The Diary of Anne Frank

Компанія "20 сторіччя - Фокс" презентує

Фільм Джорджа Стівенса

ЩОДЕННИК ГАННИ ФРАНК

Міллі Перкинс

Джозеф Шилдкраут

Шеллі Уїнтерс

Річард Беймер

Густі Хубер

Лу Джекобі

Дайан Бейкер

Дуглас Спенсер

Доді Хіт

Ед Вінн

Автори сценарію Френсис Гудрич і Альберт Хекетт

По п’єсі Френсис Гудрич і Альберта Хекетта

Заснований на книзі "Ганна Франк: щоденник молодої дівчини".

Місце дії фільму - будинок в Амстердамі,

де Ганна Франк вела свій щоденник.

Оператор-постановник Уїльям С. Меллор

Композитор Альфред Ньюман

Продюсер і режисер Джордж Стівенс

Пан Франк.

Пан Франк?

Кралер.

Пан Кралер.

М'єп.

Друзі мої.

Приємно бачити вас вдома.

Ми нічого не чули.

Я - один.

Ви мусите піти додому з нами

та відпочити.

Ви маєте залишитися у нас. - Я не можу залишатися в Амстердамі.

Пане Франк, це ваш дім.

Амстердам - ваш дім. - Тут забагато спогадів.

Все про щось нагадує, М'єп. Все.

Навіть, побачивши вас та пана Кралера.

Я не мав би так казати після всього, що ви зробили.

Ми знову вчинили б так само.

Все пропало. Блокнот.

Вони забрали все, крім деяких паперів.

Ми зберегли ваші листи й папери.

Спаліть їх, будь ласка.

Спаліть все.

Я обіцяв?

якщо повернусь сюди, то знайду її блокнот.

Щоденник Анни?

Вона полишила його тут.

"9 липня 1942 року".

42-й рік. Уявляєте, М'єп?

Лише три роки тому?

"Дорогий щоденник, оскільки ми маємо добре подружитися,

почну з того, що розповім все про себе.

Мене кличуть Анна Франк. Мені 13 років.

Я народилась в Германії, але, через те, що мої батьки євреї

Коли Гітлер прийшов до влади, ми емігрували до Голландії

У нас все було добре,

поки не прийшли війна та німецька окупація.

Для євреїв настали погані часи".

Не можна робити того та сього.

Нас примушували носити жовті зірки.

Велосипед мені довелося здати.

Мені заборонили ходити до голландської школи.

Я не могла ходити в кіно та їздити машиною,

навіть трамваєм.

І ще мільйон заборон.

Але ми, діти, все ж таки не сумували.

Вранці тато розбудив мене о п'ятій годині

і сказав поквапитися та вдягнутися.

Ми хотіли сховатися.

Треба було напнути на себе якомога більше одягу.

Ми виглядали б підозріло, йдучи з купою валіз.

Ми намагалися щезнути,

розчинитися в повітрі.

Для мене це - велика пригода.

З нами було ще троє. Татові знайомі.

Ми їх ніколи не бачили.

Щось трапилось. Вони йшли 5 км.

Мамо. - Їх заарештували, я знаю.

Припини, будь ласка. - Мамо. Тато.

Ми тут.

Видите?

Пан Ван Даан. Добридень.

Пані Ван Даан. - Пан Франк.

Пітер. На вулицях так багато Зеленої Поліції.

Нам довелося далеко обходити. Ти освідчилась?

Моя донька, Анна. Моя дружина, Едіт.

Марго. Пан та пані Ван Даан.

А це наш син, Пітер.

Дозвольте, поки що знімемо деякий одяг.

Доброго ранку. - Доброго ранку, пане Кралер.

Доброго ранку. - Пане Франк.

Всі вже тут. Це добре.

Ми сподівалися, що тут все готове. - Будь ласка, не переживайте.

У нас буде вільний час, аби все влаштувати самим.

Я принесла сандвічі на обід. - Дякую, М'єп.

Консерви - тут, боби та картопля.

Продовольчі книжки - вдень. - Продовольчі книжки?

Якщо в них побачать наші прізвища, нас тут знайдуть.

Заспокойтесь. В них будуть не ваші прізвища.

Тату! Вестерторен! - Анно! Не смій!

Ніколи не відкривай штори. Ніколи.

Ніхто не чіпатиме штори, ані вдень, ані вночі.

Якщо з вулиці подивляться, можуть помітити, і тоді ми пропали.

