Secondhand Lions

Зробімо оберт!

Гей! Перевертаємось!

Що?!

Так!

- Оце швидкість! - Гей!

- Алло? - Волтере?

- Так? - В мене погані новини.

Синку, це стосується твоїх дядьків.

Волтере?

Волтере? Волтере?

Гарні новини...

ти проведеш це літо зі своїми двома дядьками.

Це лише на декілька тижнів. Може місяць або два.

Слово скаута, добре?

Клянусь. Гаразд?

Куди ти їдеш цього разу?

В коледж судового діловодства у Форт Ворт.

Учора я зустріла хлопця.

Він допоможе мені.

Волтере, тобі треба вчитися довіряти людям,

інакше виростеш злим та розчарованим.

Тобі буде весело з дядьками. От побачиш.

Мамо, ти єдина дитина в родині.

І я знаю, хто такі дядьки.

Ну, М-ре всезнайко,

Так сталося, що вони дійсно твої дядьки.

Твої прадядьки.

Вони брати моєї мами.

Вони зникли 40 років тому, а тепер з'явилися тут в Техасі.

- Можна я поїду з тобою? - Ні!

Милий, я буду важко гарувати, щоб отримати спеціальність.

І я роблю все можливе, щоб згуртувати цю родину.

Тому потрібна твоя допомога тут, добре?

Отже, дивись... кажуть що в цих старих

заховані мільйони, готівкою.

Ніхто не знає, де вони їх ховають.

В них немає дітей, і немає кому залишити гроші.

Ти і я, найближчі їхні родичі.

Ти хочеш щоб я їм сподобався,

а коли вони вріжуть дуба, то залишать нам усі гроші?

Ми змогли б купити будинок, можливо осісти там.

О, це було б чудово, еге ж?

O, поглянь! Це тут.

Це тут, дорогенький.

До речі,

я чула, що ці двоє були у якійсь державній божевільні протягом 40 років.

Отримали усі свої гроші після великого позову чи щось такого.

Зрештою, про них ходить багато історій.

Хтозна, у що вірити?

Просто дізнайся, куди вони сховали всі ті гроші, гаразд?

Може, слід було спершу подзвонити?

Ні. Старі просто обожнюють сюрпризи!

Ось ми і приїхали.

Добре.

Іди звідси, іди!

Ану геть від мене! Киш!

Покажи їм, що ти дружелюбний, милий. Дай їм понюхати руку.

Вони, мабуть, біля озера.

Пішли! Нуж-бо!

Ось він!

- Я його поранив! - Він втікає.

- Чорт! Закінчилися патрони. - Візьми набої. Я триматиму його на прицілі.

Агов!

Що?

Гей там!

Ти що, викликав повію?

Дядьку Хабе, дядьку Гарте, це я, Мей!

Мей!

Донька Перл.

І я привезла Волтера,

вашого племінника

- Родичі. - Чорт забирай!

Прокляття, ми вже старі. Залиште нас в спокої!

Тільки маминого синочка нам не вистачало,

щоб вештався тут усе літо

Волтере, милий,

чому б тобі не почекати надворі й не погратися, гаразд? Я буду за мить.

Він міг би вам допомагати по господарству.

Допомагати? Та твій малий ще шмаркач.

Знаю. Тому йому і корисно побути поруч зі справжніми чоловіками,

як ось із вами. Це не надовго.

Готувати буде сам. Я не вмію.

Хороший песик. Йди собі.

Це для твого ж добра, Волтере

Ти знаєш...

Я певна, що гроші десь поруч.

Тільки уяви, справжній скарб

точно, як в тих книгах, що ти завжди читаєш.

Волтере, якщо ти навчишся хоч деколи посміхатися,

люди до тебе потягнуться.

То як, може посміхнешся мені гарненько на згадку?

Гаразд? Ну давай!

Поки мене не буде, попрацюй над посмішкою, домовились?

Бувай, милий! Бувай!

Що ж?

