Death Sentence

Народ, готові?

- Ага. - Бажаємо щасливого різдва!

- Це ж той самий велик, що я хотів.

Атож, тобі подобається?

Це ж він? Чудово. З різдвом тебе.

Ого, нова хокейна ключка!

- Розмір правильний? - Так, наче підходить.

Покажи мені свій плоский кидок. Гей, тільки не змети нічого зі столу!

Я найкращий! Я найкращий!

СМЕРТНИЙ ВИРОК

Покажи на що здатний.

Зажди-но секунду.

Готовий?

Гаразд, бий.

Тримаєшся?

Ти в нормі?

Тепер сам.

О боже, Люк.

Любий...

Обережно, дерево.

- Зроби трюк! - Зроби трюк!

- Як сильно ти ним пишаєшся? - Боже, він просто неймовірний.

Скажи правду. Це мама замість тебе малювала?

Ого! Лиш погляньте.

Маю лише одне запитання. Що воно в біса таке?

- Це абстрактне мистетцтво. - Вибач.

- Коли отримаю контракт, куплю тобі новий будинок, згода? - Гей, а що не так з цим будинком?

Готовий?

Ої-йої...

Гаразд, загадуй бажання.

- То скільки тобі, мамо? Нам просто цікаво. - Скільки мені?

Ти маєш приголомшливий вигляд. Ані на день не виглядаєш старшою за...

Та кажи вже, тату. .

Брендане Г'юм, ти щойно став найціннішим гравцем. Наш золотий хлопчик.

Завжди перший! Завжди перший. Завжди перший.

- Запалимо цю красу. - Можна я його лясну? Думаєте він прокинеться?

- Ні.Ні.Ні.Ні . - Ну будь ласка. - Він нас повбиває...

- А ось і сюрприз! - Сюрприз!

- З днем народження, Люкі! - З днем народження!

Чотирнадцять років.

По відчуттях наче те саме що і вчорашні тринадцять.

Хочеш отримати свої 14 стусанів зараз чи...

Трохи пізніше, коли прокинуся.

Злізь з мене! Майже підловив.

Маєте хвилинку?

Коли думаєш: "Ну і де той "Порядок"?" -,

а він весь час був у тебе перед очима.

- Ага. - Що там у тебе?

Енні сказала що потрібно ваше затвердження.

Цей чоловік працював тут, у Старфіш, протягом шести років.

Але його дружина мертва. Дітей немає. Заповіту теж.

Я хочу повернути його пенсію назад у фонд, аби довго не морочитись.

Ну ж бо, не змушуйте передавати справу до компетенції штату.

Ми передаємо справу штату аби одного дня, якщо хтось захоче переглянути обставини смерті,

він побачить що ми зробили свою роботу.

Ваша правда. Нам слід прикрити свої тили. Я зрозумів, вибачте.

Ні, ні... Ми просто виконуємо свою роботу,

дотримуючись наших обов'язків у відносинах з чоловіком, який на нас працював, вічна йому пам'ять.

А що це у Вас за "Порядок Всесвіту"?

Наша страхова витратила 300 тисяч на це нове дослідження,

нові польові дані. Про сучасне суспільство.

Хто є ідеальним працівником? Хто помирає? Як і коли?

І вони надіслали його нам аби показати як гарно вони стараються.

І знаєш що там написано?

Що люди, у яких є діти живуть довше ніж люди у яких їх немає.

Люди з двома дітьми живуть довше ніж люди з однієї дитиною.

Куріння шкодить. Перевищення швидкості шкодить.

Смерті у родині - негативний фактор. Розлучення теж.

Приємно бачити, що всі ці речі досі відповідають дійсності.

Розумієш мене?

Це ж у вас ідеальні діти.

Брендане, ти такий підлабузник!

Гей!

Уміння даровані мені богом. Не можу нічого вдіяти.

- Мамо, вибач. Я маю піти й убити себе. - Ну звісно ж, Люкі.

- Можна мені піти? - Ні.

У мене брат - кретин.

А у мене брат - здихля.

Ну все, годі. Припиніть.

- Будь розумніше! - Що?

Просто побудьмо родиною, гаразд?

- Я можу відмовитись? - Ні.

Я вимагаю справедливості! Вимагаю адвоката.

- Я подаю до суду негайно ж... - Я вдома.

Вибач за запізнення. Я не пропустив вечерю?

Ні, їжі ще вдосталь. Я тобі щось підігрію.

Гей, тату, мене треба підкинути до міста у суботу.

До міста?

Так, гратиму на заміні. Я знову у першій лінії.

- Серйозно? Це ж чудово. - Так.

- Волдрон мабуть від тебе в захваті. - Ще б пак! Він же майстер підлабузництва.

Що ж, так тримати. Ми всі йдемо?

- Ні, у Люкі футбол. - Так, проте я не у стартовому складі, тож можете усі йти...

- Може тобі теж слід цілувати чиюсь дупу? Чи просто не лажати так сильно.

- Я чув це дійсно може... - Гей, гей! Перестань.

