Las primeras 200 líneas.
- Мені треба менше сутулитися. - Мені теж.
А ти можеш це зробити? Випрямитися.
Я не відчуваю себе жіночною.
Розумієш мене?
- Ні, я ніколи цього не відчував. - Розумію.
Ніколи не було такої проблеми.
Дідько, так добре!
- Ось де ми сидітимемо. Чудово. - Як гарно, що у нас вийшло.
- Привіт. - Привіт.
- Овва, подивися. - Дідько, і ми сьогодні звідси їдемо.
- Привіт. - Привіт.
- Добре виспалася? - Так. Або ні, так собі.
Привіт. Все добре?
- Привіт, привіт. - Привіт.
Привіт.
- Як справи? - Рада тебе бачити. Добрий ранок.
Наш сніданочок.
Спочатку пані.
Очманіти. Ми хочемо це. Хочемо багато цього.
Можна починати?
Не можна так сидіти.
А як мені сісти.
- Роню? - Чого тобі?
Хочу шоколад.
Авжеж. Тримай, люба.
- Енджі, а з Ароном ти теж так розмовляєш? - Ні.
Авжеж, ні.
Я просто кажу: «Зроби це!»
Ці панянки просто люблять одна одну.
Занадто милі одна до одної.
- А ти не ревнуєш? - Можливо, трохи.
Так, це помітно.
Я б не ревнував.
ДЖЕССІКА АЛЬМЕНАС
Доброго ранку!
- Привіт. - Почесний гість.
Привіт. Рада вас бачити.
Ми теж.
- Думаю, у вас були насичені дні. - Так.
Людвіг і Камілла вчора прийшли на коктейльну вечірку.
І вчора вони покинули експеримент.
- Що ви про це думаєте? - Це сумно.
Дуже сумно.
Вчора ввечері були навіть сльози.
Коли хтось вирішує не продовжувати…
Так, це було емоційно.
В цьому експерименті зміни відбуваються дуже швидко.
- Так, справді! - Тому не треба поспішати,
інакше може статися так само, як і з іншими:
вони все кидають, не дізнавшись, що могло далі статися.
Ти мене дуже підтримав, коли я відчула, що теж хочу піти.
І замість того, щоб злитися чи розчаруватися, ми все обговорили.
І я вгамувала себе.
Тож приємно бачити, що коли ви спілкуєтеся і розмовляєте,
ви дізнаєтеся один про одного набагато краще.
Так.
А ще ви стикнулися з новими аспектами стосунків,
як-от фізичний потяг. Що скажете?
Все добре.
Ангеліко, ти висловилася дуже чітко.
- Розкажи нам. - Ні.
Маєш щось сказати.
Все дуже добре.
А про що ти думаєш? Ти якийсь задумливий.
Так, ми багато говорили про це.
Я дуже фізична людина. Це моя мова кохання.
Але не всі ми однакові.
Тож я маю почати вивчати це, оскільки я цілував її сто разів,
треба дати їй можливість поцілувати і мене.
Тож… я відчуваю, що зростаю під час цієї подорожі.
Настає час для нового етапу цього експерименту.
Ви залишаєте цей рай і починаєте жити разом.
- Як почуваєтеся? - Всі почуття одночасно.
Гадаєте, ви на одній хвилі,
коли йдеться про те, хто прибирає, готує їжу тощо?
Так.
- Ми домовилися, що я все робитиму. - Так.
- Ти все робитимеш? - Так. Буду домогосподаркою.
Так. Ми це узгодили. Я дуже щаслива.
Ти поки не наважуєшся на сильні почуття. Просто кажеш: «Добре».
Я просто готуюся, що може статися будь-що, то я просто кажу: «Так».
Гадаю, зараз усе піде легше. Зараз у нас буде простір.
- Можна робити, що хочемо. - Вже потрібен простір?
- Ні, це тобі він постійно потрібен. - Тобі теж.
- Ні. - Потрібен.
- Бажаю вам удачі. - Щиро дякуємо.
Гарної дороги додому і до зустрічі у Швеції.
- До зустрічі. - Дякуємо.
- До побачення. - До побачення.
ЛЮБОВ СЛІПА: ШВЕЦІЯ
- Поруч зі мною хтось є. - Добре.
Хочеш побачити?
Авжеж. Хочу, аж помираю!
ВІКТОРІЯ СЕСТРА ЛАРСА-ЕРІКА
Привіт. Вітаю!
- Я Ібрагім. Я наречений Анієли. - Так, тепер він мій наречений.
