Night of the Living Dead

"НІЧ ЖИВИХ МЕРЦІВ"

Режисер: Джордж А. Ромеро

Потрібно, щоб час переводили в перший день літа.

Що?

Вже вісім годин вечора, а все ще світло.

Який сенс у цьому довгому дні?

В нас попереду ще три години дороги назад.

Ми будемо вдома не раніше півночі.

Якщо ти знав, що все так буде, міг би не їхати.

Ти думаєш, мені хочеться згаяти неділю в такому місці?

Я бачу тільки два рішення, привеземо маму сюди,

чи перенесемо могилу в Пітсбург.

Вона не зможе перенести таку поїздку.

Я не знав, що вона не зможе.

- Подивися, чи не залишилися цукерки? - Ні.

Подивися на це - "Ми все ще пам’ятаємо".

А я ні! Я не можу пригадати обличчя цієї людини.

Джонні, це займе 5 хвилин.

Ага, п’ять хвилин, щоб це поставити, і шість годин, щоб приїхати-поїхати.

Мама хоче пам’ятати, тому ми волочимося дві сотні миль,

а вона залишається вдома.

Ми вже тут, Джоне, зрозуміло?

Радіо: "Пані й панове, ми повернулись в ефір

після технічних неполадок"

З радіо було все нормально, це повинно бути на станції.

В якому ряді могила?

Щось навколо нікого немає.

Вже пізно. Ось якщо ти б раніше встав...

Перестань,я проспав всього одну годину.

Послухав би ти свої скарги збоку.

Ось вона.

Я ось думаю, що сталося з точно таким же з минулого року.

Кожного року ми витрачаємо немалі гроші на ці штуки.

Залишаємо їх тут, а потім вони зникають.

Квіти помирають...

і наглядач чи ще якісь люди їх прибирають.

Так. Трішки відполірує, почистить

і може продавати наступного року.

Цікаво, скільки разів ми купуємо один і той же.

Пішли, Барб, адже церква була сьогодні вранці, так?

Я маю на увазі, помолишся в церкві. Давай, пішли.

Останнім часом я тебе зовсім не бачу в церкві.

Я більше не бачу сенсу ходити до церкви.

Пам’ятаєш, коли ми були маленькими, ми тут гуляли?

Це було прямо тут.

Я вистрибнув на тебе з-за дерева,

а дідусь розізлився, показав мені кулак і закричав:

"Хлопче, ти будеш горіти в пеклі."

Пам’ятаєш? Це було прямо там...

Ти тоді дуже боялася бути тут.

Джонні.

- Ти до цих пір боїшся. - Досить! Я серйозно!

Вони йдуть за тобою, Барбаро.

Припини. Ти невіглас.

Вони йдуть за тобою, Барбаро.

Припини. Ти поводиш себе, як дитина.

Вони йдуть за тобою.

Поглянь! Ось вже один йде.

- Він тебе почує. - Він наближається, я втікаю.

Джонні!

Джонні!

Допоможи мені!

Все гаразд.

Не турбуйся на рахунок нього, я з ним справився.

Ймовірно скоро їх буде тут більше, як тільки вони пронюхають, що ми тут.

У вантажівці нема бензину.

Там бензоколонка закрита. У тебе є ключ?

Ми зможемо втекти звідси, якщо у нас буде бензин. У тебе є ключ?

Гадаю,ти вже намагалася дзвонити.

Ти живеш тут?

Потрібно забиратися звідси.

Нам потрібно знайти інших людей.

Потрібно знайти яку-небудь їжу.

Я подивлюся, можливо знайду яку-небудь їжу.

- Що відбувається? - Я через секунду.

Що відбувається?

Їх двоє.

Їх двоє назовні. Ти бачила тут інших?

Я зможу з ними справитися.

- Я знаю, ти боїшся, але ми повинні... - Я не знаю! Я не знаю!

Що відбувається?

Тепер вони знають, що ми тут.

Не дивися.

Потрібно ввімкнути все світло в будинку.

Пошукай які-небудь дерев’яні дошки, будь-які дерев’яки,

ми повинні забарикадуватися.

Ну, чорт побери...

Слухай, я знаю, що тобі страшно, мені також страшно.

Але ми повинні спробувати укріпити цей будинок разом.

Я збираюся забити дошками всі вікна і двері, розумієш?

Тут з нами все буде в порядку.

Буде все в порядку, поки хто-небудь не врятує нас. Але ми повинні об’єднатися.

Ти повинна допомогти мені.

Тепер потрібно, щоб ти знайшла щось дерев’яне, щоб все забити.

Гаразд?

Гаразд?

Вони не дуже міцні.

Я хочу, щоб ти набрала цвяхів. Найдовших, яких знайдеш.

