The Sword in the Stone

МЕЧ У КАМЕНІ

МЕЧ У КАМЕНІ

Співають легенди про часи

Коли Англія була молодою

І лицарі були звитяжні

Добрий король помер

І ніхто не міг вирішити

Хто законний наслідувач трону

Здавалося, що країну розколе війна

Врятувати могло лише диво

І це диво з'явилося

У місті Лондоні

Меч

у камені

А під рукояткою, золотом

були написані такі слова:

"Той, хто витягне меч з цього каменя й ковадла,

є законним новим королем Англії ."

Багато хто намагався чимдуж витягнути меча,

але ніхто не міг навіть похитнути.

Тож чуда не сталося.

І Англія все ще була без короля.

І з часом, чудовий меч було забуто.

Настали темні часи,

без закону й порядку.

Люди боялися один одного,

сильні гнітили слабких.

Справді, темна епоха!

Епоха незручностей.

Каналізації немає.

Електрики немає.

Нічого немає.

Стій!

Стій.

І що тепер? Що тепер?

Годі, годі!

Ах ти... підлий ланцюг!

У се складно.

Середньовічний безлад.

Подивимося.

Він має бути тут... Скажімо, за півгодини.

Хто? Хто?

Я б хотів знати, хто.

Я ж казав, Архімеде. Я не впевнений.

Я знаю лише, що хтось приїде.

- Хтось дуже важливий. - Та годі тобі.

Доля спрямує його до мене, і я сам можу його спрямувати

до його законного місця в світі.

І ти кажеш, він прибуде за півгодини?

Побачимо.

Побачиш, Архімеде, побачиш.

Це буде... хлопчик.

Маленький хлопчик.

11-12 років,

худорлявий та малий.

О, ні, ні, ні. Це не може бути він.

Звісно, ні. Цьому великому хлопцю уже десь майже 20.

А ось і він. Цей худий малий, років 12.

Звичайний маленький непосида.

Подивись, як ходить.

І де, ти гадаєш, він зараз знаходиться, прямо в цей момент?

Я не гадаю, Архімеде. Я знаю, де він!

За кілометр звідси, одразу за лісом.

Саме вчасно.

Якщо все піде добре.

Тихіше, Варт.

Я намагаюся.

І ніхто не просив тебе йти зі мною з самого початку.

- Я навіть не рухаюся. - Замовкни.

Ну ось. Яка позиція.

Зараз я йому проб'ю горлянку.

Ах ти, телепень!

Кей, прошу, вибач мені. Я нічого не міг вдіяти.

Прошу.

Якщо я колись...

Якщо я колись тебе дістану, то скручу твою маленьку шию!

Присягаюся!

Я дістану стрілу, Кей. Я впевнений, що знайду її.

Не кажи, що підеш туди.

- Там же повно вовків. - Я не боюся.

Ну давай. Твоє життя, не моє.

Давай, давай.

Ось вона. Так, ось вона!

Ну...

Врешті-решт, ти зайшов на чай.

Ой. Ти трохи спізнився.

Справді?

Так. Мене звати Мерлін.

Ну, а як тебе звати, друже?

Мене звати Артур, але всі звуть мене Варт.

Отакої.

Яка чудове опудало сови.

Опудало? Перепрошую!

Воно живе і розмовляє!

І звісно, набагато краще, ніж ти сам.

Та годі, Архімеде.

Нумо, нумо, познайомся з Вартом.

Тепер вибач його. Він лише хлопчик.

Хлопчик? Хлопчик.

Я не бачу хлопчика.

- Вибачте, що я... - Усе гаразд.

- Він занадто чутливий. - Чутливий?

- Хто? Що-що? - Отакої.

- Як ви дізналися, що я... - Що ти зайдеш?

Так сталося, що я чародій.

Віщун, провісник.

Я маю силу бачити майбутнє.

На століття вперед.