Ми тут почуємо телефон, якщо мама подзвонить?

У нас його і немає.

Немає телефону?

Можна мені телевізор подивитись?

І його немає.

Немає телевізора?

Що ж ви тоді робите?

Привіт!

Кажуть, у вас тут мільйони сховані.

Чому б вам не вкласти їх

у прибуткову розробку золотих та срібних копалень?

Можна я хоч брошуру вам залишу?

Панове, вислухайте мене...

ви двоє досвідчених чоловіків зі статками...

Ви що?

Гарний вечір. Спокійний.

Так, хлопче.

Спатимеш он там. У вежі.

Агов... як з дітьми поводитись, ми не знаємо.

- Тому якщо тобі щось треба... - Знайди сам.

А ще краще, вчись обходитись без того.

- Старіємо ми. - Вмерти можемо будь-якої миті.

Тому якщо посеред ночі відкинемо копита,

ти тут за старшого.

- Якийсь неспокійний малий. - Ага.

Проте тихий.

Дядьку Хабе?

Дядьку Хабе?

Він - сновида.

Новісінькі матраци, а я знов прокидаюсь наче побитий

Отже...

ви зникнули на ...

цілих 40 років.

Де ж ви були?

Здебільшого, в Африці... Марокко,

Алжир, Кенія...

Нема нічого гіршого за двох дідуганів, що бубонять

про старі добрі часи.

Все це вже в минулому. Як і ми.

Ненавиджу все це.

- Ненавиджу. - Ми на пенсії.

А пенсіонери займаються садівництвом.

На біса нам ті овочі?

Вони корисні. Будеш їсти - доживеш до ста років.

Ага. Точно? До біса це все.

От сам і доживай.

- Привіт, Дядьку Хабе! - Як ся маєте, Хабе.

Діти, привітайтеся з дядьком Хабом.

Хабе, погляньте кого ми привезли.

Дядьку Гарте! Діти, привітайтеся з дядьком Гартом!

Ми до вас надовго.

На всі вихідні. Щоб наші любі дядечки не почувалися самотніми.

А ти в біса хто такий?

- Волтер. - Волтер?

Син Мей?

Донька Перл...ця вдовиця свого не втратить.

- То вона все знає. - Мей тут?

Ти тут надовго?

Ну це ми ще побачимо.

Ми знаємо, для чого ти тут.

Не думай, що тобі все зійде з рук.

Ходімо, хлопці.

Його мати скоро приїде.

Ця жінка? Ха!

Як я чула, вона може ніколи не повернутися. Що тоді?

Він застрягне тут назавжди.

Раджу вам негайно відвезти його в сиротинець.

Чи ми відвеземо його в сиротинець

чи зв'яжемо і кинемо в озеро -

то вже наша справа.

А ось і він, шпигун!

Ой! Ой! Ой!

Тепер розумієте про що я? Ви бачили, що він зробив?

Юридичний коледж Форт Ворт.

Я шукаю свою маму. Вона у вас навчається.

Даруйте, робочий день закінчився.

Це терміново. Прошу вас.

Її звати Мей... Мей Колмен.

Еем...

Ні. На жаль, у списку Мей Колмен немає.

О! Пошукайте Мей Картер.

Немає, вибачте.

Мейбел Картрайт?

Мейб Келовей?

Донна Томпко?

Юначе, у вас якісь неприємності?

Вона має бути там! Щойно почала навчатись.

Розумієте, заняття почалися в січні.

Неможливо щоб хтось зараз почав навчання.

Алло? Алло?

Алло?

Хабе, не розумію чому ти за кермом. Це ж моя машина.

Не скигли.

Коли знайдемо малого, він отримає від мене на горіхи.

Ось він.

Адвокате... залишайся в машині!

Хабе, пішли!

- Ні. Йди сам. - Хабе!

Виходь з машини.

Плануєш наступний крок?

Куди збираєшся їхати?

Сюди.

Міжміський код 406...

Монтана.

Ти ж не до мами в коледж їдеш?