Butch Cassidy and the Sundance Kid

Компанія "20 сторіччя - Фокс" презентує

Банда "Куля в стіні"

Бандою керували Бутч Кессиді і Санденс Кид.Сьогодні всі вони мертві.

а колись вони наводили жах на весь Дикий Захід.

Пол Ньюман

Роберт Редфорд

Катаріна Росс

БУТЧ КЕССИДІ І САНДЕНС КИД

Композитор Берт Баккарач

Оператор-постановник Конрад Холл

Автор сценарію Уїльям Голдмен

Продюсер Джон Формен

Режиссер Джордж Рой Хилл

Велика частина фільму - правда

Закрито

Надобраніч, Пете! - Надобраніч!

Що трапилося? Стара будівля банку була такю гарною.

Його весь час грабували. - Що ж, це - мала ціна за таку красу.

Покрий мою карту.

А ще.

Програв.

Можна у кредит, містере Мейсон?

Ти знаєш правила, Томе.

Схоже, ти тільки що всіх обчистив, юначе.

Ти не програв жодної здачі з самого початку партії.

У чому секрет твого успіху?

У молитві.

Давай-но зіграємо сам на сам.

Бий цю карту.

Програв.

Хлопче, ти з біса добре граєш у карти.

Я знаю.

І я навіть не можу помітити, як ти пересмикуєш карти.

Гроші залишаються у банку. А тобі доведеться піти.

Щось погано у вас тут з любов'ю до ближнього.

Якщо ти з ним, теж забирайся. - Ми вже йдемо.

Пішов! - Але я не шахраював.

Пішов! - Але я не шахраював.

Тебе пристрелять. За такі речі пристрелять вас обох.

Ти чув? - Запросить нас лишитися, а ми підемо.

Все одно збиралися йти. - Хай запросить нас залишитися ще.

Він з тобою розквитається. Він готовий. Ти навіть не уявляєш, який він спритний.

Мені-то нічого, а тобі не пощастить. - Я хочу почути його просьбу.

Кожний день наближає нас до старості. Такий закон життя.

Чому б тобі не попросити нас залишитися?

Що? - Дій не насправді.

Просто попроси нас залишитися. Я обіцяю.

Нічим не можу допомогти, Санденсе.

Я не знав, що ти Санденс Кід, коли сказав, що ти шахрай.

Якщо я вирішу з тобою поквитатися, ти мене вб'єш.

Є така вірогідність.

Ти сам себе вб'єш. Чому б тобі не попросити нас залишитися?

Можете залишитися.

Ну, чіткіше. Давай.

Давай.

Чому б вам не залишитися, хлопці?

Спасибі, та нам час іти.

Гей, Кіде!

Кіде! Наскільки гарно ти стріляєш?

Як я тобі й казав - все в нормі.

Слухай, кожного разу я бачу дірку від пострілу наче вперше.

І кожного разу питаю себе.

Чому я такий ідіот, що весь час сюди повертаюся?

Куди надумав їхати цього разу? - У Болівію.

Що ще за Болівія? - Є така країна.

Або у Центральній, або в Південній Америці.

А чому б нам замість цього не вирушити до Мексики?

Нічого, окрім поту, ми там не знайдемо. І його там дуже багато.

Куди нам попрямувати після Каліфорнії?

Каліфорнія, кажеш? - Так.

Я кажу про Болівію, а ти думаєш про Каліфорнію.

Ти собі не уявляєш, що там у надрах.

Срібло, золото, олово. І шахти, шахти.

Людям платять стільки, що можна надірватися, коли крадеш гроші.

Поміркуй, Бутче! У тебе це добре виходить.

Тому що я бачу світ цілком, а інші люди носять шори.

Привіт, Ньюзе! Що робиш?

Привіт, Бутче! А нічого.

Нічого.

Привіт, Санденсе.

Ні, ви щось затіяли. Розповідайте.

Так, плануємо пограбувати поштовий потяг. Більше нічого.

Хлопці, схоже, ви мене зовсім неправильно зрозуміли.

Ми могли б його пограбувати,

та не цього разу. Потім. Коли повернемося.

Санденс і я мацаємо банки. - Не треба банків.

Що?

Бутче, поштовий потяг.

Хлопці, банки погано ставляться до людей, але їх легше грабувати.

Вони нікуди не їдуть. І ми знаємо, що у них є гроші.

Коли я їхав, я дав накази. - Ми отримали нові накази.

Харві, керую тут я.

Вже ні.

Вже так.

Це тебе обходить.

Хай не втручається. Скажи йому. - Він завжди робить все на свій лад.

Що з вами таке?

Коли я приїхав, ви навіть не були бандою. Це я вас згуртував!

І хто це сказав? - Ньюзе, прочитай йому вирізку з газети.

Яку? - Будь-яку.

Ось, стаття у "Солт Лейк Геральд".

"Банда Бутча Кессіді", "Дірка від пулі". - Банда Бутча Кессіді. Це про мене.

Ти хочеш, щоб Харві за тебе все планував? Міркував? Керував?

"Поза законом". - Стули пельку, Ньюзе!

Ні, спочатку я дочитаю до приємного місця, Бутче.