Тепер ця кімната в безпеці.

Якщо ми вирішили залишитися тут, то тепер потрібно заблокувати двері.

Пройде небагато часу, як ці тварюки повернуться.

Вони зараз бояться.

Вони бояться вогню. Я вияснив це.

Знаєш містечко біля дороги, називається "У Бітмана"? Закусочна "У Бітмана"?

Там я знайшов цю вантажівку, яка стоїть назовні.

У вантажівці є радіо.

Я заліз в неї, щоб послухати,

коли здоровенний бензовоз з шумом пронісся дорогою.

Там було 10 чи 15 цих тварюк, вони бігли за ним.

Вони намагалися забратися на нього.

Спочатку я їх не побачив.

Я лише побачив, що вантажівку почало заносити.

А ці тварюки наздогнали вантажівку.

Вантажівку раптом розвернуло на дорозі.

Я загальмував, щоб не врізатися в неї.

Вона перелетіла через огородження.

Мені здається... Водій хотів з’їхати з дороги

на ту заправку біля закусочної Бітмана,

Він проїхав щит. Розніс в шмаття бензоколонку

і навіть не зупинився.

Він був схожий на багаття, що рухалося.

Не знаю, вибухнула вантажівка чи ще щось...

Я все ще чую цього чоловіка, його крик.

А ці тварюки просто трішки відійшли.

Я оглянувся, щоб подивитися на закусочну,

в надії, що хто-небудь допоможе мені.

І тоді я зрозумів, що...

все це місце було оточено.

Не було жодних ознак життя, крім...

Більше ніхто не кричав...

Я зрозумів, що...

був зовсім один.

Тварюк було штук 50 чи 60.

Вони просто там стояли,

і дивилися на мене...

Я поїхав. Я...

просто почав їх давити.

Вони не рухались.

Вони не бігли. Просто стояли переді мною і дивилися на мене

Мені хотілося їх знищити.

Вони... розліталися по повітрю, наче комахи.

Ми приїхали на цвинтар.

Джонні і я.

Джонні.

Ми... ми хотіли покласти вінок на могилу нашого батька.

Джонні і... і він запитав:

"Можна мені взяти цукерку, Барбаро?"

Але у нас їх не було.

І...

О, тут так спекотно.

Спекотно...

І він сказав: "О, вже пізно."

"Чому ми поїхали так пізно?"

А я сказала: "Джонні,

"якщо б ти раніше встав,

ми не приїхали б так пізно".

Джонні запитав, чи боюсь я.

І я йому відповіла: "Я не боюся, Джонні."

А потім з’явився цей чоловік, він йшов по дорозі.

Він йшов повільно, а Джонні почав дражнити мене і говорити:

"Вони йдуть за тобою, Барбаро."

А я посміялася з нього і сказала: "Джонні, припини."

А потім Джонні побіг.

Я підійшла до цього чоловіка,

щоб попросити у нього пробачення.

Послухай, спробуй заспокоїтися.

І я підняла голову і сказала "Добрий веч..."

А він схопив мене!

Він схопив мене! І почав рвати мене!

Він тримав мене і рвав мій одяг!

Я думаю, тобі слід заспокоїтися.

О, я закричала: "Джонні, допоможи мені! Допоможи мені!"

А він не відпускав мене. Він рвав...

А потім Джонні підскочив і він побіг...

і він... він почав битися з цим чоловіком,

А я так налякалася, що побігла...

Я бігла... Я бігла...

А Джонні так і не прийшов.

Нам потрібно... Нам потрібно зачекати Джонні.

Можливо... Нам потрібно вийти і забрати його.

Нам потрібно вийти і забрати Джонні.

Він там, назовні.

Будь ласка, ви що, не чуєте мене? Нам потрібно вийти і забрати його.

Будь ласка! Ми повинні сходити за Джонні!

Будь ласка, допоможіть мені!

Ти не бачиш, що відбувається назовні? Це не недільний шкільний пікнік.

Ви що не розумієте?! Мій брат там зовсім один.

- Твій брат помер. - Ні! Мій брат не помер.

Радіо: Через явну значну небезпеку громадян,

які потрапили в критичне положення,

Віднині ця радіостанція буде працювати день і ніч.

Ця радіостанція та сотні інших і ТБ в цій частині країни

будуть працювати разом, використовуючи всі свої ресурси,

в стані надзвичайної ситуації, щоб тримати вас в курсі подій.

На цю годину ми повторюємо ті факти, що відомі нам...

Розпочалася справжня епідемія масових вбивств,

які здійснює армія невідомих вбивць.

Вбивці захоплюють села, міста,

сільську місцевість та околиці без видимої причини для вбивств.

Спостерігається раптовий повсюдний спалах масових вбивств.