Тату, це я жартома. Він просто вів себе як бовдур.

Не обзивай його бовдуром. Лукасе, ти маєш вірного та люблячого брата.

- Я погоджуюсь. - Вірного та люблячого підлабузника.

Народ, побудьмо трохи цивілізованими людьми

для різноманіття? Поки я когось не вбив.

- Та байдуже, нишкавко. - "Та байдуже, нишкавко."

Люку. Люку... Тарілка.

- Тепер начувайся, дурко. - Та згинь уже!

Тепер бачиш, що пропускаєш, коли не приходиш додому?

Принаймні, вони не жбурляються їжею.

Ти добре зіграв, сину. Я пишаюся тобою.

- Гарна гра. - Дякую.

Мені подобається як ти ведеш шайбу.

Знаєш, кілька хлопців розказували про можливість вступити до коледжу в Канаді.

У Канаді? Канада це далеко.

- У тебе завжди лишається Люкі. - Оце заспокоїв.

Та годі тобі, я ж жартую. Коли маєш дітей, без гумору ніяк. Інакше глузд втратиш.

Послухай, ти провів успішний матч. Ти провів декілька успішних матчів.

Але професійний хокей? Ти щодо цього певен, Брене?

- Не знаю. Можливо. - Це ризикована затія.

І ти це кажеш на основі власного обширного досвіду у професійному спорті?

Ні. Мого обширного досвіду у оцінюванні ризиків, я б наголосив.

Ризики, зобов'язання... Це все складові життя, синку.

Ні, це складові твого життя, тату.

- Твого захопливого життя. - Гей, не кепкуй з власного батька, дурко.

Я в тебе такий один.

Що ж, думаю ми можемо обговорити це з тренером Волдроном.

А ти можеш підшукати школу у Канаді

і знайти когось, хто б зміг навчити нас хокею. Або ж піти на юридичний.

- Тату... - Що?

Навчити нас?

Я просто хочу грати в хокей і все.

Агов, фари.

То що скажеш, тату?

- Я кажу що ми можемо дослідити це питання, гаразд? - Добре.

- І поки не кажи матері. - Та я б ніколи.

Де, в дідька, ця автострада?

Просто прекрасно.

- Гей, куди це ти зібрався? - Мушу відновити рідинний баланс, тату.

А, точно. Баланс фруктового льоду в організмі.

- Вони ж продають його тут? - Або це або що-небудь гірше.

- Гроші є? - Так...

- Ну гаразд, тільки хутко! Туди і назад, нам ще додому треба доїхати. - Добре.

Гей, люба, це я. Хотів сказати що...

наш син збирається до Канади аби грати там в хокей...

і оскільки довгі прощання нам протипоказані, я одразу підвіз його до аеропорту.

Він каже, що подзвонить,

але ми звісно ж можемо ніколи його більше не побачити.

Але чого тільки не зробиш заради його щастя, еге ж?

Ну добре.

Люблю тебе. Скоро будемо вдома.

На підлогу, швидко! Або макітру знесу!

Лягай!

Цей твій, чуваче. Цей твій!

Він тягнеться за стволом!

Ну ж бо, Бульдоже.

Завали цього козла! Він твій!

Зроби це або ти не один з нас. Вперед!

В тебе вийде.

Замочи вилупка, Джої.

Молодець.

- Все, забираймося. Дай сюди ствола. - А як же Джої?

Сідай в срану тачку.

Якого біса!?

Пішли ви!

Лайно...

Брендане! Брендане!

Допоможіть! Допоможіть мені!

Допоможіть хтось, будь ласка!

Поможіть!

А де Джо?

Він вже дорослий. Доїде на метро.

Можете допомогти? Нам хтось може допомогти? Будь ласка.

- Лікарю! - Потрібні ноші.

У нього поріз. Хтось перерізав йому...

Зробіть отвір для дихання. Зробіть отвір...

- Він мій син. Це мій син. - Меґґі, забирайте його.

- Брендане, ми вже в лікарні, чуєш? Вони про тебе подбають. - Пане, Вам краще лишитись тут.

- Меґґі про тебе подбає. Вони підлатають тебе.

Пане, Вам краще залишитись.

- Я не можу... - Ні, лікарі мають зробити свою роботу, пане.

- Вам ліпше лишитись тут. - Мені туди не можна?

Вибачте.

Але з ним все буде гаразд, правда ж?

Він мій... Він мій син.

Його звуть Брендан.

П'ятий.

Номер п'ять.

Це Джо Дарлі.

Він же ще... дитина.

Гиденя він мале. Йому майже 23.

І він справжня тварюка.

Завтра має відбутись якесь...

попереднє слухання.

І вони хочуть аби я зробив заяву.

Хочеш піти зі мною?

Ні, йди сам.

Запротор цю тварюку за ґрати.

У поліції теж так його називали.

Тварюкою.

Може знімеш це?

У школі сказали що хочуть провести хвилину мовчання

перед наступною грою. Команда хотіла якось вшанувати.

Дуже гарно з їхнього боку.

Йому б сподобалось...