How Green Was My Valley

Компанія "20 сторіччя - Фокс" презентує

ЯКОЮ ЗЕЛЕНОЮ БУЛА ТОДІ МОЯ ДОЛИНА

Уолтер Піджин, Морін О'Хара, Дональд Крісп, Анна Лі

Джон Лодер, Сара Олгуд, Беррі Фіцджеральд та інші

Автор сценарію Філіпп Дан, за романом Річарда Льюеліна

Музика Альфреда Ньюмена, оператор Артур Міллер

Продюсер Дерріл Занук

Режисер Джон Форд

Я складаю пожитки у хустку, в якій матір ходила на ринок.

Я їду зі своєї долини.

І більше я сюди не повернусь.

Тут залишається 50 років пам'яті.

Пам'яті.

Дивно, розум забуває чимало з того, що щойно відбулося,

але чітко і яскраво тримає у пам'яті те, що трапилось багато років тому

з людьми, які давно померли.

І хто ж скаже, що реально, а що ні?

Чи можна осягнути розумом: всі мої друзі мертві?

Але мої вуха, як і раніше, чують їх голоси.

Неможливо. Я знову і знову буду повторювати це "ні".

У моїй свідомості вони залишуться живими назавжди.

Навколо минулого ні огорожі, ні тину.

Якщо згадаєш, можна повернутися і взяти все, що сподобалось.

І сьогодні я можу поглянути на свою долину далеко в минуле,

туди, де був я хлопчиком.

Вона була зеленою, всього було удосталь.

В усьому Уельсі прекраснішого не було.

Мене всьому навчав в дитинстві батько.

І все, що він казав,

було завжди правильним і цінним.

Його прості уроки у пам'яті такі чіткі, яскраві,

неначе чув їх учора.

В ті дні червоний шлак вугільних шахт

тільки-но почав вкривати наш бік пагорку,

його було ще мало, щоб зіпсувати нашу місцевість

і зачорнити селища красу.

Тоді кістляві чорні пальці штольней

тільки почали простромлювати її зелень.

Навіть тепер я чую голос сестри Анхарад.

Анхарад!

Мій батько і всі мої браття були шахтарями

і пишалися своєю справою.

Гвілім Морган, 3 фунти 7 шилінгів. Дякую, сер.

Янто Морган - 3 фунти, 7.

Івор Морган - 3 фунти, 7.

Деві Морган - 2 фунти, 5.

Оувен Морган - 2 фунта, 5.

Гвілім Морган молодший - 1 фунт, 10.

Хтось починав пісню,

і вся долина дзвеніла від багатоголосся.

Я чую цей спів і бачу цих людей.

Потім було миття, на задньому дворі.

В обов'язки сестри Анхарад

входило носити відра з холодною та гарячою водою,

а я допомогав, чим міг,

допоки батько й браття відшкрібали зі спин вугільний пил.

Більша частина бруду змивалася,

але деяка чорнота залишалася на все життя.

Це почесний знак шахтарів,

і я їм заздрив, батькові і старшим браттям.

Шкребли й шкребли, а містер Вугілля лежав і сміявся.

Перед батьком завжди лежало товсте філе,

або лопатка, або литка ягняти.

Ми не розмовляли за столом.

Ніколи не зустрічав людину, чия розмова була б краща за їжу.

Матір завжди була на ногах,

Завжди остання починала обідати і перша закінчувала.

І якщо батько був головою нашого дому, то матір - його душею.

Після миття посуду до столу приносили банку,

щоб розподілити гроші.

У нашій долині ніхто не бачив банків.

Свої збереження ми тримали на камінній полиці.

Батько любив говорити, що гроші створені для того, щоб їх витрачати.

Люди повинні так же охоче їх витрачати,

як і заробляти.

Але у витрат має бути ціль.

Дякую, тату.

Сотні разів я бігав із дому і вулицею.

А тут спокійно, повага до церкви - перше, чому навчав нас батько.

А потім прожогом до магазину місіс Тоссл за ірисками,

які, як зараз мені здається, можна жувати годинами.

А вже після того, як все розтане, проковтнути,

все ще відчуваючи смак язиком.

Я його відчуваю і сьогодні, через багато років.

І згадую я так багато, що кануло у Лєту з того часу.

В той день я вперше побачив Брон - Бронвін.

Вона приїхала з сусідньої долини познайомитися з моїми батьками.

Це будинок Гвіліма Моргана?

А ти, мабуть, Х'ю.

Це Ви Бронвін? Так.

Яка Ви гарна.

Здається, тоді ж я закохався у Бронвін.

Мабуть, безглуздо вважати, що дитина може закохатися, але я закохався,

і окрім мене ніхто не знав про силу мого почуття.

Я так пишаюся Івором. Це я маю пишатися.

