Leaving (Partir)

ПІРАМІД ПРОДУКСЬЙОН та КАМЕРА ВАН представляють

спільно з СОЛЕЙР ПРОДУКСЬЙОН

за участі КАНАЛ ПЛЮС та СІНЕСІНЕМА

продюсер ФАБ'ЄН ВОНЬЄ

КРІСТІН СКОТТ ТОМАС

СЕРХІ ЛОПЕС

ІВАН АТТАЛЬ

ВІДПУСТИ

режисер КАТРІН КОРСІНІ

ЗА ПІВ РОКУ ДО ЦЬОГО

Не ставте нагрівач води у залі очікування. Це негарно.

Так простіше.

Ви маєте зробити так, як домовлялися.

Гаразд.

Я подивився кошторис. Занадто дорого. Потрібно зробити дешевше.

Я максимально зменшив витрати.

Спробуйте ще трохи.

Дружині час відкривати кабінет. Клієнтів у неї поки немає.

Кави?

Ні, дякую.

Нехай мій хлопець зробить більшість роботи, а я буду час від часу приїжджати...

Він іспанець, працює добре.

Це буде трохи довше.

На скільки довше?

- Залежить від нього. - Ти не працювала 15 років.

Можна і місяць почекати.

Я дізнаюся, чи вільний він і домовлюся про оплату.

Ні.

Поперековий відділ...

Хребет...

Шийний...

Куприк...

Що ви тут робите?

- Хто ви? - Мене надіслала фірма Ремі.

Мені потрібно підготувати приміщення для ремонту.

- Я дзвонив і дзвонив. - Зрозуміло.

Я думала, що ви почнете завтра.

Все зрозуміло.

І все це викидати?

Так.

Це треба було зробити вже давно.

Тепер я зрозумів чому Ремі був не в захваті.

Чому?

Ваш чоловік настільки скоротив кошторис,

що я сам повинен буду розчистити приміщення.

Як мені з цим впоратися?

Ні, поставте. Ця робота не для вас.

А от і ні.

Ви думаєте, що я зовсім слабачка.

Будете викидати?

Вона не працює.

Я полагоджу.

Дякую. Будьмо.

Робочі вже тут. Прийшли рано вранці.

Їм за це платять.

Заварю їм кави.

Не прищеплюй їм поганих звичок.

Я роблю це заради кабінету.

- Що з тобою? - Нічого.

- Щось болить? - Ні. Просто ломота від втоми.

А від чого ти втомилася?

Допомагала робітнику звільняти майстерню.

Чого б це?

- Знайдете вдень час? - Так.

Справа піде швидше, якщо ви виберете плитку на підлогу.

- Ремі! Як справи? - Месьє Відаль.

- Все добре? - Так.

- Хочу познайомити вас. - Іван.

Дуже приємно. Нічого страшного.

Це ви змусили мою дружину попотіти?

Ну я пішов. Хочеш, підвезу?

Ні. Мені на стажування пізніше.

Працюйте добре.

- Тебе це влаштовує? - Так, звісно.

Гарного дня. До побачення вам. Бувай, Іване.

Дякую. Вам також.

Пробачте за те, що вам сказав мій чоловік. Він іноді буває різким.

Все гаразд.

Ви провели цілий день з таким хлопцем, як я. Тому йому довелося мене зачепити.

А що ви тоді робили зі своїми ступнями?

Це рефлексологія.

Я тренуюся, щоб повернутися до роботи фізіотерапевтом.

Он як? Чому?

Мені цього не вистачає.

А я 6 хотів не працювати.

Тому що у вас важка робота.

Ви працюєте на людей, які вас не поважають.

А фізіотерапія — це інше.

Ти приносиш людям полегшення.

Тримай. Конверт для робітника... Я забув йому заплатити.

Ну що ж, робота пішла.

Так. Все добре. Я задоволена.

- Пропускаєш заняття? - Ми починаємо о 10-ій.

Тоді я пішов. Бувай.

Ось ваш конверт.

Ваша машина?

Відійдіть з дороги!

Обережно!

Обережно!

Іване!

Іване!

Котра година?

П'ята.

- Я маю йти. - Що? Лежіть.

Я маю йти.

Куди йти? Куди?

- Я повинен повернутися до Іспанії. - Ні, ви залишитесь. Лежіть.

- Мені потрібно їхати до Іспанії. - Ви зірвете пов'язку. Не можна ворушитися.

- Мені потрібно туди. - Ні, лежіть спокійно.

В Іспанію? Він божевільний.

Я мало його не вбила.

- Це я винна. - Ти тут ні до чого.

- Це все через мене. - Без паніки. Я все зроблю.

Я його мало не вбила.

У вас перелом щиколотки із рваною раною.

Мені на це начхати. Мені треба йти.

Я не можу вас відпустити. Ви втратили свідомість

і я маю потримати вас тут.

Ні, ні, ні.

Я маю їхати до Іспанії, побачити доньку.

Завтра мій день, я йду.

Не будьте дурнем.

Не погіршуйте свій стан.

Я не маю права вас виписувати.

Але маєте право незаконно наймати мене на роботу.

Я вас відвезу.

Це можна? Не занадто ризиковано?

Це далеко?

Близько трьох годин їзди.

Я дам вам виписку.

Про всяк випадок дам тобі шприц зі знеболювальним.

Ви щотижня це робите?

Ні, вперше за рік.

Ви не бачили вашу доньку цілий рік?

Я сидів у в'язниці.

Після того, як вийшов, її мати зробила усе, щоб я з нею не бачився.

Що ви накоїли?

Нічого такого. Дрібниці.

Вам погано? Мені зупинитися?

Нічого, все гаразд.

Зупиніть тут.

Коли за вами заїхати?

Не чекайте мене. Я тут заночую.

Як це?

Я пообіцяла до вечора повернути вас у лікарню.

Не хвилюйтеся, я сам впораюся.

Як ви?

От бачите, я не можу вас залишити.

Ви можете занести інфекцію чи... ні. Я вас зачекаю.

Тут є готель?

Так, на площі.

Я залишу вам свій номер телефону.

Раптом що — одразу дзвоніть мені. Добре?

Ви впораєтеся?

Так. Так.

Звісно впораюся.

Гаразд.

Скажи Давіду, щоб він не хвилювався про матч. Я буду.

Дивись не пропусти.

Нізащо. Хіба я колись щось пропускала?

От і добре.

- Ви поїли? - Діти пішли у МакДональдз.

А я повернуся до лікарні. Потрібно заповнити картки.

Зрозуміло.

Тоді цілую тебе.

До завтра.

Я вас люблю.

Ми прийшли.

В мене болить нога. Зробіть ваш укол.

Звісно. Зараз.

Я прийшов з донькою. Не хотів лишати її саму.

Як тебе звати?

- Берта. - Як гарно.

Ну, пішли.

Як ви?

Алло!

Сюзанн?

Так.

Я біля готелю. Хочу тут поруч повечеряти.

Не складете компанію?

Складу із задоволенням.

- Тоді до зустрічі. - До зустрічі.

Дякую.

Добре погуляли з донькою?

Так, дуже добре.

Цілий день вона мовчала, а коли я вкладав її спати,

почала ставити запитання. Не могла зупинитися.

Так і заснула розмовляючи зі мною.

Захотіла все дізнатися.

Що я робив, де був увесь цей час...

Я злякався і нічого не сказав їй про в'язницю.

Навигадував різного.

Вона ще занадто мала.

Ви розповісте їй пізніше.

Мені так її не вистачало.

Ну а ви як?

Не сумували?

Ні.

Я гуляла.

Відчуття було таке, ніби я на відпочинку.