200 baris pertama.
Неможливо. Неможливо.
Нічого неможливо.
Давай, Мишо.
Копай.
Копай.
Нужбо, Мишо.
Джехане, давай наступну трійцю.
Ще двох.
Ось так. Швидше!
Як раз двоє. Мені потрібен Філіп Гастон.
Ось камера, сер.
Це не та камера. Мені потрібен Філіп Гастон,
той, кого звуть Мишею.
Мишею? Миша.
Мишка дременула.
Мишка зникла. Мишка втікла.
Щоб ти дістатися не міг, він втік у стік!
Де він? Я ж сказав панові.
Повісити його. Обшукати всі ями, кожен водостік.
Знайти його, бо інакше капітан Маркі повісить тебе замість нього.
Неможливо. Крізь цю діру ніхто б не втік.
Ніби вилізаю з утроби матері.
Боже, що за спомин.
Боже, я більше ніколи не злодіюватиму, допоки живу.
Але, якщо ти не подаруєш мені життя,
як мені довести свою вірність?
Якщо ти почув мене, хай цей край буде міцним як камінь,
й ось те, що пливе, було не тим, про що я думаю.
А якщо це буде тим, я, звичайно, не ображусь,
але буду розчарований.
Не можу повірити.
Я вірую.
Я йду. Йду!
Це я, Філіп, Господи.
Філіп.
Ти не пожалкуєш, Господи. Я - чудова людина.
Що ти там робиш?
Відійди! Відійди!
Повернися на місце. Сюди!
Неприємні новини, Ваша Світлість. Один з в'язнів втік.
Ніхто й ніколи не втікав з темниць Аквіли.
Міські жителі сприймають це як історичний факт.
Моя відповідальність. - Так.
Було б дивом,
якщо йому поталанить вибратися крізь каналізаційні колодязі.
Я вірю в дива, Маркі.
Це частина моєї роботи.
Забудь що, він лише жалюгідний, нікчемний крадій.
Страшенні бурі починаються з легкого вітерку, капітане.
Єдина випадкова іскорка може сполум’яніти повстання.
Якщо він десь є, Ваша Світлість, я його знайду.
Так.
Візьми десятьох до Шене! Ми ж поскачемо на північ до Гаврошу!
Ім'я того, хто знайде Філіпа Гастона,
буде представлено Єпископу,
як і тіло того, хто його впустить!
Знаю, я обіцяв, Господи. Більше ніколи.
Але ще я знаю, що ти знаєш, яке я слабке створіння.
Зберися, Мишо. Ходи, ходи. Вже недалеко.
Кілометрів 600. Майже нічого.
Смачний, гарячий качан капусти, як на кухні моєї матінки.
Вовк. Вовк.
Прошу, тільки не вовк.
Бараняча полядвиця.
Де я, до біса?
Гарячий баранчик. І трохи соусу.
Може трохи тієї зелені, що крихітка Бертрам клав зверху.
Привіт. Привіт.
Привіт. Ой, дивіться.
Він вкрав татусеві чоботи.
Саме так, дітки.
Хазяїн.
Найдорожчу випивку. - Зараз, зараз. Гроші покажи.
Мідяхи, друзяко.
І налий всім, хто приєднається до мого тосту.
Який тост?
Вип'ємо за особливу людину, друзі мої.
За того, хто побував в темниці Аквіли,
й вижив, щоб розповісти про це.
Тоді ти п'єш за мене, хлопче. Бачив я ті темниці.
Як коваль, так?
Тесляр? А може як каменотес? Але не як в'язень з Аквіли?
Я й не казав, що був в'язнем.
В лісі, в тебе був би шанс, Гастоне.
Ви праві.
Взяти його.
З дороги.
Ти, я ж сказав, геть!
Мені дуже шкода.
Вбити його.
Хай змилостивиться Бог над моєю душею.
Ти, геть.
Один з моїх людей казав, ніби ти повернувся.
Я хотів перерізати йому горлянку за брехню.
Я й гадки не мав, що ти такий дурний.
Капітан Наварр. - Франческо.
Капітан?
Наварр!
Я нічого тобі не зроблю. Я - добрий.
За ним!
