Mansfield Park

Молода жінка: Уявіть, що ви знову дитина.

Дитина, що ніколи раніше не була далеко від дому.

Ані на день.

Коли мені було десять, моя мати віришила, що не зможе мене утримувати.

Мене вислали з хатинки в Портсмуті, у якій я народилася.

Далеко – жити з моїми багатими тітками:

…Пані Бертрам та тіткою Норіс у Мансфілд-Парку.

Мене вже навчили добре поводитися.

Тепер мені сказали, що я маю бути вдячною.

Але довгий час я була лише боязка та нещасна.

Нам, без сумніву, варто підготуватися до неосвіченої дитини з простими повадками...

Це невиліковні вади.

Гадаю, вона вихована і має більше глузду, ніж наша сестра.

Наша сестра має достатньо глузду , щоб відсилати свою доньку до нас .

Її двоюрідні сестри дадуть їй приклад.

Сподіваюся, вона не дражнитиме бідну Паґ.

Джулія тільки-но дала йому спокій.

Панно.

Сюди, Фані. Познайомся із сестрами.

Це Марія. Якщо я не зможу, то вона покаже тобі, як бути хорошою та розумною.

Джулія, Том, Едмунд.

Обидві: Вітаю!

Пані Норіс: Це твій дядько, пан Томас, і тітка, пані Бертрам.

Дитина, мабуть, утомилася після такої довгої подорожі. Сідай тут, біля тітки.

Пан Томас: Едмунде, відріж двоюрідній сестрі шматок аґрусового пирога.

Не надто обнадійливий початок.

Мансфілд-Парк

Фані: Я скучила за своїми галасливими братами та сестрами... грубістю та безладдям мого дому.

Ніхто не був злим, але я – бідна родичка, і це часто відчувалося.

Лише Едмунд з усіх сил захищав моє щастя.

Він став моїм єдиним справжнім другом.

І з роками... я полюбила його більше, ніж двоюрідного брата.

Едмунде! Фані!

Перепрошую, тітко Норіс.

Пан Томас хоче вас бачити.

Я зовсім не радий лишати Мансфілд надовго, але цього не уникнути.

Наші справи у Вест-Індії не найкращі.

Сподіваюся, ви поводитиметеся належно, поки мене не буде.

Щодо тебе, Маріє.

Я лише прошу, щоб ваше з паном Рашвортом весілля не відбулося до мого повернення.

Тоді для мене ваше повернення не буде раннім, пане Томасе.

Джуліє... Ти тепер під опікою тітки Норіс.

Едмунде. Гадаю, ти зможеш про себе подбати.

Так, пане.

Томе.

Це можливість себе проявити.

Сподіваюся, пане.

А, Фані, я хотів дещо тобі сказати.

Якщо корабель твого брата буде в Англії, запроси його до Мансфілда.

Так, пане. Дякую, пане.

Я сподівався, що він побачить, наскільки сестра змінилася за ці вісім років.

На жаль, ні.

Фані: З від'їздом пана Томаса над Мансфілд-Парком наче розійшлися хмари.

Навіть для мене це був дух віднайденої волі.

Мені було вісімнадцять, було літо... і я ніколи не була щасливіша.

Я думала, що тітка Норіс ніколи мене не випустить.

Як ти вибралася?

Сказала, що маю нудне доручення від двоюрідного брата.

Я забув...

Зірвав її для тебе.

Якби Рашворт не мав дванадцяти тисяч на рік, яким же він був би дурнем.

Але, на щастя, має.

Я отримав лист від мого брата Тома.

Він зупиниться в місті.

Чого й боявся мій батько.

Томове життя перетворилося на довгу вечірку.

А мені з цим розбиратися.

О, гадаю, тобі це пасує.

До того ж, це не вся робота.

Знаю, це не рахується, але я дуже щаслива.

Я тебе пережену. Уперед!

Фані: У своїй невинності я уявляла, що буду щаслива завжди.

Тоді, наче блискавка,

свіжі від задоволень модного лондонського товариства,

Мері Крофорд зі своїм братом Генрі з'явилися в нашому житті.

Життя в Мансфілд-Парку назавжди змінилося.

Маємо чудових сусідів! Ось тут і почнемо – з Бертрамів.

З таким будинком. Звісно, смертельно похмурим.

Це залежатиме від «смертельності» його мешканців.

- Тут чотири дитини. - О, жодних дітей, будь ласка.

Нині всі зрілі та доволі прийнятні.

Є молодший син, але я обрала би старшого.

Нащадка? Ти завжди так робиш.

Навіть я додумаюся вхопитися за старшого сина баронета.

Отже, люба кокетко. Яка твоя стратегія?

А. Ні-ні. Жодних стратегій. Лише наші вроджені сили.

Тоді вони приречені.

А ти, Генрі? Одружися на молодшій панні Бертрам.

Уродлива та підхожа Джулія.

Нас погано навчали подружнього життя.

Я не буду проти. Шлюб, яким ми його бачили, – омана та розчарування.

Тоді є хоча б одна перевага поганого навчання.

Ми ж радше обдуримо, ніж розчаруємося.

Ось і вони. Кажуть, що модні люди завжди запізнюються на пів години.

Ну, в них майже вийшло.

Думаю, котедж їм швидко набридне.

Авжеж. Їхня мати, бідне створіння, і тижня не витримала.

Вони були прегарними дітьми. А які вони тепер.

Що ж... Панна Крофорд, певно, тримається лондонського стилю, але вродою не рівня нашим дівчатам.

