Central Park

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПАРК

Поговорімо про сміття. Дивіться.

Центральний парк щодня відвідує близько 20 000 осіб,

і вони щодня лишають понад 14 тонн сміття.

Пляшки, коробки від піци,

брудні шкарпетки, туалетний папір,

холодну й вогнепальну зброю,

невдалі геловінські костюми...

Чому ж парк не виглядає як дупа?

Завдяки моєму другові.

Оуен Тіллерман розробив геніальну систему вивезення сміття.

Він розділив парк на 49 зон.

Електрокарти збирають сміття в кожній зоні та привозять

у місця збору на великих алеях...

де його забирають більші вантажівки

і відвозять на перевалочний пункт на 59-й вулиці.

Потім його вантажать на баржі

і відправляють туди, де сміття, надіюся, потрібне.

Або запускають на сонце. Я не знаю.

Все одно за цією злагодженою роботою приємно спостерігати.

Її можна назвати сміттєвим балетом, якщо хочете. Наприклад, я хочу.

Є таке місце

Куди везуть сміття

Яке викинули люди

На баржі

Воно кудись пливе

Його хтось забере

Працьовиті сміттярі

Піднімають мішки й вантажать у машину

Ретельно зважуючи

Щоб вони були повні

Є таке місце

Куди везуть сміття

Яке викинули люди

На баржі

Воно кудись пливе

Його хтось забере

Але цього тижня той гарний танець не виконується.

Чому? Бо система Оуена дала збій, коли сталося це.

Ретроспектива. «Сміттєспектива»!

ТИЖДЕНЬ ТОМУ

Як це у вас немає місця? Я не розумію.

-Місце закінчилося. -Ви завжди приймали наше сміття.

Ваші вантажівки відправлені у Бенсонгерст.

Що? Туди їхати дві години!

Ваші сміттярі не люблять слухати подкасти?

Поки вони туди з'їздять і повернуться, я потону в смітті!

Як це можливо?

Тепер сміття Оуена відправили в кінець Брукліна,

і його системі настав кінець.

Знаєте чому? Через Бітсі.

Центральний парк? Радше центральні купи сміття.

Бачиш, я цього досягла, лише раз подзвонивши мерові.

Тричі подзвонивши.

Ми не могли зв'язатись. Потім він заїхав у тунель і зв'язок урвався.

Але я свого досягла. Сміття всюди.

Кинь оце. Подивись, чи до парку докинеш.

-Докинула? -Так, саме туди, куди хотіла.

У Оуена почався сміттєвий жах.

Сміття. Стільки сміття.

Нічого не можна прибрати.

Але не тільки в Оуена проблеми.

У Моллі був дуже невдалий перший поцілунок з Бренданом.

Вона їла арахіс. Він алергік. Мусив робити укол...

Більше він їй не дзвонив.

ФАТАЛЬНИЙ ПОЦІЛУНОК!!

-Молодець. -Запиши свій номер,

нам буде легше зустрітися й боротися зі злочинністю.

Чудова ідея. А тепер я тебе поцілую.

Це мій перший поцілунок, він буде чудовий.

Можна. Ти ж не їла того, на що в мене алергія,

наприклад, арахісового масла.

Цілуй.

Перемотати на п'ять секунд! Стерти.

Боже мій! Дайте мені відро, я надіну собі на голову.

Я витерла губи. Чому не допомогло?

Перемотати на п'ять секунд!

Рятуйте!

Моллі, в нас сміттєва криза.

Може, малюватимеш добре з першої спроби?

Вибач. Я пожартував. Я поважаю твій творчий процес.

Ні, річ не в тому.

Це через хлопчика, в якого на поцілунки алергія?

Послухай, у тебе буде ще багато поцілунків без алергії.

Не хочеться про це думати, але це правда.

Забудьмо про ПТСР, який у мене тепер на все життя

і який не спричинить проблем у стосунках.

Де він? Де Брендан, тату?

Він мені не дзвонить!

Це занадто. Я йду з твоєї кімнати.

З любов'ю. Річ не в тобі, а в мені.

Мені... треба йти. Віднесу це мамі.

Ого. Як багато серветок, а в нас сміттєва проблема.

Забудь. Не має значення. Прикро, що ти хвора.

Але серветок забагато.

-Піді мною є ще. -Боже мій.

Зі мною все гаразд. Я майже доїхала до роботи. Це моя зупинка?

Люба, відпочивай. Лежи у серветковому гнізді. На, випий.

Дякую. Я вже пила п'ять хвилин тому.

Можна пити багато сиропу від кашлю?

-Не можна. -Боже мій, Оуене, це щур!

Передозування сиропом. Це шкарпетка Коула.

-Якщо це шкарпетка, чому це щур? -Принесу тобі чаю.

Я не хочу жити в домі зі щурами!

