The Truthers (Los creyentes)

Три, два, один. Руш!

Я перемогла.

Нумо ще раз, будь ласка.

Гаразд.

Цього разу я точно переможу.

20 РОКІВ ПО ТОМУ

ЗОЛОТЦЕ, ПОДЗВОНИ МЕНІ. ХОЧУ З ТОБОЮ ПОГОВОРИТИ.

ХОЧУ ПОГОВОРИТИ.

Лучіє, ви в телефоні під час уроку?

Рут, золотце, подзвони мені. Гаразд?

Останні новини про Алехандро Уельву,

дев'ятирічного хлопчика, який зник 23 жовтня.

Групи волонтерів, переважно мешканці М'єреса,

співпрацюють із цивільною гвардією

у пошуках, які поки що не дали результатів.

Влада створила спеціальний номер телефону,

на який може подзвонити будь-хто з громадян…

-Алехандро! -Алехандро!

-Алехандро! -Алехандро!

…щодо цієї справи цілком анонімно.

Номер — 984 555 6704.

А тепер до інших новин.

Рівень зайнятості в останньому кварталі…

ШУКАЧІ ІСТИН

МАМА

Привіт, усе гаразд?

Так, усе добре.

Я знаю, що тобі треба.

Ні, сьогодні ввечері нікуди не йдемо.

Гаразд, як знаєш.

-Будьмо! -Будьмо!

МАМА РУТ, БУДЬ ЛАСКА.

ПОДЗВОНИ. ЦЕ ВАЖЛИВО.

Усе гаразд?

Так.

Ще дві!

-Чудовий вигляд. -Ой, ні!

-Так-так. -Дідько!

-Котра година? -Та вже розвиднилося, тож…

-Не знаю. -Я знаю!

-Сьома? Восьма? -Ми так не домовлялися, Роуз.

Тепер можна й кави.

Велику чорну каву з молоком.

-Так правильно казати? -Так.

-Чудово. -Ой, дідько.

-Піду щось перекушу. -Ага.

-Що таке? -Рут…

Це щодо мами.

-Що? -Мама впала.

Що? Як це впала?

Де вона впала?

Мама померла, Рут.

Останнє оголошення для пасажирів рейсу 817 до Мадрида.

Просимо пройти до виходу на посадку.

Останнє оголошення для пасажирів рейсу 817 до Мадрида.

Він виїхав на велосипеді, як зазвичай по обіді.

Минули години, а він не повернувся.

І досі не повернувся.

Ми знаємо, що він десь там. Якщо хтось його бачив…

Якщо малого досі не знайшли…

Яка трагедія. Усе місто шоковане.

Вони щодня виходять на пошуки, але, думаю, надії замало.

-Дякую. -Прошу.

Що сталося?

Нам треба бути сильними.

Особливо мені.

Що тут робить цивільна гвардія?

Гаразд. Дякую, Карлосе.

Вибачте, друзі, але…

Хай навіть це нещасний випадок, ми мусимо задокументувати подію.

То що ж сталося?

Вона посковзнулася в душі.

Очевидно, вона була напідпитку.

Неможливо.

-Перепрошую? -Ні.

Моя мама не пила. Вона зовсім не пила.

Останнім часом пила.

Це правда.

Рут, здається, ваша мама близько опівночі

пішла у ванну прийняти душ.

Піднімімося нагору?

Звісно.

Ваш батько був на горищі

і помітив, що мама надто довго не виходить.

Я кликав її, але вона не відповідала. Проте вода текла, тож…

Довелося вибивати двері.

Вона була нерухома.

Вона не дихала.

Ми думаємо, що вона посковзнулася,

упала на скляну перегородку, а та розбилася.

Вдарилася головою об підлогу й…

Ну, смерть була миттєвою.

Вибачте, поки що не можна нічого чіпати.

Вибачте, просто…

Мама ніколи не замикала дверей.

Їй це не подобалося. Вона не дозволяла й мені замикатися.

Вона завжди гнівалася, коли я це робила.

Золотце.