АНДЕРС І СЕСІЛІЯ БАТЬКИ АНІЄЛИ
- Тату, тобі щось не подобається? - Тато виглядає скептично.
- Ой, а тут… - Він дивиться скептично.
Тато…
АРОН І АНГЕЛІКА
Кажи, що тобі потрібно, добре?
Все добре. Забагато всього?
Шістдесят два повідомлення. Я не знаю чому.
За тобою сумували.
Це просто дивно… Коли бачиш усі ці імена.
Я розумію.
Життя повертається.
Ти справді знаходився у цій бульбашці, і я не думала про…
всіх інших зовні.
- Я тут для тебе. - Так.
Я хочу зателефонувати батькам, але я хочу…
Хочу поговорити з ними сама.
Можна тебе обійняти?
- Я забрудню твою сорочку. - Байдуже на цю сорочку.
Можеш забруднювати сорочку скільки хочеш, але тільки ти.
Якщо тобі буде важко і ти відчуєш, що не маєш слів або не в змозі говорити,
можеш просто прийти і лягти поруч.
Не потрібно нічого говорити. Потрібно лише… обнятися, якось так.
Ти завжди можеш прийти до мене.
У тебе завжди є дзеркало.
Хіба не чоловіки це роблять?
Зачекай. Зараз подивимося.
- Далі не йде. Але бачиш, що… - Так. Не йде.
Далі не закривається. Боже мій
Я вже йду.
Маєш взяти мою валізу.
Треба пронести її по сходах.
Дякую.
Якщо візьмеш ці, я зможу нести обидві валізи.
- Все добре. Я сильна жінка. - Знаю.
Іноді хочеться бути джентльменом, але ти не дозволяєш.
Ти справжній джентльмен.
- Добре. Бувай, будинку. - Бувай, будинку. До побачення, Корфу.
Їдемо до Стокгольма.
СТОКГОЛЬМ, ШВЕЦІЯ
Любий, ми вдома.
І ось ми тут.
- Овва. - Нічого собі.
Подивися. Тут дуже затишно.
Боже мій, це прекрасно. Нічого собі.
Боже мій, тут так приємно.
Овва. Хай йому грець.
Уявляєш, як тут снідати.
Це не буде важко. Я думав, жити разом буде важко, але тут ідеально.
Повісь пальто. Почувайтеся як вдома.
Давай швидко розпакуємо речі.
Все добре, правда?
У нас тут буде дуже цікаво.
Неймовірно цікаво.
- Ми будемо тут жити місяць. - Страшно.
Зі мною дуже легко жити.
- Чесно кажу. - Невже?
Так і є.
Треба було сказати «Невже»?
Тут він неймовірно м'який… і глибокий.
Я ніколи не зустрічала таку ніжну та глибоку людину.
Дивно, незвично і страшно.
Але я ще не знаю, як треба поводитися з таким…
як він.
У стосунках… на все життя.
Треба вішалки?
- Вони тобі потрібні? - Так.
- А тобі? - Так.
Слухай, я тут стою.
Не можна одночасно їх закривати.
Хочу повернутися до звичайного життя. Зайнятися спортом.
- Ми забронювали багато тренувань. - Так, я сьогодні вже це зробив.
Хто буде?
Я, Роня і Йоганна.
Вже забронювали? Хіба потрібно було так швидко?
Може, сядемо й перевіримо це?
Будь ласка, я планую всю… Я маю на увазі, я все планую.
Так, але ти можеш почекати мене і планувати разом зі мною.
Мені потрібно трохи відпочити.
Ти ж не думаєш: «Ми можемо просто бути тут і провести так кілька днів»?
Ти хвилюєшся?
Хвилювання не допомагають. Я не знаю, як усе піде.
Що значить, як усе піде?
Скільки ти плануєш проводити час разом чи займатися іншими речами.
Але ми побачимо.
ДАНІЕЛЬ І ЙОГАННА
У мене є маленький подарунок на новосілля.
Що!
- Як мило. - Вітаю вдома.
- Ласкаво прошу додому? - Так.
Боже.
О, це ж… Ні! Пляшка Шардоне з…
Це ж її ми пили?
Її?
Ти така мила. Але подарунки — не твоя мова кохання.
- Але твоя. - Так і є.
Так.
Як тобі?
Знаєш, в мене було багато часу подумати
про бульбашку, в якій ми були, і про все інше.
В мене ще не було таких емоційних гойдалок, як ці три тижні.
Я… Коли тебе не навчили говорити про почуття,
про свої переживання. Я такий трохи дурнуватий і розгублений.
Що, в біса, я маю робити? Я не знаю.
No comments yet. Be the first to leave one.