А вам подобається наш Івор? Здається, лише кілька місяців тому

він бігав тут ось так, роззявивши рота.

Це Бронвін, Х'ю, вона буде твоєю сестричкою.

Ми вже познайомилися.

Обережніше з ковшиком. Там торт.

Це не твоє місце. Прийде і твій час.

А зараз побігай.

Івора і Бронвін обвінчав містер Гріфіт, новий священик,

що прибув з університету у Кардифі.

Тоді я побачив його вперше.

Ця людина не може напитися, й не нап'ється.

Ця людина не може напитися, Це Пітер О'Пі.

З п'ятки на носок, з носка на коліно.

Я пройду по прямій, Пітере О'Пі.

Ох, Пітере!

Добрий вечір, містере Морган.

Дійсно добрий, сер.

Ой, вибачте. Дякую.

Увага. Починаючи з 3 серпня для всіх робочих цієї шахти

зарплатню буде скорочено на 1 шилінг 2 пенса.

Іванс, власник.

Ходімо, хлопці. За роботу.

Іворе, знайди Дея, Гріффіта та Ідріса Джона

і приведи їх до контори містера Іванса.

Може, нам з тобою? Ні. Це справа доросліших.

Іди додому до матері. Але...

Охолонь, Дейве.

Ходімо, ходімо!

Чому ви не помилися? Ми чекали на тебе.

Всього кілька шилінгів. Нам ще вистачить.

Нам би повечеряти, добре, жінко?

Це через те, що вугілля подешевшало.

А тепер ідіть, мийтеся. А можна спочатку поговорити, сер?

Так.

Вони не сказали справжньої причини.

Ми чекали на це з того часу,

як закрився металургічний завод Доулейса.

А яке відношення той завод має до нас?

Робітники Доулейса працюватимуть за будь-яку плату,

тому наша зарплатня має бути скорочена.

І це тільки початок. Розумієш.

Вони урізатимуть зарплатню знову і знову,

доки вона не спорожніє, як їх обіцянки.

Гарний робітник коштує гарних грошей.

Ні, доки на кожне місце є три людини.

Навіщо володарю платити більше,

якщо люди згодні працювати за менше?

Тому що власники не дикуни. Вони такі ж люди, як ми.

Звичайно, люди, але не такі, як ми.

Вони говорили з тобою, коли ти до них зайшов?

Ні.

Тому що у них сила, а у нас ні.

А звідки нам взяти силу? З повітря?

Ні. З союзу всіх робітників.

Ах, союзу. Не думав, що мої сини будуть верзти соціалістичну маячню.

Але тут є сенс. Якщо ми не об'єднаємося...

Досить з мене цих розмов. Але, батьку, це ж...

А тепер ідіть і помийтеся.

Ваша добра матір чекає.

Гадаєш, я дозволю їм примушувати тебе стояти під дощем,

щоб не можливо було зупинитися.

Тихіше, Дейві.

Хто тобі дозволив говорити? Це занадто важливо.

Вони намагаються покарати тебе, тому що...

Це не важливіше гарних манер.

Але що ми робитимемо?

Ти помреш від холоду, коли піде сніг.

Давайте об'єднаємося і подивимось, що вони роблять.

Правильно. Якщо ми скажемо, люди піднімуться.

Всі шахти готові.

Ви не зробите мене пунктом своеї політики.

Приводом для страйку я не стану.

Але якщо вони проштовхнуть представників,

то що вони зроблять для людей?

Подивимось. А тепер тиша. Доїдайте вечерю.

Але, батьку... Достатньо!

Але... Роби свою справу.

Не достатньо. Оувене!

Вибачте, сер.

Зачекай, доки тобі дозволять говорити.

Проти несправедливості я говоритиму всюди,

з дозволом чи без нього.

Не в цьому домі. В цьому домі і за його стінами.

Виходь зі столу. Я піду з дому.

Вибачся перед батьком. Не вибачусь.

Я з тобою. Пошукаємо житло у селі.

Гвілім!

Отже, все?

Останній раз: сідайте і доїдайте вечерю.

Більше повторювати не буду.

Батьку, ми не заперечуємо ваше старшинство.

Але якщо манери не дають нам говорити правду,

значить, вони нам не потрібні.

Одягайтесь та йдіть.

Я піду з ними приглянути за ними.

Тримай язика. Повертайся до тарілок.

Так, сину. Я знаю, що ти тут.

Люди страйкують.

Що це означає, містере Гріфіт?

Це означає...

щось пішло з долини, що вже ніколи не повернеться.

Іди додому до тата з мамою. Ти їм сьогодні знадобишся.

22 тижні страйкували люди, почалась зима.

Було дивно виходити на вулицю вдень і бачити її сповненою чоловіками.

Було у цьому щось лячне.