-Нема в нас щурів. -У парку стільки сміття.

Тобто щурів стане більше, і вони прийдуть у дім.

Я це знаю. Я відчуваю.

Щурів у парку не більше, ніж звичайно. Клянуся.

Ненавиджу щурів. Вони лазять у моїх речах, какають у зубну пасту...

-Какають у зубну пасту? -У нашу зубну пасту!

Я вб'ю цього щура. І шкарпетку про всяк випадок теж уб'ю.

О ні. В нашому домі не вбивають тварин і шкарпетки.

Ніхто нікого не вб'є. Ми на 99 % упевнені, що в домі нема щурів.

-Усе гаразд. -Коуле, запізнишся в школу.

-Де твоя сестра? -Тут, перед тобою.

Бачу, тобі краще.

Краще не буває. Обійміть маму.

У тебе на лобі шмарклі.

То й що, Ваша високосте?

Добре, що ми домовились не вбивати щурів.

Ти така зайнята шмарклями, мабуть, не маєш часу на щурів.

-Чому ми говоримо про щурів? -Так.

Коуле, обійми маму, але не дихай.

Не торкайся лоба.

Якщо тут є щур, не забудь про одне.

-Про що? -Про мішок для трупа.

-Що? -Це з «Рембо». Цілком логічно.

О боже. У мене в горлі дере.

Здається, я заразився від мами.

Оуене, сміття... Я тону в...

О боже. Мені пора. Коуле, лишайся вдома.

Я вас обох лікуватиму. Моллі, до школи.

Ага, раз обняв і заразився. Дуже науково.

Цілком переконливо.

-У цьому домі не помре жоден гризун. -Так, добре.

СОРТУВАННЯ СМІТТЯ НЕ ЗАХОДИТИ!

Ой. Підгузок. Уже не знаю, як їх трамбувати.

Везіть своє сміття на склад на 62-й вулиці.

-Він уже повний. -Боже.

-Контейнери біля ставка? -Повні.

-Біля естради? -Уже смердить.

-Сам ти смердиш! -Гей!

Вибачте. Розвантажте тут і заберіть сміття з урн.

Скоро по нього приїде вантажівка.

Оуене, вантажівка Ростама застрягла в корку на Белт-парквей.

Це ж година їзди! А люди починають обідати!

-Знаєте, що буває після обіду? -Сон. Вечеря.

Упаковки. Багато упаковок.

Оуене, погано, що під'їхав автобус з туристами

-і вони почали фотографувати сміття? -Так.

А якщо під'їхали три автобуси, це гірше?

Скажи «Бітсі». «Бітсі».

Вибачте, що перериваю.

Покоївки відмовляються прибирати

номери на сьомому поверсі.

У них нова відмовка, чи вони використовують стару?

Стару. Кажуть, що там при...

-Не кажи. -...вид.

-Ти сказала. -Вибачте. Я вже почала говорити.

Складно спинитися посеред короткого слова.

Що «привид» робить цього разу?

Те, що завжди. У номері 723 дивні звуки, протяги, блимає світло,

хтось нібито сказав «бу».

Це абсурд! Збери покоївок. Я покінчу з цим.

Бояться привидів? Я їм дам причину боятися.

Вас звуть «страшна стара». Вони вас уже бояться.

Але чи цього досить?

Кожна пара учнів має свою мікроекосистему.

Вода зі ставка, гниле яблуко, колода

та інші речі, які я знайшов у себе в холі.

Ви маєте відповісти,

чи здорова ваша екосистема.

Я з'їм два морозива,

не кажіть, що це не здорово.

Колода не найцікавіша екосистема, але могло бути й гірше.

Ми могли отримати пластир. Моллі.

Я чула, що вона його поцілувала і...

Це про дівчину та хлопця, який мало не вмер?

-Так. -Моллі, агов.

-Так, Гейзел. -Ми разом виконуємо лабораторну.

-Так. Що ми маємо? -Колоду.

І працювати треба в парі.

-Знаєш, про що вони говорять? -Не знаю.

Дівчина поцілувала хлопця з іншої школи.

У неї на губах було арахісове масло, і в суботу він нібито вмер.

Що? Всі думають, він умер? Але він не вмер. Мабуть.

Хоча мені це невідомо. Я просто кажу.

Може, займемося колодою?

-Так. Стоп. Нащо нам колода? -О боже.

О ні! Я залишила людську їжу на дизайнерській тарілці.

Я обережно кладу її на підлогу.

Без проблем. Треба їх просто розрядити.

Я знаю, як це зробити, не поранившись.

Ви ховаєтеся в темряві

Я знаю, ви десь поруч

Ви розриваєте мені серце

Покажіться, якщо зважитеся

О мамо

Не будь така холодна й жорстока Хіба тобі їх не жаль?

Я їх знайду і вб'ю Я їх знайду і вб'ю