, що Лора ваша дружина.