Family Plan

Інішл Ентертеймент Груп

Віаком Продакшн

і Шейкен нот стейред продакшн представляють:

Леслі Нільсен

Джадж Рейнольд

у фільмі «Сімейний план»

- Бачите цього хлопчика на скелі? Це я - Алек Макензі.

Усі кажуть, що шукаю проблем на свою голову, але ця історія, в яку я потрапив

зі своїм братом, заслуговує на особливу увагу.

Ми з ним вирішили втекти з табору, щоб знайти свою матір.

Це була небезпечна витівка, але ризик - це моє життя.

ніщо не могло мене зупинити.

Композитор Лі Холдрідж

Не догнали, телепні!

Те, що ви побачите, сталося зі мною насправді.

Продюсер Еббі Сінгер

і Пол Бірнбаум

Автор сценарію Пол Бірнбаум

Режисер Фред Гербер

Дитячий Будинок Мід-Веллі.

Лікарі кажуть, що справа у серці.

- Ось Сол Рубін - не палить, не п'є, усе життя бореться з холестерином -

ну як у нього може бути хворе серце? - У свої дев'яносто?

- Вони повинні щось зробити. Людина не їла яєць з сорока шести років.

- Це я винен. - І так завжди.

- Гадаю, що табір Седона втрачений для нас?

- Мені дуже шкода, Кліффе. Я знаю, як діти сподіваються на нього.

- Вони нічого не знають. У моїй роботі головне правило

ніколи не обіцяти дітям щось наперед. Зроби для Сола все можливе.

Я подбаю про це...

- Макензі, нам набридло, що ти запускаєш свого дурнуватого літака

і нікому не даєш спробувати. - Він особливий, я не можу.

Можеш, просто зараз.

- Моя черга. Де дурнуватий пульт від цього дурнуватого літака?

- У мене в кишені. Зараз дам. - Сам візьму.

- Я сказав, де пульт? - А я подумав, ти шукаєш клей.

- Вони женуться за Алеком! Побіжу розповім містерові Гейберу.

- Ні. У мене ідея. - Не спіймали, бовдури.

Вони ніколи нас не спіймають.

- Твій батько? - Батько? Що він тут робить?

«Тато привезе інвентар для табору»

Сподіваюся, він не забув, що це секрет.

- А що це таке, містере Гейбер? - Це все, що вам і вашим друзям

може знадобитися в таборі Седона. - Ми їдемо до табору?

Ми їдемо до табору!

- Дивно. Наче Кліфф сказав мені, що табір - секрет.

- Тату, всі діти збираються до табору. Що мені робити?

- Синку, в тебе тут проблема. Я зрозумів, усі діти збираються до табору.

- Тому що ти їм сказав! Я ж просив тебе нічого не говорити!

- Якщо тобі краще від того, що ти мене лаєш, чудово.

Тільки як щодо всіх тих дітей, яких ти розчарував?

У будь-якому разі нам слід зустрітися з Солом Рубіном.

- Поїду до нього і поясню ситуацію. - Про що ти? Ти ніколи не зустрічався з ним.

- Синку, у мене теж є сумніви. Я ніколи не зустрічався з чоловіками.

- Я дуже ціную твоє бажання допомогти, але ми не можемо так тиснути на Сола.

Метт сказав, що він однією ногою в могилі.

Хіба це погано? Тоді я покваплюсь.

- Слухаю? - Добридень.

- Як вас звати? - Повторіть?

Як вас звати?

- Хто ви? - Що?

- Вам призначено? - Що мені?

- Вам призначено? - Так, заначка є,

я б хотів побачити Сола Рубіна.

- Навіщо? - Що?

- Заспокойся, любий. Це просто доставка. - Так, так, добре.

- Алло, в службовий в'їзд і прямо. - Дякую.

- Вибачте мені, у Сола багато друзів, яких я не знаю. Я його дружина, Анна.

- Вам нема за що вибачатися, я Гаррі Гейбер. Як Сол?

- Він довго не протягне. Але ви знаєте Сола, він просто так не здасться.

- Сумно. Ну добре хоч так. Не заперечуєте, якщо я зазирну до нього?

- Йому необхідно бачитися з друзями. Ходімте зі мною.

- Привіт. Я зайду? - А я вас знаю?

- У прямому розумінні ні, Соле. Мене привело до вас одне завдання.

- Зад - це та ж сама дупа. - Саме так.

