Harry Potter and the Philosopher's Stone

Прівіт-Драйв

Я мав би здогадатися, що Ви тут, професорко МакГонаголл.

Добрий вечір, професоре Дамбльдор.

Чи можна повірити чуткам, Альбус?

Я боюся, що все правда, професорко. І гарні чутки, але, нажаль, і погані.

- Що з хлопчиком? - Хаґрід везе його сюди.

Ви вважаєте розумним, довірити Хаґріду щось настільки цінне?

Ах, професорко, Хаґріду я довірив би своє життя.

Професоре Дамбльдор. Професорко МакГонаголл.

- Проблем не було, Хаґріде? - Ні, директоре.

Малий розбишака заснув, коли ми були над Брістолем.

Але не будіть його.

Ось, обережно.

Але хіба можна залишити його з цими людьми?

Найгірші муглі, яких я коли-небудь бачила.

- Вони насправді... - ... його єдині родичі.

Він стане відомим. Кожна дитина в нашому світі знатиме його ім'я.

Так отож бо.

Для нього ж краще, якщо він виросте подалі від усього цього.

Доки він не буде готовим.

Не треба, Хаґріде. Це ж не означає: Прощавай!

Панові і пані Дарзлі Прівіт-Драйв 4, Літл Вінгінг

Всього найкращого,

Гаррі Поттер.

ГАРРІ ПОТТЕР І ФІЛОСОФСЬКИЙ КАМІНЬ

Вставай! Я кому сказала: вставай!

Негайно!

Вставай, братику! Ми їдемо в зоопарк!

Ось і наш іменинник!

З днем народження, синку.

А ти приготуй сніданок. Але щоб нічого не підпалив.

- Так, тітко Петунія. - Я хочу, щоб все було ідеально,

коли у нашого Дадлі особливий день!

- Ну ж бо, хлопче, принеси мені каву! - Так, дядьку Верноне.

Хіба вони не прекрасні, мій скарб?

- Скільки їх повинно бути? - 36. Сам порахував.

36?! Але минулого року... минулого року їх було 37!

- Але деякі більші ніж минулого року. - А мені все одно, які вони великі!

Я знаю, що ми зробимо.

Ми купимо тобі ще 2 подарунки. Як це тобі, сонечко?

Ми проведемо чудовий день в зоопарку. Просто незабутній.

Я попереджаю тебе, хлопче.

Ніяких твоїх дурниць,

інакше тиждень сидітимеш без їжі.

Сідай.

РЕПТИЛІЇ

Чого вона нічого не робить.

Зроби щось!

- Ворушись! - Змія спить.

Яка ж вона нудна.

Мені справді шкода.

Він не уявляє, що це означає, лежати тут днями і дивитися на людей,

які вилупляться на тебе.

Ти мене розумієш?

Ну, я ще ніколи не розмовляв зі змією.

А ти?

Тобто, ти часто говориш з людьми?

Ти з Бірми, правда? Там було гарно?

Ти сумуєш за своєю сім’єю?

Вирощена в клітці.

Розумію. Я теж. Я теж не знаю моїх батьків.

Мамо, тату! Дивіться, що ця змія витворяє!

Дужжжже дякую.

Немає за що.

Зміяяяяяя!

Мамо! Мамо! Допоможи!

Сонечко! Як ти туди потрапив?

Хто це зробив? Як ти там опинився? Змія всередині?

Не страшно, Дадлі. Ми зараз же перевдягнемо тебе.

- Що сталося? - Я не знаю!

Скло раптом зникло, немов хтось його зачарував!

Ніяких чарів не буває!!!

ПАНОВІ Г. ПОТТЕРУ в шафу під сходами

Марж отруїлася.

Поганою ракушкою.

- Тату! Гаррі отримав листа! - Це мій. Віддай!

Твій? Хто це тобі писатиме?

Через цей проріз більше жоден лист не пройде!

Гарного дня тобі, любий.

Киш! Геть!

Прекрасний день - неділя.

Найкращий день тижня. А чому, Дадлі?

- Бо сьогодні пошту не приносять? - Молодець, Гаррі!

Ніякої пошти у неділю.

Сьогодні ніяких клятих листів. Жодного!

Жодного нікчемного листа! Жодного!

Нарешті! Жодного дрібного, гидк...

Хай це припиниться!

Зроби щось!

Мамо, що сталося?

Віддай! Віддай мені листа!

Відпусти!

Ці листи - мої! Негайно відпусти!

З мене досить! Ми їдемо звідси!

Дуже далеко! Де вони нас не знайдуть!

Тато збожеволів, чи що?

Побажай тобі щось, Гаррі.

Хто там?

Мені справді шкода.

Геть звідси! Вас сюди не запрошували!

Дарзлі, ти б помовчав, старий придурку.

Коли я си тебе бачив востаннє, ти був ще малєтком, Гаррі.

Але ти міцніший, аніж я си уявляв. Особливо на животику.

Я не Гаррі.

- Я Гаррі. - Звичайно ж! Хто ж іще?

