Day of the Wacko (Dzien Swira) (Dzień Świra)

Фільм Марека Котерські

День психа

У головній ролі Марек Кондрат.

Боюся вранці прокидатися, боюся дня.

Щоранку боюся розплющувати очі

зі страху перед світлом.

Зовсім не знаю що робити з наступаючим днем.

Ну не можу!

От, дідько!

В Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Ніби маю якісь обов’язки, алеж ні не маю.

Наче має якесь значення, встану чи не встану.

Зроблю щось, чи не зроблю.

Я не можу!

Гігієна, харчування, робота, харчування, робота, паління, снодійне, сон...

Я не можу, дідько!

Раз, два, три, чотири, п'ять, шість, сім...

Нащо так довбати? З самого ранку.

Якщо не показую перепустку на прохідній о 7 ранку, то вже з вашої пролетарської думки я нероба?

Отже можна інтелігентові гупати по вухах на світанку?

Щоб часом, каламар не поспав на годинку довше за вас,

хоча й заснув тільки під ранок!

І цілком взвинтився вже з самого ранку. Це точно, дідько, заспокоїть інтелігента на цілий день.

Повернетеся грюкати, як піду на роботу!!

Тепер живіт вже втягую на цілий день.

Роблю так роками.

Забираю будильник, недопитий нічний чай

і нецікаву газету, яку використав вчора перед сном.

Будильник вношу до кімнати.

Певно тільки для того, щоб не тероризував мене решту дня

наступом повних годин.

І відчиняю балконні двері, щоб провітрити вчорашній тютюновий сморід.

Ужиту пресу кидаю у передпокою,

на попередню, так само використану.

Горнятко з учорашнім чаєм заношу до кухні,

наливаю гарячу воду до кружки, що стоїть у раковині.

Ставлю пакет з молоком для зігрівання.

Тепер сім ковтків мінеральної негазованої.

Це дуже корисно - розчиняє шлунковий сік і запобігає виразці.

Три, чотири, п'ять, шість, сім.

Думаю що сьогодні знову мушу поголитися...

Намагаюся дивитися тільки за рухом леза по шкірі,

а не оглядати очі й обличчя повністю.

З недовірою й заздрістю бачу як герої у фільмах

ловко витирають рушником з обличчя залишки піни.

Я б цілий день почував на шкірі обличчя, отую незмиту до кінця піну.

Або взагалі, не спльовують з рота пасту після чищення зубів.

Що її їдять?

Ковтають до дупи, злидні?

Що я роблю?

Я навіть горло полощу після чищення зубів.

Підставляю миску під кран у ванні, аби не марнувати воду.

І мию обличчя, теж сім разів.

Три рази гарячою, зволожуючи вуха кінчиками вологих пальців.

і ще чотири холодною, теж з торканням вух.

І сиджу на товчку та читаю англійську, яку напевно, ніколи вже не вивчу.

"Go to pieces" - to loose control of one's emotions.

І пробую скласти щось сам, сидячи на клозеті.

Besides, you can't go to pieces every time something wrong happens.

Довго підтираю дупу, аж поки папір не стане чистим.

Часом, хоча дуже рідко, досить чотирьох,

зазвичай виходить, що полірую далі до семи або тринадцяти, навіть до 21.

Буває піврулону піде поки підітруся.

Підмиваюся сім разів. Так 3 рази дупу, сидячи на краю ванни. І стаю в розкоряку -

чотири рази промежину та усе що поруч. Разом виходить 7.

Сьогодні не випадає купання, отже мию тільки стопи.

Повністю, з головою, купаюся по непарних днях,

за виключенням походів до театру, лікаря чи на побачення.

Тим більше, що побачень немає.

Стопи мию тією водою, що після обличчя та дупи - дешево й екологічно.

Бо уявляю в думках дітей страждаючих від спраги.

Думаю про посуху в Індії,

смерті від зневоднювання.

Поки готую сніданок, зазвичай слухаю про затори

у яких стирчать тії дятли в тих довбаних авто.

"Вся Прага стоїть. Непроїздними є всі мости у напрямку центру"

"Дорожні роботи створили величезний затор..."

Висипаю в миску жменьку звичайних пластівців,

жменьку пластівців медових

і жменю овочевих.

Жменя паростків і жменя висівки.

