Home (Hemma)

Вітаю!

- Ти можеш сісти з нами. - Гаразд.

Вона завжди така відлюдькувата.

- Помер твій дідусь. - Він помер 20 років тому.

Так, але насправді він помер сьогодні.

- Що ти цим хочеш сказати? - А що тобі не зрозуміло?

Він помер сьогодні. Скінчилося його життя.

Чому ти тоді сказала мені, що він помер?

А бабуся жива?

ДІМ

- Мамо, а де подарунок? - Який що подарунок?

Я йду на свято до Єспера.

Просто знайди щось, що тобі вже не потрібне, а я обгорну.

Що?

Коли ми втрачаємо близьку людину...

...допоможи здобути розраду від Тебе і розділити її з іншими.

Ми дякуємо Тобі за те, що Ти дав нам через Інгве Люнда.

Дай нашим серцям мудрості зрозуміти, наскільки коротке наше життя.

І сприймати кожен новий день як дар.

Допоможи нам у скорботі й навчи жити заради життя усі дні, що нам залишилися.

Дякую тобі за життя вічне...

...яке осяває світлом і радістю наші дні й роки тут, на землі.

Навчи нас не впадати в гріх і жити у злагоді з Твоєю святою волею.

І коли світло вічне впаде на могили земні...

- Привіт! - Вітаю!

- Ти прийшов на свято до Єспера? - Так.

От бідося, свято було вчора.

Ясно.

Ми якраз збираємося пообідати. Можеш приєднатися до нас, якщо хочеш.

Ні, у мене ще є інші до біса важливі справи.

Ясно.

- До побачення! - До побачення!

Добре, що ти приїхав.

Вибачте, що не заходив. Просто я не знав, чи буде це прийнятно...

Не вигадуй, ми завжди раді бачити тебе.

- Вітаю! - Вітаю!

- Як ти, тримаєшся? - Так, дякую. Усе добре.

- А в тебе все добре? - Так, дякую.

Церемонія була чудова. Панотець такий молодець.

Так, можливо.

- Мені було трохи важко зосередитися. - Так, це зрозуміло.

Мені завжди важко зосередитися, коли хтось читає вголос.

Я б послухала аудіокниги, але тоді мої думки ідуть кудись геть.

Перепрошую, я маю налити ще кави.

- Привіт! Не вірю, що ми зустрілися. Хенрік. - Привіт! Лу.

- Ви з Інгве були близькі? - Десь так метрів десять.

Вибачте, я не знав, що воно полетить так далеко...

...і не знав, що ви тут стоїте.

Усе нормально, ніхто не травмувався. Просто треба налити ще кави.

- Тобі налити теж? - Звичайно.

- Яку ти п'єш каву? - Га?

- Що тобі покласти в каву? - Га?

Що з подарунком? Він розбився?

Ні, усе гаразд. Все одно він уже не те щоб і потрібен.

- Чому? - У вас тут свято?

Цікаво, що ти запитав. Ну, можна сказати, що так.

- Тоді це вам. - Ой! Дякую. Справді?

Мені відкрити його зараз?

Подивимось.

- Але ж це моє! - А що це таке?

Не знаю, але з цією штукою дуже добре кидатися шишками.

Можу собі уявити.

- Хочете покажу як? - Так, прошу.

Ходімо до дерева, знайдімо кілька шишок.

Взагалі-то, зараз не зовсім слушний час. А якщо ми зробимо це на тому тижні?

- Я маю йти в ту довбану школу. - В ту довбану школу?

- Але ж це не на увесь день? - Ні.

- Сподіваюся, я не завадив вашій розмові. - Зовсім ні. Можеш привітатися.

- Привіт, я Хенрік. - Том Кнутссон.

Чуєш... Хто це там?

Лу?

Доброго дня!

Ти навіть на ніч не залишишся?

Я не можу.

Але ж ти так здалеку приїхала і усього лиш на якусь годинку.

Подумай, ти ж уже приїхала.

Мама дуже розлютиться, якщо дізнається, що я була тут.

- Так вона і не дізнається. - Вона помітить, якщо я не повернуся додому ввечері.

- Ти досі живеш у матері вдома? - Так.

- Скажеш, що залишилася в подруги. - Ні, вона не повірить.

Ну вона й тиран. Ти можеш робити те, що тобі хочеться.

- Вона не тиран. - Ти впевнена в цьому?

Ти можеш робити те, що тобі хочеться?

Вибач. Просто я б хотіла краще роззнайомитися з тобою...

...тепер, коли ти вже доросла.

Ти будеш розчарована. Люди мене не люблять.

Дурниці ти говориш!

Ну, якщо ти передумаєш... або тобі буде потрібен інший дім...

...то ласкаво просимо до нас. Коли захочеш.

У будь-якому разі я тобі дуже вдячна за те, що ти приїхала сьогодні.

Я думаю на деякий час поїхати пожити в бабусі.

На роботі мені дозволили.

- Ти нікуди не поїдеш. - Я поїду в будь-якому разі.

Чорта з два!

- Ти - тиран. - Тиран?

Тоді їдь!

Але не дивуйся, коли вона почне називати тебе недорозвиненою.

Саме такою вона тебе вважає.

Мені також не дуже подобалося в школі.

- Якій твій улюблений урок? - Немає такого.

Але ж точно є такий, що веселіший за решту?

Ну, не знаю.