Гарні конячки. Йдіть сюди. Ви, бридкі тварини!
Ні, ні, ні!
О, ні!
Мабуть тут хтось живе. Дим йде.
Ви певні, що не бажаєте їхати далі? Ще досить світло.
Досить балакати. Ночуємо тут.
Дай-но сокиру.
Вітаю вас. Моєму товаришеві та мені потрібне місце для ночівлі.
Вам тут немає місця. - Звичайно ж ми заплатимо.
Співчуття до ближніх нам не чуже.
Можете заночувати в клуні.
Дякую.
Сер?
Сер, ви там?
Якщо більше нічого не потрібно, я піду спати.
Потурбуйся про мого коня.
Гаразд.
І хай одне око не спить.
І не турбуй мене. Я можу тобі голову знести,
перш, ніж зрозумію, що це ти.
Ходімо, дівахо.
Ходімо.
Яка примхлива леді. Як її звуть?
Його ім'я Голіаф.
Його ім'я. Гарне ім'я.
Йди з ним, приятелю. Він не бажав тебе образити.
Голіафе, перш, ніж ми познайомимося ближче,
я оповім тобі історію про одного малого хлопця на ймення Давид.
Коли-небудь.
"Товариш".
Раб більше підходить.
Слідкуй за вогнищем, нагодуй тварин, збери хмиз.
Подивись на мене, Господи. Мені краще було б в темниці Аквіли.
Моїми співкамерниками були божевільний та вбивця,
Але мене поважали.
Наварр - дивна людина. Навіщо він врятував мені життя?
Йому щось треба.
По очах його бачу.
Щоб це не було, я цього не робитиму.
Я ще молодий, розумієш. В мене є майбутнє!
Я пішов шукати своє золоте майбуття. Прощавайте й всього…
Агов.
Як гадаєш, хто там?
Ти б краще дістав свого меча, П'єре.
Луї, ти ж взяв свого арбалета.
Повернемося до клуні, гаразд?
Гаразд. Гаразд.
Ніякої пощади, П'єре! Нам бранці не потрібні.
Чекай тут Луї. Я покличу по допомогу.
Сер! Сер!
Вовк! Вовк!
Сер! Сер!
Вовк! Вовк!
Не ходіть! Не ходіть туди!
Там найбільший в світі вовк, і ще мрець.
Знаю.
Міс! Благаю!
Може я сплю.
Але в очі в мене розплющені, що означає, що може я не сплю,
вважаючи, що сплю.
Чи, ймовірніше,
я сплю, і мені сниться, що я не сплю,
та розмірковую, чи не сплю я.
Ти спиш.
Я не бачив, того, що зараз бачив. Я не вірю в те, що вірю, Господи.
Якщо тут якісь чари, благаю, не втягуй мене в це.
Станемо на відпочинок.
Не дуже гарний день для подорожі.
Ходімо, старушенція.
Ходімо. Себто, старигане. Голіафе.
Давай. Тут холоднувато.
Мені б і самому відпочити, після вчорашньої нічки.
Вовк мене б пошматував. Жах.
Він розідрав горлянку селянину, а мене полишив.
І навіть більше.
Там була жінка,
ніби із справжнього порцеляну, з темно-синіми очима.
Майже як у вашого птаха.
І її голос,
солодкий, ніби в янгола.
Вона розмовляла? Що вона казала?
Я запитав, чи сплю я. Вона відповіла, що сплю.
Я не псих. Ви маєте вірити, коли я таке розказую.
Так, я тобі вірю. Я вірю в сни.
Зрозуміло.
Ця леді. В неї мабуть є ім'я?
Вона мені його не сказала. А що?
Вона може якось прийти і до мене уві сні.
Було б чудово,
якщо б я міг окликнути її за ім'ям, ніби ми старі знайомі.
Я довго чекав на таку леді.
А зараз давай трохи поспимо.
Птах попередить нас, як хто-небудь наблизиться.
Я, здається, з'їхав з глузду.
Безперечно з глузду з'їхав.
Відкрити ворота!
Ти піймав злочинця, Гастона?
Він ще не в наших катівнях.
Тоді чому ти увірвався до мого саду,
непомитий, неголений?
No comments yet. Be the first to leave one.