Я навіть був там, друже, і бачив усі ці речі.

Це лише макети та моделі, звісно.

Оце, наприклад, паровий локомотив.

Поїхав.

Красивий, га?

Це не винайдуть іще сто років.

Тобто, ти можеш бачити все до того, як воно настане?

Так, усе.

У се, Мерлін?

Ні, ні, не все.

Я... Я визнаю, що не знав, кого чекати на чай.

Але як бачиш,

я визначив точне місце.

Ви дуже розумні, пане.

Так. Ніколи не називай мене паном.

Просто Мерлін.

- Тобі з цукром? - О, звісно.

- Прошу. - Гаразд.

Цукор? Цукор!

Ну що за манери! Спочатку гостю. Ти знаєш!

Гаразд. Скажи, коли.

Коли.

- Ти учився десь? - О, так.

Я вчуся бути зброєносцем.

Я вивчаю правила бою, володіння мечем,

лицарських турнірів та верхову їзду.

О, так, так. Дуже добре. Це...

Ні, ні!

Я про справжню освіту.

Математика, історія, біологія, точні науки,

англійська, латина, французька.

Ні. Коли, коли! Чорт забирай. Коли!

Який нахабний посуд.

Хлопче, не можна ж...

Не можна рости без гідної освіти.

Я згоден, пане... Мерлін.

То я буду твоїм наставником.

Але я маю повернутися до замку.

- Мене шукатимуть на кухні. - А-а. Ну, дуже добре.

Зберемося й підемо.

Дивись. Тобі сподобається.

Хігітус фігітус зумаказінг.

Прошу уваги.

Ми збираємося перед виходом. Ходімо.

Ні, ні, не ти. Спершу завжди книги.

Трах-тібідох-тібідох

Абра-швабра-кадабра

Зменшуйся в розмірі Ми збережемо досить місця для всіх

Хігітус, фігітус, мігітус, мум Престідіжітоніум

Алакафес, балаказес Малакамез меріпідес

Трах-тібідох-тібідох...

Гей, стій, стій, стій, стій.

Цукерничка, ти дуже неввічлива.

Бідолашний чайний набір і так потрощений.

Гаразд. Почнемо знову. Почнемо...

Ой. На чому я зупинився?

- Трах-тібідох? - Так. Так, правильно.

Трах-тібідох-тібідох Абра-швбра-кадабра

Я буду готовий за хвилинку, синку. Ми майже спакувалися.

Ти... дурний телепню!

Гей, полегше. Продовжуйте.

Дан-гуділі-гуділі-дан. Оце найкраще.

Хігітус, фігітус, мігітус, мум Престідіжітоніум

Оце так збори.

Ну... Хвилинку.

Я б хотів знати, як ще можна запхати все в одну валізу.

Я гадаю, це дивовижно.

О, так, схоже на те.

Але не бери в голову дурних думок, що магія допоможе розв'язати проблеми.

Бо не допоможе!

Пане, у мене немає проблем.

У всіх є проблеми. Світ сповнений проблем.

Чорт забирай. Бачиш, про що я?

Це і є біда сучасного світу.

У сі б'ються головами об цегляну стіну.

Сила є - розуму не треба.

Ти хочеш бути силачем, і не мати розуму?

- У мене нема сили. - Немає?

- А як же ти рухаєшся? - Ну, трошки є.

Ось, бачиш? Цього досить.

Тепер розвинь свій мозок. Знання, мудрість - ось сила.

Освіта - ось справжня річ.

Першим чином завтра вранці почнемо повний розклад.

Вісім годин на день.

Буде шість годин у класі, а дві - практики.

Але я...

У мене немає часу, я маю обов'язки помічника.

Обов'язки? Ха!

Ми все змінимо. Будуть перестановки.

Так, пане. Гадаю, так.

Як ти взагалі хочеш чогось досягти без освіти?

Навіть у це темне, дурне середньовіччя