- Яка мила дівчинка... - Моя племінниця Джулі.

Збирається заміж за бевзя. Але вона любить цей табір.

- Про табір я й хотів з вами поговорити. Мій син директор дитячого будинку в Мід-Веллі.

- Ніколи не чув про дитячий будинок в Мід-Веллі.

- Хіба? Це дитячий будинок. У Мід-Веллі, недалеко звідси.

- Ви щойно це сказали. Знаєте, чого я зараз дуже хочу? Яйце.

- Діти дуже хочуть провести тиждень у таборі Седона.

- Коли настане час, я передам цей табір Джулії.

- Про нього я й хотів з вами поговорити. - Ви вже говорите про нього.

- Розумію, що ви зараз неадекватно сприймаєте те, що відбувається,

але сподіваюся, ми зможемо знайти спосіб викликати усмішки на дитячих обличчях...

- Метт? - Джулі, привіт!

Приношу свої співчуття. Сол був хорошою людиною.

Мені його не вистачатиме.

- Привіт, я Джеффрі Шейз, наречений Джулії. - Це Метт Нолан, мій друг дитинства.

А, вожатий, зрозуміло.

Вітаю з заручинами, це... я гадаю...

Взагалі-то я вже директор табору.

- Важливо не забувати вдягати шорти на роботу. Багато хто вам про це каже?

- Вас цікавить точна цифра, Джефф? - Джеффрі. А не Джефф.

Ходімо, люба, незабаром почнеться. - Ще побачимося. - Звичайно.

- Жахливо було познайомитися. - Бувай, Джефф...рі.

- Навіщо ти сказав про шорти? - Це я образно.

- Ми тут сьогодні з вами зібралися, щоб провести в останню путь

дорогу нам людину.

Я радий, що стільки людей прийшло вшанувати його пам'ять...

- Після цих нудних посиденьок, нам треба обговорити одну дуже серйозну справу.

- Відомо, що Сол Рубін був людиною, що досягла успіхів власними силами.

Проте, досягаючи багатства і слави, він ніколи не забував про своє коріння.

Тепер я надаю слово найближчому другові Сола. Він останній бачив його живим.

- Він був людиною, що добилася успіхів власними силами.

Проте, досягаючи багатства і слави, він ніколи не забував про своє коріння.

Я знав Сола багато років. Ми разом провели дитинство у Бронксі.

- А мені здавалося, що Сол виріс у Філадельфії.

- Розквіт нашої дружби припав на той шалений рік,

коли ми в Тіхуані продавали зброю повстанцям і ганяли п'яних повій.

Я пам'ятаю, що сказав мені Сол перед тим, як залишити цей світ.

«Зад - це та ж сама дупа»

Сьогодні, коли я згадую ці слова, мені стає втішно, що я знав цю людину.

Бачить Бог - це так.

- Після цих нудних посиденьок нам треба обговорити одну дуже серйозну справу.

- Тато! Де ти був? Я вже почав хвилюватися. Чому ти не зателефонував?

- Вибач, синку, так вийшло, що справа дійшла до похорону.

- Сол Рубін помер? - Справа дійшла до похорону.

- Тату, ти не повинен себе звинувачувати. Сол все одно б помер.

- Ти гадаєш, серце людини може зупинитися через розмову зі мною?

- Як не крути, Сол заповідав табір Седона своїй племінниці Джулії.

- До речі, між нами, я б сказав, що її жених справжній бевзь.

- Я певен, що вони закохані по вуха. Ти питав Джулію про дітей?

- Спочатку я скажу, що сказала Джулі- вона і не думає розчаровувати їх.

- Фантастика - то ми їдемо? - Ми вирушаємо до табору 1 липня.

- 28 днів - термін, за який ми маємо перетворити табір Седона на курорт.

Уже розіслані запрошення 20 готельним агентам та їх дружинам.

- А коли ми одержимо згоду на продаж літнього табору?

- Відразу після того, як моя наречена отримає гарантії та готівку.

- Навіщо вкладати гроші в тимчасові будівлі. Треба продати власність.

Сама земля коштуватиме ціле багатство.

- Земля не моя, а Джулії. Фактично, я лише наводжу там порядок.

1 липня ми прокатаємося туди і якщо хтось із гостей схоче купити його,

ми будемо раді.

- Це не забере багато часу. - Першого липня буде видно.

- Алек, ти прокинувся? - В чому річ?

- У мене ідея. Як знайти маму. Дай мені її адресу.

