Behind the Blue Door (Za niebieskimi drzwiami)

Я часто думаю про той день.

Хоча минув уже цілий рік.

Але й не думати було б важко.

Адже й справді того дня

все моє життя перевернулося з ніг на голову.

Підйом!

Їдемо! Їдемо!

Лукашу, перестань.

Раз.

Два.

Три!

Пусти.

Ну, мамо. Ну...

Ні. П'ять хвилин. Я майже не спала.

Роботу закінчувала.

Вставай!

- Лукашу. - Вставай!

- Їдемо! - Облиш!

Вставай.

То як? Встала, встала!

- Прокинулась, га? - Вже так.

Ну от бачиш, їдемо.

Канікули, мамо.

Тихіше.

Зачекай.

День добрий, пані Ядзю. Ми вже їдемо.

Чому так рано?

- Поки нема корків. - До побачення.

- Пані Ядзю, підлиєте квіти? - Піділлю, піділлю.

Ще це.

Хлопче!

Щось маю для тебе.

- Все, що шкідливе. - Дякую.

Канікули, то канікули.

ЗА БЛАКИТНИМИ ДВЕРИМА

Через 200 метрів поверніть праворуч.

Як шановна пані забажає.

Лукашу, пограємось в загадки?

- В загадки? Жартуєш? - Ні.

- Добре. Я починаю. - Чекай.

Дівчатам треба поступатися.

Довге, пласке і на ньому можна плавати.

- Каяк? - Ні.

- Каное! - Ні.

- Пласке. - Понтон?

Ні.

Плавник?

І забула – має вітрило.

Мамо, справді дошка?

Так. Я оплатила уроки від завтра.

От класно!

Лукашу, пограємось в загадки?

Нормально.

Боляче.

Мусиш потерпіти.

У тебе переломане коліно.

Тобі зробили дуже складну операцію.

Де мама?

Маму... перевезли до іншої лікарні.

Чому?

Ну, розумієш...

Мама впала в кому.

Що це означає?

Це означає, що...

...вона дуже міцно спить і ми не можемо її розбудити.

Я зможу.

Якщо до неї пустять.

Зараз маєш відпочивати.

Боляче?

Ні.

- Не бреши. - Я не брешу.

Працюємо.

Лукашу.

Я знаю, що ти хочеш вийти звідси.

Але на все свій час.

Коли матуся прокинеться,

я обов'язково тобі скажу.

Заберемо одяг з твоєї квартири.

Навіщо?

Тому що, ти будеш жити у мене.

Але ж я маю свій дім.

Але ти не можеш жити сам.

Ходімо, любий.

Тобі в мене буде добре.

Проходь.

Я не можу довго стояти, тут проїзд для «швидкої».

Хвилинку!

Пані Цибульська.

Так?

Ми не могли б заїхати до мами?

Я вас дуже прошу.

Можна зайти до неї?

Мамо.

Вставай. Я хочу додому.

Ти ж мене чуєш? Правда?

Вибач, що я так довго не приходив.

Та, досить уже.

Раз.

Два.

Три.

Твоїй мамі потрібен спокій.

Ходімо.

Ну, ходімо.

Пані Цибульська.

Лукашу, це ти?

Я скриньку перевіряв.

Ти не повинен сам ходити по сходах.

Я знаю, але...

Ми можемо поїхати до мами і прочитати їй це?

Це з банку.

З банку?

Що?

Вони пишуть, що не надійшов черговий платіж.

- Якщо мама не прокинеться... - Прокинеться.

Ну, звичайно. Прокинеться.

- Але... - То що?

Заберуть нашу квартиру?

Може бути.

Мама вийде на роботу.

Обов'язково.

Я відчиню.

Ні, я. Мені треба ногу розминати.

Ти Лукаш Бурський?

Так.

Добре. Збирай речі. Поїдеш зі мною.

Пані Мадзя, тобто мама Лукаша…

...ніколи не казала, що...

Я не буду вдаватися у наші сімейні проблеми.

У будь-якому випадку, ми найближчі родичі.

Але, може краще зв'язатися з його...

Дивись, що робиш!

Ми з тобою не на «ти».

Якби не підслуховував, то нічого б не сталося.

Ви про мене говорили?

Не тільки.

Можете сказати, що тут затівається?

Пані Агата – твоя родичка. Тітка.

- Тітка. - Що?

- Я сестра твоєї мами. - Не вірю.

- Мама ніколи не говорила, що має сестру. - Може, не хотіла.

- Мама все мені розповідала! - Лукашу, не таким тоном.

- Але це якась шахрайка! - Послухай, шмаркачу,

мені теж ця ситуація не подобається,

але якщо ти й далі будеш так поводитись,

нам буде ще важче. Зрозумів?

Навіщо так нервуватися?

Даруйте.

Я щось маю.

Може це тебе переконає.

Мушу сісти.

Мама мала коси?

Ми обидві мали. Така була мода.

Цікаво.

Вибачте, що кричав.

Ти теж вибач.

Я не вмію розмовляти з дітьми.

Я не дитина.

А це?

Що?

Це?

Моя «Висока круча».

Тобто?

Мій пансіонат.

Завтра побачиш.

Але я не хочу туди їхати.

Ти гадав, що я у Варшаві тебе доглядатиму?

Але я не можу залишити маму.

Я розмовляла з лікарем.

Завтра вирушаємо.

Вранці.

Ходімо.

Вона ніби людей пожирає.

Заплигуй.

Тітонько, може ви забули вугілля підкинути?

Не перебільшуй.

Це дуже хороша машина. Стара, але шалена.

Вона в мене 197...

Важайте, бо Шумахер на дорозі.

Може, вона й не надто швидка, але мені вистачає.

Для чого?

Для всього.

Ну, я ж сама все роблю.

Часом гостей привезти треба.

Коли повернемося?

Я мамі потрібен.

Під'їжджаємо.

Приїхали.

Там має бути відчинено.

Ну, ходи.

Ходімо, я щось тобі зготую.

Яєчню.

Нормально?

Ну, ходімо.

Як вода закипить,

зроби собі чаю. Я зараз повернуся.

- З'їв? - Ага.

Я приготувала тобі колишню кімнату твоєї мами.

Але, на жаль, вона нагорі.

Гадаю, тобі краще ночувати внизу, в третій.

Я хочу мамину.