Жменя волоських горіхів - ясна річ, полусканих,

жменьку Клеопатри,

разом виходить 7 жменьок. Жмень.

Якраз сьогодні в мене закінчилися кукурудзяні пластівці,

отже висипаю їх рештки, рахуючи за півжмені.

От дідько!

Ніколи не марную харчів.

Принципово.

Моя дружина... була. Постійно хліб викидала,

у той час коли в світі мільйони голодують.

Щоб не їсти насамоті, їм з телевізором.

Ура! Ура! Ганьба!

Польша тільки наша!

Тільки ми - поляки!

Ура! Ганьба!

Є тільки одна правда і я.

Ми її маємо!

Браво! Ганьба!

Одна є правда...

Браво! Ганьба!

...тільки у нас вона!

Скандал! Скандал! Браво!

Моя є тільки правда...

Ганьба! Браво!

...і це свята правда.

Ганьба! Браво! Скандал!

Але навіть якщо ти правий,

то моя правда більш правдива за твою.

І власне моя правда є найправдивішою!

Браво!!

Багато разів обіцяв собі:

"Не буду всім цим псувати собі нерви."

Цікавлюсь справами цієї країни,

на які навіть не маю впливу.

Бо вже ні в що не вірю.

Як можу вірити!?

Навіть мої найбільші зусилля протікають їм...

вам!... крізь пальці!

Можете все казати,

обіцяти, клястися...

Віддайте, мені віддайте!

Нам це віддайте зараз!

І, власне, нам побільше!! Вам нічого не дамо!!

Нам!!! Більше належить!!!

Я хочу мати більше!

І власне мені більше!!

Нам віддайте!!!

Більше!!!

Прозак - на жадання жити.

Геріавіт - від старіння.

Ноотропіл - для кращого функціонування метаболізму мозку.

Енкопірін - профілактичне.

А чай з ночі попиваю сім разів.

По четвертому ковтку, облизую губи.

Висцякаюся ще трохи для певності,

щоб не мати сумнівів щодо сцяння

коли сяду пити каву.

Раз, два, три, чотири...

Дідько!

...п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять...

Не завжди гірка виходить симетрична.

Часом одне зернятко може зіпсувати симетрію кавової гірки.

Ну!

Щоб закипіло.

Раз, два, три, чотири, п'ять, шість, сім.

Щоб вже не кипіло.

Завжди щось проливається.

Якщо нічого не крапне, значить замало налито.

Всі свої зайняття намагаюся починати о повних годинах.

У найгіршому разі о половині.

Раз, два, три, чотири, п'ять, шість, сім.

Хочу ошукати себе, тільки знаю що даремно.

Пливу на обшири сухого океану.

Як човен, мій візок пливе в зеленій гущині

Минає острови у хвилях запашні,

Що ними бур’яни підносяться багряно.

Не можна б тихіше!?

Тихіше би не можна?

Можна тихіше!?

Дорогий мій! Адже це Шопен.

Ходімо пане!

Пан чує?

Тільки пана чутно в цілому домі, як кричить!

Дорогий мій, це ж конкурс!

Як же його не слухати!?

Але не крізь бетон, стелю, двері, підлогу!

Теж можу його увімкнути, як буду мати настрій і бажання на Шопена.

Бо люблю Шопена слухати!

Але не від пана!

Бо пан має бажання щось розчути під душем,

а я мушу слухати!

Мій найласкавіший пане!

Я теж мушу слухати

ваші різні відголоси.

Коли у вас гості.

Коли в мене гості?

Зрештою, досить.

Досить.

Що він вигадує. Хоче мене ошукати ....

Відколи тут мешкаю, ще ніхто мене не відвідував!

Добре чую що пан там робить на канапі.

Я роблю на канапі?!

Що там діється.

Канапа ходуном ходить.

Дідько твоєю дупою ходить!

Таки відкрутився! Гомосексуаліст довбаний!

Або в'єтнамці! Бач пан, що ті жовті думають.

Бач пан, яке підступництво.

Завалюють наш ринок шкарпетками з гумкою,

навмисно це роблять! А знає пан нащо?

Так.

Щоб ми дістали зараження крові!

Щоб нам, пане, ноги, вени стискало,

зупиняло кровообіг

і за три місяці, пане, зараження крові!

І черга на ампутацію.

Стопи - чвяк!

Коліна - чвяк!

Стегна!