Freaks

Ми вам не брешемо, народе!

У нас є справжні, живі чудовиська.

Ви сміятиметеся з них, ви боятиметеся їх...

Але, якби не щасливий випадок,

то ними були б ви.

Їх ніхто не чекав в цьому світі,

але вони прийшли в цей світ.

У них є свій власний кодекс.

Скривдили одного...

і ви скривдили їх всіх.

А тепер, народе, якщо ви пройдете сюди...

ви побачите найдивовижніше...

найогидніше потворство...

всіх часів.

Друзі...

Вона була найпрекраснішою жінкою в світі.

Навіть один принц королівської крові, стрілявся через кохання до неї.

Її називали «павою повітря».

Вона найпрекрасніша з усіх великих жінок, яких я коли-небудь бачив.

Що ти таке кажеш, Гансе?

Скоро я почну тебе ревнувати.

- Не будь дурненькою. - Не будь дурненькою?

Я бачила, як ця жінка накинула оком на мого Ганса.

Я, звісно, не ревную.

Фрідо, моя люба...

Мої очі тільки для однієї жінки...

жінки, яку я просив стати моєю дружиною.

Фроляйн Фрідо?

Ви глузуєте з мене?

- Звичайно, ні, мосьє. - Дякую, я радий.

- Чому це я мала сміятися з Вас? - Більшість великих людей сміються.

Вони не розуміють, що я чоловік з такими ж почуттями, як і у них.

Дякую.

Ви дуже люб’язні, мосьє.

- Чепурненько. - Не чіпай.

Ви повинні якось зайти до мене, ми вип’ємо трохи вина.

Дякую, фроляйн Клео.

Ви старішаєте, Жане.

Можливо, вчора Ви занадто щільно повечеряли, і тепер Вам примарилося...

Але, мосьє Дюваль, спершу я не повірив власним очам.

Юрба жахливих, скорчених створінь. Знаєте, повзають, скавучать, сміються...

Досить, Жане. Що Ви вчора пили?

Ні краплі, мосьє, запевняю Вас.

Мосьє, у Франції треба прийняти закон, щоб подібних потвор душили при народженні

- або замикали. - Гаразд, Жане.

Коли, побачимо щось подібне на моїй землі, ми їх приберемо.

- Нуж бо, ходімо. - Гей, всі ви! Tout de suite! (Негайно)

Забирайтеся всі геть!

Хіба ви не знаєте, що вторгнення на чужу ділянку рівнозначне крадіжці?

Перепрошую, мосьє. Я Мадам Тетраліні.

Ці діти з мого цирку.

Діти? Це монстри.

Ваш цирк. Розумію.

Бачите, мосьє, як тільки випадає нагода...

я люблю виводити їх на сонце...

і дозволяю гратися їм, як дітям.

Більшість з них, ними і є.

Дітьми.

Прошу, забудьте, що я Вам сказав, мадам. Будь ласка, залишайтеся.

Au revoir. Ходімо, Жане.

Гречно Вам дякую.

Дуже дякуємо, мосьє.

Соромно!

Скільки разів я казала вам не лякатися?

Хіба я не казала вам, що

Бог турбується про всіх своїх дітей?

- Добрий вечір, Мадам Тетраліні. - Як Ваші справи, Мадам Тетраліні?

Народу багацько зібралося.

Ні, ну ти бачив, знову повела їх дресирувати.

Нянька брудним потворам.

Точно, як сказано на наших афішах:

"Ви побачите їх з середини.

Живі чудовиська.

Жозефіна-Жозеф, напівжінка, напівчоловік."

Сигару, Жозефе?

Ти загубила свою помаду, Жозефіна.

Не ображай її, інакше ВІН дасть тобі по пиці.

Давай. Хутчіше . Молодець.

Ви всі помиляєтесь. Я цього не робив.

Ти що, намагаєшся бути смішним?

Ти просто не розумієш.

Римська леді...

злізла з бика і ну собі чухатися.

Римській леді вже і засвербіти ніде не може?

- Ти б краще прийняв душ. - Я приймав. Душ потрібен бику.

Гадаю, ти їй с-сподобався...

але й-йому - ні.

Ті квіти, що ти мені прислав просто чарівні.

Але не такі чарівні, як Ви.

О, дякую.

Гансе, мені соромно просити...

Але, чи не міг би ти позичити мені ще 1000 франків...

поки не прийшли мої гроші з Парижу?

- Із задоволенням, фройляйн. - Дякую.