- Якщо вона вірна, то мама живе у Феніксі, в Аризоні.

- Вірна. Я списав її з нашої справи. Все точно.

- Це Фенікс, де мама. І табір Седона, в Норрістауні.

Поглянь, як вони поряд, усього лише за пару дюймів.

- Тільки дюйм - це 20 миль. Фенікс за 40 миль від табору.

- Усе одно це ближче, ніж ми тепер. Це наш єдиний шанс.

- Гей, Макако, віднеси це і скажи, що в моєму торті знову волосина.

- Алло, Гаррі Гейбер. - Джеффрі Шейз.

Вибачте, тут таких немає.

- Алло, Гаррі Гейбер. - Містере Гейбер, не вішайте слухавку!

- Містере Гейбер, не вішайте слухавку! Це Джеффрі Шейз, наречений Джулії Рубінс.

- У нас проблема з вашим уїк-ендом. На жаль, Джулі не зрозуміла,

що я вже запросив гостей на 1 липня. - О, проблема...

- Мене цікавить, чи не могли б ви відвезти їх до іншого табору?

- Повторіть? - Я кажу, я... змінити план...

- У вас змінилися плани? Якщо ви не заперечуєте, то тоді ми приїдемо.

Вимкніть ви цю бісову торохтійку!

- Ви говорите по телефону? - А ви самі не бачите?

- Що ви сказали, містере Гейбер? - Добре, дякую, що подзвонили.

- Ти взагалі знаєш, як слід говорити з такою лялечкою?

- Вона дівчина - і все, чого вона хоче, це почути яка вона гарна.

- Привіт, знаєш, я хотів сказати, що мені дуже сподобалася твоя сукня.

Вона така сексуальна...

- А що ми робитимемо з цим? - Придумаю щось.

-Дітей приводять до нас різні ситуації. Є новонароджені, є й інші...

наприклад, Алек та Елiя Макензi. Їх мати поступилася опiкунством батьковi,

а він загинув в автомобільній катастрофі 2 роки тому...

- Так, Трейсі? - Нік Тайлер по другій лінії.

- Я люблю цього хлопця. Нік один з наших дванадцятиліток.

- Він дзвонить вам по телефону? - О, звичайно, вони всі дзвонять.

- Гей, Ніккі, в чому річ, приятелю? Готовий до табору?

- Привіт, знаєш, я хотів сказати, що мені дуже сподобалася твоя сукня.

Вона така сексуальна... - Нік, Нік!

- Ми, мабуть, підемо. - Стривайте, стривайте.

Це не смішно, Нік, це не смішно... Ти знаєш, хто у мене в кабінеті

Я вас попереджаю: ще один жарт, який хоча б віддадено нагадуватиме цей,

потягне за собою серйозне покарання. Коли я кажу серйозне, я маю на увазі

покарання, страшне за своєю суттю.

- Еліє, зачекай, будь ласка, біля автобуса. - Щасти.

- Що мені з тобою робити, Алек. Поглянь на свої бали.

Ти зриваєш уроки, малюєш на стінах. Тебе покарано. До табору не поїдеш.

- Облиште, містере Гейбер, присягаюся, більше це не повториться.

- Ти завжди присягаєшся в цьому і знаєш, що ти робиш те ж саме.

- Але не цього разу. Обіцяю. Мені треба поїхати до табору.

- Хоч раз поглянь правді у вічі, треба вміти відповідати за свої вчинки.

- Я не їду. - Але ти мусиш їхати, як же ми тоді знайдемо маму?

Він покарав мене, що мені робити?

У мене є ідея. Ходімо.

Гаразд, діти. Заходимо до автобуса.

- Минулої ночі Мелісса залишила кран не закритим і нас залило.

- Давайте, заходьте. О, кого я бачу? Зібрався з нами до табору?

- Тільки обережніше з ним. Це все, що в мене є.

Важкий мішок для маленького хлопчика.

Давай покладемо його сюди, гаразд?

- Тату, все, що я прошу - не загуби нікого.

- Розслабся, Кліффе. Діти їдуть на природу і веселий відпочинок.

- Люба, ти готова? - Так. - Ти впевнена? - Так.

- Пам'ятай, люба, я зробив це для тебе. Відкривай!

- Ну, що скажеш? - О, боже!

- Хіба це не прекрасно? - Ні... це не прекрасно.

- Що? - Ти зруйнував його!

Ти зруйнував мій табір!