Вона і замала, і надто засмагла.

А її брат... Боже, дохід має задовільний, але він... простий, дуже простий.

Щодо поверхневості пана Крофорда: судити Джулії.

Пані Бертрам: Мені шкода, що вас зустрічає не вся моя сім'я.

Ваш старший син не з вами , пані Бертрам?

Відколи його батько поїхав, Том надає перевагу Лондону або Ньюмаркету, ніж Мансфілду.

Співчуваю, пані Бертрам.

Чи має пан Томас труднощі в Антиґві?

Там, гадаю, дуже спекотно.

Обставини у Вест-Індії менш сприятливі, ніж раніше, пане Крофорде.

Мені зовсім не сподобалося, що пан Томас мене лишив,

але я здивувалася, як добре Едмунд замінив його в різьбі.

і в керуванні слугами... Я раджуся з ним в усьому.

Тоді, можливо, пан Бертрам може дати пораду мені .

Що я можу порадити, панно Крофорд?

Мене запевнили, що моя арфа прибула до Нортамптона цілою.

але, думаєте, я можу привезти її сюди возом? Ні, не можу.

Це буде важко, панно Крофорд,

найняти коня з возом зараз, посеред жнив.

Сподіваюся, з часом я зрозумію вас,

але після Лондону, де за гроші можна дістати що завгодно,

я вражена звичаями ваших місць.

Едмунд: Ви не могли б це передбачити, панно Крофорд,

але оскільки ви тут, усвідомте важливість роботи на полі.

Пані Норіс: Комусь іще лимонаду?

Наш єдиний недолік, панно Крофорд –

це те, що весілля Марії має почекати до Різдва – до повернення батька.

Січень – неприємний місяць як для одруження.

Це найскладніший місяць для довгих морських подорожей,

тому я підготувала пані Бертрам до найгіршого,

запевняючи, що я перша зустріну будь-яку смертельну катастрофу.

Мій вітчим – Адмірал, – пані, якось вирушив у зимове плавання

У сприятливу погоду подорож зайняла на місяць більше, ніж очікувалося.

Щодо пана Томаса, сподіватимемося, на компроміс між швидкістю та безпекою.

Як добре ви це виклали, пане Крофорде.

Пані Норіс: Справді. А якщо панові Томасу не судилося вернутися,

особливо на утішить... що люба Марія... отримає... таку чудову пару.

Марія без своєї парасольки.

Фані.

Якщо Марії болітиме голова, ми всі страждатимемо.

Як чудово.

Боюся сказати, що аж занадто.

Якби це було моїм, я б додав дещо неочікуване – романтику.

Зруйнований замок, можливо.

Ми не маємо замків для руйнації.

Це лише відмовка, панно Джуліє.

Ми будуємо і руйнуємо водночас.

Генрі: Дозвольте мені. Пан Рашворт: Е... дозвольте мені .

О, моя щиколодка.

- Ось. - Дякую.

Якби Мансфілд був моїм, я б додала безумства.

Якщо подумати, панно Крофорд, мені подобається все так, як є..

Та чого, Едмунде. Ти точно мрієш про капличку.

Навіщо панові Бертраму хотіти каплицю?

Любить витягати панянок із ліжок, щоб ті вдосвіта падали на коліна?

Особливо неприємно, якщо там неприглядний священник.

Незабаром я стану священником, панно Крофорд.

Ну тоді, прошу пробачити мої жарти, панно Бертрам. Я не знала.

Панна Крофорд сказала, чому вони тут. Боже, вони тут не проїздом.

Вона, ймовірно, не може повернутися до лондонського будинку її вітчима.

Тиждень тому Адмірал розмістив свою коханку у своєму власному домі.

Що ж, я взагалі не здивована.

Я високої думки про флот, але лише згадати про... пана Нелсона.

Я от гадаю, Джулія готова закохатися.

Обожнюю твоє бертрамівське.

Вони задирають носа.

Ні. Їхнє марнославство настільки організоване, що вони не зважають.

По-старосвітськи, звісно, але менше знаєш, краще спиш.

Тобі сподобалася Джулія ?

О, так.

Коли ми прибули, я прийняв панночку Прайс за служку і дав їй свій капелюх.

Справді найбільше сподобалася Джулія?

Марія вважалася б вродливішою.

Мабуть, так.

Бідна Джулія не обирала собі носа.

Якби й могла, її смак не допоміг би...

...але вона чарівна.

Ці сестри різні, але однаково чарівні.

- Це так. - І зачаровані.

Думаю, ти міг би взяти їх на плечі і втекти.

Обидвох?

Будь-яку.

Фані, якої ти думки про панну Крофорд?

Вона має чесноти, талан і миле личко.

Має. І?

Мені потрапив камінчик.

Але, Едмунде, вона справді ненавидить молитву?

Чи справді вірить, що все робиться за гроші?

Думаю, панна Крофорд говорить радше для забави, ніж для пуття.

І, Фані... ти кататимешся завтра верхи?

Так.

Тоді за пів години я накажу сідлати кобилу.

Панна Крофорд хоче повчитися, а Джені – найспокійніший кінь.

Можеш не турбуватися – це триватиме не більш, як пів години.

То ви станете священником?

- Так, звісно. - Я здивована.

Краще передумайте.

Ви справді гідні чогось більшого.

Ще не пізно. Можете зайнятися правом.

Зайнятися правом?

Так же легко, як катаюся верхи?