Таке враження, ніби ми говоримо про когось іншого.

Рут.

Я її не впізнаю.

Тебе не було тут майже два роки.

Як ти могла її впізнати?

-Терпіння. -Так, іншого вибору в нас немає.

Я саме казав вашому батькові,

що залишилося залагодити паперову тяганину.

Ну, ви ж розумієте.

Щойно отримаємо висновок токсикологів

й підтвердимо, що все гаразд,

тіло дозволять забрати для похорону та прощання.

Сподіваюся, це буде швидко.

І якщо щось знадобиться, я до ваших послуг.

Нумо.

Мартіне, ти знаєш, де мене знайти.

-Ще раз дякую. -Прошу.

-На все добре. -На все добре.

ЛА КАСА АЗУЛ

Якщо щось знадобиться, ти знаєш, де мене знайти.

Тату.

Щось сталося вчора?

Чому ти так кажеш?

Бо мама мені дзвонила.

Кілька разів.

У мене був важкий день, і я не відповіла.

І повідомлення теж надсилала.

Що вона писала?

Що хоче поговорити.

Ми трохи посварилися.

Через що?

Бо мені не подобалося, що вона п'є.

Думаю, саме тому вона замкнулась у ванній.

Щоб вона могла пити далі, а я нічого не казав.

Але її склянка була внизу.

Що?

Склянка. Вона не взяла її із собою. Залишила внизу.

Мабуть, забула. Вона була п'яна.

Яка різниця?

Велика різниця. Велика, тату.

Вона дзвонила, а я не відповіла. І сьогодні хотіла набрати її.

Збиралася подзвонити сьогодні, а тепер…

Рут, я знаю, ти не любиш говорити по телефону.

Але якщо я тобі дзвоню чи пишу, то це тому, що це важливо.

Не хвилюйся, я не буду тебе діставати, щоб ти скоріше приїхала додому.

Я знаю, квитки дорогі тощо.

Це щодо твого батька, Рут.

Це вже не той чоловік, якого ти знала.

Твій батько… Він інша людина.

Уже давно.

Я не хотіла тобі казати, щоб ти не хвилювалася.

Але…

Вибач.

Мені здалося, я чую, як він іде.

Рут.

Твій батько…

Твій батько мене лякає.

Він цілими днями сидить на горищі.

Я не можу зараз усього пояснити, але…

Я боюся, що одного дня він утне щось божевільне.

Подзвони мені, будь ласка.

Я тебе люблю.

ЦИВІЛЬНА ГВАРДІЯ НЕ ЗАХОДИТИ

Тату?

Добре спалося?

Трохи рідкуваті. Ти ж такі любиш?

-Ось, тримай. -Дякую.

Хочеш ще чогось? Соку?

Ні, я не дуже голодна.

Мені чимось допомогти тобі сьогодні?

Ні, не турбуйся.

Мало що можна вдіяти, поки цивільна гвардія не дасть згоди.

Можу сходити за продуктами.

Або допоможу тобі в теплиці.

Я останнім часом зовсім занедбав теплицю.

Чому так?

Був зайнятий.

Ти ж на пенсії, тату.

Хіба люди перестають бути собою на пенсії?

Їж.

Минулої ночі я чув голос твоєї мами.

Уві сні чи як?

Ні.

Мабуть, у телефоні.

Вона залишила повідомлення?

Ні. То були старі голосові повідомлення.

Ти впевнена?

Чому ти питаєш?

Я ж твій батько, золотце. Я бачу, коли ти брешеш.

Якби ж ти так само помічав мої натяки,

коли я не хочу про щось говорити.

Чому ти не кажеш, що вона казала?

Бо це було між нами.

Ага, звісно. Як завжди.

Борони боже, щоб я втрутився у ваш світ.

Ви завжди гризлися, але тільки-но я втручався,

ви одразу змикали лави, що й не підступишся.

То дрібниці.

Ну, з цим покінчено, золотце.

Більше ніяких таємниць.

Твоєї мами більше немає. Розумієш?

Так, тату.