Я принесу їх до Вашого вагончика сьогодні ввечері.

Слухай, забудь про це.

- Може я просто пожартував? - Серйозно?

"Іди сюди, дівчинко, я потурбуюся про тебе."

І я повелася не це.

Годі тобі.

То, ти йдеш від мене?

Так?

Може, я просто жартую.

Ні, це не ти йдеш від мене!

Це я тебе виганяю!

Ні! Ц е я тобі подарував.

Ах ти дріб’язкове...

І не приходь ввечері ридати, намагаючися повернутися.

Мені набридло витрачати свій час і гроші...

на таких, як ти.

Авжеж. Твій час, але мої гроші.

Невдячне маленьке стерво.

Прекрасно.

На що ти вирячився?

Ніколи не бачив, як ходять леді?

Гадаю, ти чув кожне його слово.

Так і є.

Ну ж бо, смійся. Це ж смішно, правда?

Ага. Жінки взагалі смішні, чи не так?

Всі вони курви, правда ж?

Окрім випадків, коли ти можеш отримати від них гроші.

Я...

Хто ти така, щоб так зі мною розмовляти?

Ти з Фрозо розмовляєш.

Він не такий, як ті покидьки, з якими ти вештаєшся весь час.

- Тепер слухай сюди. - Я не тебе мала на увазі.

- Мені треба було на когось накричати. - Всі ви однакові.

Ви всі дешеві, влучно стріляєте,

а отримавши те, що хотіли, здіймаєте вереск.

Все, годі!

Це я винна.

І чому я себе так жалію?

Через почуття до того великого шматка м’яса?

Тобто, ти нарешті порозумнішала?

Ви, жінки, цікаві тим, що стаєте розумними лише на старість,

коли вже нікому не потрібні.

Я й так нікому не потрібна.

Тобі взагалі треба радіти, що ти пішла від нього.

Ти ж не страшило якесь.

Приведи себе до ладу, і все буде гаразд.

- Настає твій час. - Ти хотів сказати «минув»?

Тепер ти тут сидітимеш, жаліючи себе.

Не буду. Мені цим ніхто не дорікне.

Гаразд.

Одне тільки: навіть не пробуй сховатися від усіх за пляшкою -

це нікого до добра не доводило.

Зрозуміла?

Зрозуміла.

А ти чудовий хлопець.

Ти права, чорт забирай. Бачила б ти мене до операції.

- Привіт, Фрозо. - Так, так, так.

- Завтрашня нічка – велика нічка. Так, Дейзі? - Так, сестра виходить заміж.

- І я дуже хвилююся. - Вона через будь-що хвилюється.

- Роско гарний хлопець. - Вона просто жартує.

Вона його полюбить, коли познайомиться ближче.

Це мені дещо нагадало.

Заплющи очі, Віолето. Давай. Заплющуй їх.

- Що я зробив? - Ущипнув Дейзі за руку.

Звідки ти оце знаєш?

Голос ії повелителя кличе.

Фліртуєш?

Мені ц-це з-зовсім...

Давай, кажи швидше. У нас не так багато часу.

Отже, ти фліртуєш з т-тим д-дешевим клоуном, так?

- Ні. - Він показував трюк зі мною.

А ти - замовкни.

Я одружуюся з т-твоєю сестрою, а не з т-тобою.

- Я бачив, як він панібратствував з тобою. - Ходімо, Дейзі.

Ні, т-так діло не п-піде. Вона з-залишиться стояти т-тут.

Ні, не залишиться. Мені треба йти.

Ви з-завжди використовуєте це я-я...

як алібі.

Куди ти йдеш?

На інших ти так довго не дивишся, хіба ні?

Так, я побачив тебе.

Он воно як.

Тебе впіймали.

Що ж...

Заходь.

Налий собі чогось випити.

Оце воно.

Може ти б хотів попоїсти?

Завжди готовий.

Твоє здоров’я.

Скільки?

Я не дуже голодний. 6 вистачить.

Як тобі?

Не погано.

А ти сильний. Ти мене задушиш обіймами.

І тобі це подобається.

Все повітря з мене вичавиш.

Ти...

Ось, дещо для твого ока.

Але, Гансе, любове моя, ти не чуєш і слова...

з того, що я тобі кажу.

- Гансе. - Так, Фрідо?

- Ти мене не слухаєш. - Ні, Фрідо. Я слухаю, слухаю.

Тоді про що я казала?

Ти казала... А про що ти казала?

Я казала, що сьогодні тобі не варто палити таку велику сигару.