Пам'ятайте, в небезпеці не лише наші життя,

але й життя М'єп та пана Кралера.

Маєте 13 хвилин, аби влаштуватись. Дякую.

М'єп або я будемо щодня приносити їжу та новини.

Ходімо, М'єп, маємо йти.

До побачення. - До побачення.

Як нам віддячити вам?

Ніколи не мав гадки, що доживу до того дня,

коли такі люди, як пан Франк,

матимуть шукати схованки. Тільки подумати.

До побачення. Дякуємо, пане Кралер.

До побачення.

Анно! - Нічого страшного, на мені ще три.

Даруйте, пане Франк.

Що значить "13 хвилин"? - Поки не прийдуть робітники.

Он воно як.

Поки робітники - в будівлі, ми маємо сидіти анічичирк.

Там чути кожний звук, і в кабінетах, и в майстернях.

Робітники приходять близько 8:30. Йдуть десь о пів на шосту.

Для надійності рахуємо від 8 по 18.

Тут, нагорі, можна рухатися лише через крайню потребу.

Босоніж.

Говорити можна тільки пошепки, води не лити.

Не користуватися ані вмивальником, ані, даруйте, туалетом.

Труби проходять по майстернях. Жодних відхо…

Жодних відходів, які виказують вас.

Навіть картопляні лушпайки.

Все спалювати, уночі, в пічці.

Так ми маємо жити, поки все не скінчиться, якщо виживемо.

Поки все не скінчиться.

А після 18 можна ходити. Розмовляти, сміятися, повечеряти,

почитати, пограти в ігри, наче ми вдома.

А тепер нам краще розійтись по кімнатах

і розміститись, поки ще не восьма.

Пан та пані Ван Даан, ви - нагорі.

Шкода, що там нема місця для Пітера. Він буде тут, з нами поруч

А мені куди? - Ви с Марго будете он там.

Даруйте, пане Франк. - Так?

А де ви спатимете? Наша спальня - тут.

О, ні, ні. Йдіть нагору. Ми поспимо тут, внизу.

Даруйте, я вже все продумав. Таке розташування - найкраще.

Єдине можливе.

Едіто? Тобі треба перепочити, дорогенька.

Ти поночі очей не смикала. Давай, ходи до дівчат.

А що до Анни? - Зі мною все гаразд.

Я хочу допомогти таткові.

Сюди, пані Ван Даан.

Даруйте.

Піднімайтесь.

Пане Франк?

Пане Франк? Пітер?

Є ще час напоїти кицьку? - У тебе кицька?

Давай, тільки швидше.

Маєш близько п'яти хвилин. - Сам не свій без цієї кицьки.

Я не знала, що в тебе є кицька.

Обожнюю кицьок. Як її кличуть?

Муші. - Що це значить? Муші. Він чи вона?

Це кіт. Він не любить чужих. - Тож треба перестати бути чужою.

Його стерилізовано? - Ні.

Треба стерилізувати, а то битиметься.

Який гарний котик.

Ти до якої школи ходиш?

До середньої єврейської. Ми з Марго теж туди ходимо.

Так, я знаю. - Я тебе раніше ніколи не бачила.

А я тебе бачив, подеколи. - Правда?

Чому ж не підходив?

Не знаю. Я начебто вовк-самітник.

Тут не вийде усамітнитися.

Що скажуть наші друзі, коли побачать, що нас нема сьогодні?

Ми домовилися погуляти. Знаєш Санну де Врі?

Ні. - Вона - моя найкраща подруга.

Така само худа. Нас завжди дражнять:

"Анна й Санна - всохлі банани".

Ти зняв зірку.

То й що?

Не можна. Коли вийдеш без неї, тебе заарештують.

А хто думає виходити?

Допоможи ж мені. - Я й так допомагаю.

Що ти хочеш з нею зробити? - Спалю її.

Смішно. Я свою, напевне, не зможу.

Не знаю чому. - Не зможеш?

Її примусили нашити, аби тебе мучити.

Я знаю. Але врешті решт,

це ж зірка Давида, правда?

Анничко, вже майже восьма.

Може, хочеш побути з нами? День буде довгий.

Ні, дякую. Все гаразд.

Будь ласка, не забудь зняти черевики, добре?

Пітер.

Гарно, що ти - з нами.

Так, пане Франк.

Бувайте.

Ти знаєш, він ходить до тієї ж школи, що…

Заспокоює, що пан Кралер і його секретарка

знаходяться під нами, в його кабінеті.

Ми називаємо їх "наші захисники".