- Який предмет тобі найкраще дається? - Жоден.

Але ж є щось поза школою, що ти вмієш робити добре?

- Не думаю, що я бодай щось вмію робити добре. - Я в це не вірю.

Просто ти ще не знайшов те, що б ти зміг зробити добре.

Томе, гальмонутий, що це ти робиш? Обіймаєшся з деревом чи що?

Так, він буде трахатися з деревом. У них, на півночі, так прийнято.

- Хто це був? - Придурки з мого класу.

- Вони завжди такі? - Іноді. Але мені те байдуже.

Не дивно, що тобі не подобається в школі.

Будь ласка, звари нам кави?

- Привіт! Очам своїм не вірю! - Привіт!

- Що це було? - Це Том. Ходімо подивишся, що я утнула.

Я прибралася в Інгве в студії.

- Тут може бути твоє робоче місце. - Дякую.

- Ходімо вип'ємо кави. - Я не п'ю кави.

Ну, тоді ти можеш скласти нам компанію.

Нагадай мені потім, аби я показала тобі, як варити каву.

Це моя онучка Лу. А це Том.

- Вітаю! Том Кнутссон. - Лу Війкмарк.

Сідайте.

- Добре доїхала? - Так.

- Можна помінятися з тобою місцями? - Звичайно.

Що ми робитимемо ввечері?

Підемо кудись повечеряти й відсвяткуємо приїзд Лу?

- Добре. Тільки спочатку мені треба подзвонити додому. - Ясна річ.

- Хто це? - Том.

Привіт! Це я. Можна я сьогодні повечеряю у друга?

Добре, па-па! Усе гаразд.

Чудово! Хочемо підемо до готелю? Здається, сьогодні там грає Хенрік.

- О котрій ми виходимо? - Не має значення. Коли зголодніємо.

Тебе треба трохи причепурити... раз уже ми йдемо до готелю.

Можливо, я підберу тобі щось із одежі Інгве.

Не годиться. Спробуємо натомість підібрати щось із мого одягу.

- Готова йти? - Так.

Хіба він не красунчик?

Звідки в тебе вуса?

- Бажаєте почати з напоїв? - Кави?

Ні... Думаю, я почну з Кампарі сода. Дякую!

- Мені те ж саме. - Просто води.

Можна помінятися з тобою місцями?

- Чому ти постійно міняєшся місцями зі мною? - Просто так.

- Вітаю! Радий бачити вас тут. - Вітаю! Ми сподівалися, що ти сьогодні гратимеш.

Пам'ятаєш Тома?

Так, звичайно. Привіт, красунчику.

- І мою онуку Лу. - Привіт! Вирішила залишитися?

- Ні, я їздила додому, але повернулася. - Класно.

- Ти сюди надовго? - Ще достеменно не знаю.

Ну, на кілька днів чи трохи надовше?

- Думаю, трохи надовше. - Класно.

Дякую.

Будьмо!

Будьмо!

- Що ви п'єте? - Кампарі сода.

- Усе гаразд? - Так, звичайно...

Я думаю зайти до вас у гості... На днях.

- Можливо, завтра зранку? - Добре.

У тебе вдома є хтось, з ким ти зазвичай розмовляєш?

Про що?

Мені просто цікаво, чи ти зустрічаєшся ти з кимось.

- З кимось, з ким ти можеш поговорити. - Ні.

Якщо колись тобі захочеться поговорити, я буду рада вислухати.

Гаразд.

- Доброго ранку! - Доброго ранку! - Добре спалося? - Ні.

Чому ми всі ці роки не бачилися?

Тому що твоя мати була проти.

Так, я розумію це. Але чому?

Ну... Ми з Інгве сумнівалися, чи вона здатна як слід піклуватися про тебе.

Тому ми запропонували їй допомогу.

Проте вона настільки образилась, що поїхала від нас й заборонила бачитися з тобою.

Можливо, нам слід було все ж таки зробити це. Не знаю...

Як би там не було, я дуже щаслива, що ти зараз тут.

О! У нас гості.

- Доброго ранку! - Доброго ранку! У тебе все гаразд?

Так.

- Їсти будеш? - Я поїв. Лише кави.

У заварнику свіжозварена кава.

- Привіт! - Привіт!

Ну... Чим би ти хотів зайнятися сьогодні?

Не знаю, але ви маєте спершу подзвонити до школи.

Ясна річ.

- У тебе є на сьогодні якісь плани? - Я думала попрацювати, якщо ти не проти.

Звичайно, не проти. Тут ти вільна робити те, що тобі хочеться.

- Ти ходиш до школи "Транбака", правильно? - Правильно.

Доброго дня! Це бабуся Тома Кнутссона.

Том сьогодні хворіє.

Йому видалили гланди, його не буде кілька днів.

Добре. Дякую. До побачення!

Навіщо ти це зробила?

Школа погано впливає на його самоповагу.

- Але ж... - Маленька брехня великої шкоди не зробить.

Насправді це ж суща дрібниця, хіба ні?

Ой! Ще гості!

- Доброго ранку! - Доброго ранку!

- Сподіваюся, я не занадто рано? - Зовсім ні. Добре, що зайшов. Ми на кухні.

- Хочеш чашку кави чи щось поїсти? - Дякую, нічого.

- Доброго ранку! - Доброго ранку!

- Привіт! - Бачу, ти поголився.

- Що? - Ти зголив вуса.