There Will Be Humans (І будуть люди)

Но!

Но! Пішов!

Ну давай!

Ну давай!

Оксене, відчиняй!

Но!

Ось тобі, сину, мати. Олена.

Мені жінка, і в хаті господиня.

Та не маніжся, наче чужа.

Чого ти спиш стоячи, як віл? Привітайся з батьками.

Добридень, тату…

і ви… мамо.

Ну як тобі моя хата після тітчиної?

Три!

І пазурі три. Не вийдеш же нечупарою до чоловіка.

Чого він так рано приїхав?

То його діло.

Ти краще радій, що такий чоловік сватає тебе,

сироту без копійки приданого.

Свирид же господар на весь світ,

і багатий, і щедрий ще ж який.

Бо подарунків вам навіз?

І що?

То нічого, що без весілля бере.

Він же жонатий був. У нього перша жінка від сухот померла.

Не у весіллі щастя.

А ти ж будеш у нього господинею на весь хутір.

Чуєш?

Води принеси.

Давай!

Чиї це чоботи риплять, як ворота немазані?

Риплять, бо нові.

Твої ж рипіти не вміють, тільки чвакають.

Ви, Івасюти, багатством хвалитеся,

а батько твій навіть весілля не справив.

І кварти горілки не поставив!

А чого йому таку голоту, як ти, поїть?

А де це бачено, га?

Щоб женитись без весілля!

Чи, може, він скупий такий,

а може, молода така страшна, що людям показати боїться?

Що ти сказав?

Що ти сказав?

Що чув!

-Василю! -Чекай, чекай.

Ану, повтори.

Ох, він ще й глухуватий, от же ж клопіт.

-Хлопці, годі. -Відійди.

Хлопці, не треба!

Василю.

Досить, Василю.

Припини.

Не треба.

От умієш ти, Романе, з конем говорити.

Стоїть спокійно.

А в мене вже норов показував.

Ну?

Соловей співає, а блоха кусає.

Підійди сюди.

Підійди.

Та ближче підійди, чого ти сциш.

Це що таке?

Та… на сучок напоровся.

На вечорницях?

Ти кажи, коли що.

Ми ті сучки пообламуємо.

Та я знаю, тату, знаю.

Свиню нагодуй.

Зранку рохкає. Стоїш.

Та добре, добре.

Подивись на мене.

Чого ти боїшся?

Та хіба ж я вовкулака який.

Чого ти отак тремтиш переді мною?

Трясця! Понаставляли!

Ти б не вскакував в хату, як півень.

Матері з батьком часом удвох погомоніти треба.

Я найняв Василя Ганжу на сінокіс.

Що?

Отого бусурмана?

-Тату, та він… -Тебе не спитав.

Рук до господарства треба.

А чого це він бусурман?

Люди кажуть, роботящий хлопець.

Отож-бо, кажуть.

Кажуть, мати його з якимось турком чи татарином согрішила.

От він є справжній бусурманський байстрюк.

А ти менше слухай, хто щось скаже.

А слухай, що я тобі кажу.

Мені байдуже, чий він син,

турчин чи татарина, чи єврея,

чи, прости господи, москаля.

Головне, щоб роботу знав і чесно працював.

Тату, знали б ви, яке воно заздрісне.

Та я був би поганий господар, якби мені голодранці не заздрили.

Такого тільки пусти на подвір'я, одразу чогось не долічимось.

Потягнеться до чужого -

руки вкорочу.

Добридень.

Добридень.

А хазяїн є?

Я зараз покличу.

Тихо!

Замовкни, я тобі кажу! Все.

Ти прийшов.

То до чого братися?

Гарна в тебе мачуха.

Тільки молоденька.

А тобі що до того?

Та нічого.

Просто батько твій уже в літах.

Не твоє діло.

Звісно, звісно.

І просилася, і молилася

Пусти ж мене, старий діду На вулицю погулять!

Замовкни.

-А що, і співати не можна? -Не можна.

Ой ти, старий дідуган, ізігнувся, як дуга

Що таке?

Мало на гулянці отримав?

Ану розійдіться!

Хочете битися, то бийтеся десь.

А тут роботу робіть.

От, підкріпіться.

-Та ми могли і в хаті. -Дякую.

На здоров'я.

А, і молочка попийте.

Та щоб ти…

Що ти мені говориш?

Нічого страшного.

Земля трохи вередлива, але косити можна.

Тримай, Василю.

Вередлива?

Та тут рів на рові і рвом поганяє.

Якась рільня, що поросла будяками.

Ти менше говори, більше роби.

А я хіба нічого не роблю, тату?

Що, я колись сидів, склавши руки?

Але коли ви кажете товкти косою ту польову дичину,

то у мене аж закипає все всередині.

Нащо витрачати час і сили на оцей непотріб?

Хіба немає гарної землі?

Запам'ятай раз і назавжди.

У робочого і доброго хазяїна уся земля гарна.

А якщо ти землю називаєш «непотріб», то ти і є той, справжній непотріб.

Так нам батько казав, і я тобі так кажу.

Дійшло?

Дійшло.

Ця земля ще усміхнеться нам.

Потім ми тут гарну траву засіємо.

І не чубтеся за роботою!

Олена по обіді прийде, трохи покоси перегорне.

А я у волость.

Не бризкай.

Та чого ти все злий такий, наче весь світ тобі немилий?

Ніколи мені милуватися. Роботи багато.

Ти за роботою себе не загуби.

Знаєш, життя коротке.

Ти поночі рибу хоч раз ловив?

Ловив, ловив. Жабу ловив.

А я, буває, хоч нароблюся, вийду вночі на берег, коли місячно.

Зорі… великі, в воді блищать, підморгують.

Зорі-то блищать, а в кишені в тебе вітер гуляє. Ланець.

Думаєш, як багатий, то бога за бороду вхопив, га?

Вам, Івасютам, усе мало, мало.

Ви б усе заграбали.

Землі, гроші, жінку.

Поїжте, бо косарю голодному трава залізною здаватиметься.

-Чим пригощаєш, хазяйко? -Чим бог наділив.

Бог чи чоловік?

Стомилася? Мовчиш, не говориш.

Про що їй з тобою говорити?

Ну не мовчки ж нам йти.

Може, заспіваємо чи що?

Ми не на вечорницях.

А ти така красуня і теж не співаєш?

Співала раніше.