Little Voice

Внутрішній голос

ЛЮБОВ РАНИТЬ

А тепер що ще мені сказати, крім...

Нема кращого бізнесу, ніж шоу-бізнес

Кращого я не знаю

Сюди. Прошу за мною.

Ні. Вам на місце H5, не H6.

І не забудьте вимкнути мобільний.

Луї, тут замало місця для ніг.

Тед, це театр, а не літак.

Філ, не можна їсти в театрі.

У багатьох театрах є буфет. Ось до чого я веду.

Філ! Ми вчимося розсаджувати пізніх гостей. Це складна процедура.

Мені робили лазерну корекцію зору. Ото складна процедура.

Це правда, Зак.

Луї тренується, щоб його перший робочий день минув добре.

Ще раз. Повернімося в театр. Філ, вимкни світло.

Луї, поглянь йому в очі

і люб'язно попроси показати квиток.

Можна ваш квиток, Філ?

-Ти не знаєш імені. -Можна пошепки, Зак?

-Іде вистава. -Ти б не знав мого імені.

Може, я взнав. Я дуже тактовний.

Не треба знайомитися з глядачами.

Просто попроси показати квиток.

Будьте ласкаві, покажіть квиток. Ідіть за мною.

Це жахливе місце. Чому у Зака місце спереду?

Бо в нього сезонний абонемент.

Мені прикро, що я не маю абонемента.

Ти міг його купити, Тед.

Луї, відвідувач віддав чимало грошей за квиток.

Поводься люб'язно і ввічливо.

Люб'язно і ввічливо.

Люб'язно і ввічливо.

-Люб'язно і ввічливо. -Нічого не чую.

Філ! Ти вийшов на сцену під час вступного номера.

Сядь.

Диво дивне, чудо з чудес

Бог знову забрав Деніела

Стояв поруч із ним І диво дивне

Провів його крізь лігвище левів

Так зміна швидше минає.

Що з тобою?

Я тебе ненавиджу. Знаєш про це?

-Господи! -О боже!

Невпевнена людина.

Дуже цікавий вид.

-Йо. -Мені подобається незаправлена.

-А тобі, Семюеле? -Краще не заправляти.

Що?

Бесс?

Вас уже чекають. Вниз по сходах, студія А.

Дякую.

Петті Сміт.

Пробачте.

Привіт.

Даруйте.

-Хто мене виграв? -Я. Бесс.

Вітаю. А це Семюел.

А це Бенні.

Взагалі-то я Бенджамін.

Але можна називати Беном чи Бенні. Як вам зручніше.

Також я експериментував з просто Бі.

Бенджі – теж круто.

Добре, до справи.

Треба поспішити. У нас лише кілька годин.

Зайдете туди, настроїмо рівні звуку?

Так, чудово.

Трохи пізніше підійде мій тато.

-Заспіває «Дорога надія». -Це твій час. Роби, що хочеш.

Збираєшся в ньому дрімати? Що це?

-Мої клавіші. -Ти наче з 1983 року.

Мені подобається. Та більшість грає на піаніно.

Тут є піаніно?

Саме на ньому я грати й планувала.

Оце ти дотепниця.

Дякую.

Народ!

Якщо хочете додати доріжки, голос чи піаніно,

біля вас є особиста панель.

Точно.

Вони поділені на канали. І позначені.

-Точно. -Я попрацюю з рівнями.

Зіграйте щось.

Раз, два, три.

-Раз. -Перевірка.

Перевірка.

Розплющую очі назустріч світлу

У моєму новому місті

Де я, можливо, забреду

Задалеко від місця, з якого почала

Крута, еге ж?

Відкрий моє серце й розбий

Води неспокійні, якоря немає

Я заледве наважуюся Далі дихати

Але я вірю в кохання...

Народ, я все настроїв.

Почнімо запис.

Стоп, зачекайте.

Семюеле, не починай грати до першого куплету.

Без гітари вступ невиразний.

Мені подобається ця пустота. Як початок чогось.

Я награю щось просте, щоб додати глибини.

Сем, ти зіграв чудовий риф.

Він відразу привертає увагу.

Мені подобається спокійний початок.

Але поки музика ускладниться, люди перемкнуть станції...

Добре. Спробуймо з рифом.

Пробачте. Мені подобається простіший початок.

Семюеле, можеш вступити на початку першого куплету?

Ми завжди можемо прибрати доріжку.

Після запису, якщо захочеш.

Добре.

Я хочу, щоб у вступі було лише піаніно.

Гаразд.

Добре. Дякую.

Розплющую очі назустріч світлу

У моєму новому місті

Де я, можливо, забреду

Задалеко від місця, з якого почала

Відкрий моє серце й розбий

Води неспокійні, якоря немає

Я заледве наважуюся Далі дихати

Але я вірю в кохання

Його предостатньо

Тож я прошу ще

Щоб наповнити тебе

Ніхто не веде рахунок

Ти знаєш за що борешся?

Таким я свій голос не чула.

Бо мені довелося дофіга настроювати.

Жартую. Трохи компресії і штучне відлуння.

Тобі багато не треба, і це, до речі, вражає.

Так. Вона звучить чудово.

Визнаю, ти мала рацію щодо вступу.

Простота – це круто.

-Ти помилявся. -Так. Усі ми помилялися.

-Ти повинна випустити цю пісню. -Власне!

Я знав, що чую голос своєї крихітки.

Татко.

Чорт забирай. Це твій тато?

Ого, Персі Кінґ.

Це для мене честь.

-Дякую. -Хочу сказати,

батько познайомив мене з вашою музикою у дитинстві,

і відтоді ваш перший альбом – один з моїх улюблених альбомів усіх часів.

У п'ятірці альбомів для безлюдного острова.

Не знаю, скільки Бесс заплатила вам за ці слова, але дякую.

Я завжди вважав вас недооціненим талантом.

Я радий знову потрапити у студію,

тим паче з нею.

Мушу сказати, яблуко від яблуні недалеко падає.

У доньки ваш талант.

Світ чекає. Потрібно зняти їй кліп.

Дідька лисого.

Індустрія скотилася,

коли всі почали себе рекламувати,

а не виступати й записуватися.

Та що я розумію?

Багато що.

Ходімо, тату. Покажи їм клас.

Не можу позбутися Цього відчуття

Усе залишається незмінним

У мене розбивається серце

І розбиті шматочки

Знову зростаються крізь біль

Тож я запишу...

Ця синхродоріжка дуже мене дратує.

Майже не чую свого голосу.

Добре, я стишу її.

Тож я усе запишу

І розгладжу зазубрені осколки

Щоб узяти їх на руки

Не хочу знайти свій шлях

Як дорогий Гемінґвей

Добре, усе чудово.

Спробуймо ще раз, містере Кінґ.

Правильні слова – «втратити свій шлях», не «знайти».

Рівні в навушниках надто підняті.

У нас...

Колись у нас прибамбасів не було.

Знаходиш найближчий мікрофон і викладаєшся на повну.

Ясно? Живі виступи.

Усі співають і грають разом.

Творять справжню музику.

Розумію.

Давай ще раз.

Не хочу втратити свій шлях...

«Знайти». То «знайти» чи «втратити»?

«Втратити».

Точно, гаразд.

Так, «втратити».

Не хочу знайти свій...

Знайти...

Знайти. Втратити. Не хочу втратити свій шлях.

Не хочу зн...

-Хочете записати лише цю частину? -Так. Усе добре.

Не хочу...

Надто багато складів.

Не хочу знайти...