Who Were We? (わたくしどもは。)

Якщо ми переродимося,

давай тоді будемо разом.

КИМ МИ БУЛИ?

Жили золотих копалень острова Садо простягаються на 3000 метрів у ширину,

на 600 метрів з півночі на південь,

і на 800 метрів у глибину.

Тут виявлено понад 10 пластових золотих жил.

Тунелі шахтних штолень було прокопано

з інтервалом 30 метрів в глибину, а подекуди 45 метрів,

а загальна довжина тунелів становить близько 400 кілометрів.

Я тебе налякала?

З тобою все добре?

Я...

Хто ви?

Я?

Я працюю тут прибиральницею.

Прибиральниця?..

Так. Прибиральниця.

Можеш встати?

Cмачно.

Дуже смачно.

Дуже смачно, правда?

Ти нарешті прокинулася.

Не стій там, спускайся.

Відкладіть палички.

Давайте познайомимося з нашою новою товаришкою.

Мене звуть Червона.

Мене звати Чорна.

Мене звати Жовта.

Мене звуть...

Як щодо Зеленої?

Що скажеш, бабусю?

Зелена?

Як на мене, звучить добре.

Тоді будемо називати тебе Зелена?

Зелена звучить гарно, правда ж?

Добре.

Значить, віднині ти будеш Зелена.

Послухайте...

Так?

Насправді я...

Ти нічого не пам'ятаєш, так?

Ми це знаємо.

Що ж мені тепер робити?

Ти можеш працювати.

Робота, робота.

Можеш прибирати разом зі мною.

Одна людина несподівано пішла, тож мені потрібна помічниця.

З мене буде мало користі.

Не переживай про це.

Можеш розпочати завтра?

Тобі треба поїсти, щоб ліпше почуватися, Зелена.

Добре.

Давайте їсти?

Мне звати...

Мне звати... Зелена

Зелена, ти чого?

Час до роботи. Ходімо.

Добре, я йду.

Знаєш, щодо твого імені...

Спочатку я подумала, що непоганим було б Ліс.

Мені більше подобається цей глибокий відтінок зеленого, ніж звичайний зелений.

Хочеш його змінити?

Мабуть, вже запізно.

Чорт.

Червона мене випередила.

Про такі речі треба говорити першою.

Скажи, Зелена,

як гадаєш, чому ця гора має таку дивну форму?

А чому?

Колись давно там знайшли величезну золоту жилу

і всі так завзялися, що почали вручну розкопувати вершину.

Ось так це й сталося.

Люди й справді жадібні істоти, правда ж?

Директоре!

Директоре!

Вхід в тунель Дохю

Це наша новенька, Зелена.

Приємно познайомитись.

Зелена, так?

Гарне ім'я.

Будь ласка, постарайся.

Жовта, подбай про неї, будь ласка.

Так, обов'язково.

А... ви хто?

Це моя кімната. Щось потрібно?

Перепрошую. Сюди забрела бездомна кішка.

А, ви про кошеня?

Ви його бачили?

Ні, не бачила.

Я лише почула нявчання і брязкіт дзвіночка.

Таке надокучливе. Я його виганяю, а воно постійно повертається.

Можливо, його забрали від матері, або вона його покинула.

Доводиться його годувати.

Мене звати Зелена.

Я щойно почала працювати прибиральницею завдяки Жовтій.

Жовтій?

Саме так. Жовтій.

Зелена, де ти?

Я йду додому.

Вона мене кличе.

Даруйте, що перериваю нашу розмову. Перепрошую.

Перепрошую. Ви там?

Це я, Зелена.

Заходьте, будь ласка.

Я принесла молоко для кота.

Дуже мило з вашого боку.

Оскільки ця миска надбита, чи можу я замінити її на нову?

Мені подобається, як вона надбита.

Подобається? Перепрошую.

Я сказала дурницю.

Але якщо вже ви її принесли, я візьму нову.

А з цією що робити?

Що хочете.

Зрештою, вона надбита.

Я ще не знаю, як вас звати.

Дозвольте запитати ваше ім'я?

Моє ім'я?

Мабуть, Безіменний.

Вас звати Безіменний?

Наскільки мені відомо.

Знаєте...

У мене немає імені.

Тож називайте мене Безіменним.

Якщо вам потрібно якось мене називати.

Це ж незручно - не мати імені?

Ні, зовсім ні.

Я вже звик.

Все одно мене ніхто не кличе.

Мені знову наснився той сон.

Цей сон не дає мені спокою.

Біля мене дівчина, обличчя якої я не бачу.

Над нами кружляють шуліки.

Можливо, вони з тривогою наглядають за нами.

Або, можливо...

Ці хижі птахи тільки й чекають, щоб нас з'їсти,

коли ми станемо трупами.

На щастя, скільки б разів я не помирав,

це лише сон.

Це можна витримати,

тому що я не відчуваю ні болю, ні страждань.

Я скоро повернуся.

Дякую за обід.

Давай зустрінемося ще?

Зараз я заспіваю вам народну пісню.

Це пісня Айкави Ондо, популярна на острові Садо в період Едо.

Перш ніж слова пісні були переписані,

вона розповідала про закоханих, які хочуть померти разом.

Але самогубство закоханих було тяжким злочином.

Текст пісні був заборонений за пропаганду самогубства закоханих і моральну розбещеність.

Це була пісня, яка оплакувала людей, що кохали одне одного,

але могли обрати лише смерть через статусні відмінності чи протистояння з боку інших людей.

Мені дуже шкода.

Я запізнилася.

І справді.

Ти дуже запізнилася.

Я довго чекав.

Зачекай!

У мене розв'язався шнурок.

Я вже колись чув твій голос.

Мій голос?

Так.

Десь тут.

Я дещо придумала.

Що?

Ім'я.

Ім'я?

Так.

Для тебе.

Синій.

Синій?

Ти будеш Синій.

Гаразд.

Тобі сняться сни?

Сни?..

Так.

Як людям і тваринам, коли вони сплять.

Я не пам'ятаю жодного.

Або навіть те, що таке сон.

Ти любиш музику?

Так.

Здається, так.

Я також.

Але я не вмію танцювати.

Ходімо нагору?

Щось не так?

Ні.

Нічого.

Мене звати...

Мене звати... Синій.

Ти вчора пізно прийшла. Куди ходила?

Зелена, так?