"Відомо, що у захваті брав участь Плосконіс Каррі і Ньюз Карвер."

Мені подобається бачити моє ім'я у газеті.

Добре. Забудемо про те, що кекрівником буде Логан. Так, Плосконосе?

Ти завжди говорив, що один з нас може кинути тобі виклик.

Бо гадав, що ніхто цього не зробить. - Ти помилився, Бутче.

Хлопці, але тільки не Логан!

Він хоча б з нами. А ти занадто багато часу відсутній.

Життя змінилося. - Пістолет або ніж?

Треба більше планувати. - Пістолет чи ніж?

Жодне. - Вибирай.

Я не буду стрілятися з тобою, Харві.

Як скажеш, Бутче.

А на цьому можна заробити.

Постав на Логана.

Я-то поставлю. А хто поставить на тебе? - Санденсе, послухай!

Коли ми закінчимо, і його вб'ють, ти можеш залишитися.

Я не хочу програвати, та якщо мене вб'ють, вбий його.

Із задоволенням.

Постривай! Спочатку Харві і я маємо розібратися з правилами.

Правилами? У сутичці на ножах? Там немає правил!

Якщо правил немає, почнемо. Давайте команду починати.

Один, два, три, почали!

Я хвилювався за тебе, Бутче!

Дякую, Плосконосе.

Це завжди підтримувало мене у скрутну хвилину.

Як щодо поштового потягу?

Харві сказав, що ми нападемо на нього і на шляху туди, і назад.

Ніхто раніше так не робив. Неважливо, скільки ми візьмемо спочатку.

Путівці подумають, що повернення буде небезпечним, і завантажуть гроши.

Це Харві вигадав? - Так, сер. Він.

Тоді послухайте мене. Ми так і зробимо.

Зупиняй потяг! - Де?

Он там, попереду!

Та це старина Бутч!

Зупиняй!

Я гадав, що просто спостерігатиму. - Ну, хай хлопці вирушають.

Залізайте.

Якщо ви спробуєте відчинити ці двері, я вас пристрелю!

Я не можу, бо працюю на містера Гаррімана з "Юніон Пасіфік Рейлроуд".

Досить базікати про містера Гаррімана. Відчиняй!

Що відбувається? - У нас тут патріот знайшовся!

Докладай далі, Ньюзе. - Це Вудкок. Він завжди такий чесний.

Вудкок? - Так, сер.

Тобі відомо, хто ми?

Так, містере Кессіді. Ви - банда "Дірка від пулі".

Та зрозумійте, на цю роботу мене найняв сам містер Гарріман.

І я повинен старатися. - Але ж ти не повинен помирати!

Динаміт готовий. - Містер Гарріман довірив мені...

Відчиняй двері! Ти гадаєш, містер Гарріман віддав би за тебе своє життя?

Вудкок?

Я працюю на містера Гаррімана, і він довірив мені...

Вудкок! З тобою все гаразд?

Скільки б тобі не платив містер Гарріман, цього все одно мало.

Бутче, а тут не так багато грошей.

Тоді треба йти. Це головне.

Я думаю, ви в курсі, що банда "Дірка від пулі" пограбувала поштовий потяг

поблизу нашого міста. Це означає, що ми повинні вирушити в околиці і знайти їх.

Але вам доведеться їхати на своїх конях.

Скільки людей може прийти зі своєю зброєю?

Скільком з вас потрібні рушниці?

Ну, тепер прийшов час і нам щось зробити.

Навіщо? Вони вже на півшляху до табру.

Саме тому нам треба поспішати.

Якщо ми вирушимо за ними прямо зараз, зможемо їх зупинити.

Зупинити їх? Ти з глузду з'їхав? Вони нас повбивають!

Мені здається, негоже просто притихнути і дати їм піти.

Та я це ложкою з'їм!

Гей ви, двоє! Запрошую на вечірку.

Яку вечірку? - Ми проводжаємо піаніста.

Він йде на війну.

Яку війну? - З іспанцями.

Вони потопили міноносець "Мен". Пам'ятаєте?

А як же! - Так що ми його проводжаємо.

Пока, Доллі. Я тебе залишаю.

Коли я був дитиною, я завжди хотів стати героєм.

Тепер уже пізно. - Навіщо ти це сказав?

Якщо ви хочете, щоб я поїхав, я поїду сам

і зупиню банду. Чорт забирай, я готовий.

А ви скажіть хлопцям, що дозволили мені так вчинити.

Та мені здається, вам потрібно зовсім не це.

Чи не так?

А чому б нам не записатися до армії. Повоюємо проти іспанців.

Ти і я на війні.

У нас багато переваг. Досвід, зрілість, вміння керувати.

Я переконаний, ми закінчимо війну офіцерами.

Я буду майором Паркером.

Паркером?

Так, це моє справжнє ім'я.

Роберт Лерой Паркер. - Правда?

Так.

А мене звуть Лонгбо. - Правда?

Як? - Гаррі Лонгбо.

Значить, ти будеш майором Лонгбо. Ну, що скажеш?

Міркуй, Бутче! У тебе це добре виходить.

Але без різких рухів. Ви поважаєте мене, а я поважаю вас.