У мене для тебе є дещо.

Звиняй, я випадково на нього всівси, але він так само смачний.

Сам спік, з написом і все таке.

З днем народжиня, Гарі!

Дуже дякую.

Врешті, раз у житті виповнюєтьси одинадцять, га?

Вибач, будь-ласка, але хто ти?

Рубеус Хаґрід, хранитель ключів і дичини у Хогвортсі.

- Але про Хогвортс ти все знаєш. - Нажаль, нічого.

І ти ніколи не цікавився, де твої батьки цього навчилися?

Ні, чого?

Ти чарівник, Гаррі.

- Я хто? - Чарівник.

І дуже гарний, я маю сказати. Якщо трохи потренуєшси.

Ні, ти напевно мене переплутав.

Я не можу бути чарівником.

Тобто, я ж просто Гаррі.

Скажи но, «Просто Гаррі», з тобою ніколи нічого не траплялося?

Незрозуміле? Загадкове? Коли ти сердивси чи боявсь?

Отож бо.

«Шановний пане Поттер, ми з радістю повідомляємо Вам,

що Вас прийняли у школу чаклунства і відьминських мистецтв Хогвортс.»

Він не піде! Ми заприсяглися покласти край цьому неподобству.

Ви знали? Ви знали все і нічого мені не розповідали?

Звичайно ми знали. Ти й не міг бути іншим.

Моя досконала сестричка теж була такою.

Мої батьки були такі щасливі, коли вона отримала свого листа.

«У нас буде відьма в родині. Хіба це не прекрасно?»

Але тільки я знала, ким вона була:

Божевільна!

Потім вона познайомилися з Поттером, а потім з’явився ти,

і я знала, ти будеш таким самим.

Так само своєрідним… ненормальним.

А потім її висадили у повітря, і ти опинився у нас на шиї.

Висатили у повітря? Ви завжди розповідали, що це була автомобільна аварія!

Автомобільна аварія? Лілі і Джеймс Поттер загинули у автомобільній аварії?

- Щось же ми мали сказати. - Це ганьба! Скандал!

Він все одно не піде туди.

І ти гадаєш, такий муголь як ти зможе його втримати ?

Муголь?

Не чарівники. Його ім'я від народження легенда.

Він ходитиме у найкращу чарівну школу!

І матиме найкращого директора: Альбуса Дамбльдора.

Я не платитиму старому дурневі, який навчатиме його фокусів!

Ніколи не ображай Альбуса Дамбльдора

в моїй присутності.

Буде краще, якщо ти про це нікому в Хогвортсі не розповідатимеш.

- Мені, си той, не можна чаклувати. - Гаразд.

Тоді, мабуть, нам треба йти..

Тобто, якщо хочеш залишитиси ...

«Всі учні повинні мати наступне:

1 олов’яний чавун, Розмір 2.

Дозволяється привезти сову, кішку або жабу.»

Все це можна купити в Лондоні?

Треба лише знати, де.

О, Хаґрід! Як завжди?

Ні, дякую, Томе. Я тут за дорученням Хогвортсу.

Я допомагаю Гаррі скупляти шкільний крам.

У мене слів немає! Це сам Гаррі Поттер!

З поверненням, пане Поттер. З поверненням!

Доріс Крокфорд. Неймовірно, що я познайомилася з Вами особисто!

Гаррі Поттер. Який я радий, що познай-й-й-йомився з Вами.

О, професор. А я Вас і не побачив.

Професор Квіррел буде твоїм вчителем з захисту від темних мистецтв.

О, дуже приємно.

Надзвич-ч-ч-чайно з-з-з-ахоплюючий предмет.

Але чи він В-в-в-вам потрібен, Поттер?

Ну, тобто, нам треба йти далі. Багато ще купувати.

До побачення.

- Бачиш, Гаррі? Ти відомий. - Але чому?

Всі ці люди, звідки вони знають, хто я?

А… я гадаю, про це тобі нехай розповість хтось інший.

Вітаємо, Гаррі, на алеї Діагон.

Тут ти купиш пір’я і чорнила.

А тут всілякий крам, потрібний для чаклунства.

Це найкраща мітла в світі!

Подивіться! Це Німбус 2000!

Найшвидша модель з усіх!

Але як за все заплачу? У мене ж немає грошей.

Твої гроші там, попереду. У Грінготтсі, чарівному банку.

Немає безпечнішого місця. Окрім хіба що Хогвортсу.

Хаґрід, а що це за тваринки?

Гобліни. Голова у них добре варить, але дуже непривітні.

Не відходь від мене.

Пан Гаррі Поттер бажає дещо зняти з рахунку.

А у пана Гаррі Поттера ключик є?

Хвилинку. Має десь бути.

Ага! Ось малий шибеник.

Ой, і там ще дещо.

Професор Дамбльдор дав мені оце.

ЦІЛКОМ ТАЄМНО

Тут йдеться про Самі-знаєте-що у темниці Самі-знаєте-якій.

Як побажаєте.

Темниця 687.

Світло, будь-ласка.