In a Lonely Place

Фільм відреставровано компанією Крітеріон колекшн

Кінострічка компанії Коламбія Пікчерз

ГАМФРІ БОГАРТ

у фільмі - НА САМОТІ

А також: Ґлорія Грем

Френк Лавджой, Карл Бентон Рід, Арт Сміт, Джеф Доннел, Марта Стюарт

Роберт Ворвік, Морріс Енкрам, Вільям Чінґ, Стівен Джерай, Гедда Брукс

Сценарій - Ендрю Солт Адаптація - Едмунд Г. Норз За мотивами твору Дороті Б. Х'юз

Оператор - Барнетт Ґаффі Монтаж - Віола Лоуренс Виконавчий продюсер - Генрі С. Кеслер

Музичний супровід - Джордж Ентгайл

Фільм виробництва Сантана Продакшн

Продюсер - Роберт Лорд

Режисер - Ніколас Рей

Дікс Стіл! Як ти?

Ти мене не пам'ятаєш?

Пробач. Не можу сказати, що пригадую.

Ти написав сценарій до мого останнього фільму. Коламбія пікчерз.

Ну, для мене є звичкою не дивитися фільми, які я написав.

Агов ти, досить діставити мою дружину.

Ой. Не треба було тобі так, серденько.

Неважливо скільки грошей у цієї свиноти.

- Зупинися на узбіччі. - А чому б не прямо тут?

- Доброго вечора, пане Стіл. - Вітаю, Дейв. Припаркуєш?

- Так. Поставлю її біля входу. - Гаразд.

Пане, можна ваш автограф?

- А хто я? - Не знаю.

Не переймайся. Він ніхто.

Вона має рацію.

Діксон Стіл!

Діксе! А ми вже думали списувати тебе з рахунків.

- О, привіт, Мел. - Де ти був?

Ходімо. Пригостиш нас.

А ось він хтось. Це Ллойд Барнс. Великий режисер.

Заробив усі свої гроші ще до податків на прибуток.

Ми три дні намагалися до тебе додзвонитися.

Ти мене знаєш. Якщо не відповідаю після третього гудка, то я не вдома.

- Привіт, Дікс. Ллойд. - Привіт, Макс.

Люба, можеш дати мені ту книжку, яку я залишив для пана Стіла?

Ой. Я майже її дочитала.

Все що тобі треба сказати "Мені подобається" і завтра отримаєш зарплату.

Тоді мені подобається.

Ой. З неї вийде чудова кінострічка. Пане Стіл, це те, що я називаю епос.

А що ви називаєте епосом?

Ну, знаєте-- коли фільм дуже довгий, і в ньому багато що відбувається.

- Можна нам сірники, як сувенір? - Так, авжеж.

Тримайте.

Ой, пане Стіл, ви не проти, якщо я притримаю книгу, поки ви не повернетеся?

Мені залишилося прочитати кілька сторінок. Кінцівку я вже знаю. Я завжди спершу читаю її.

Авжеж. Не поспішайте.

- Доброго вечора, пане Стіл. - Доброго вечора.

Пам'ятай, вона - це твоя аудиторія.

Якщо ти знову це повториш, то я знайду собі нового агента.

- Як ти, Чарлі? - Ходімо на інший бік.

А чому не тут? Він же не заразний.

Як ти, благородний принце?

Чудово, драматургу.

- Грег. - Так, пане Стіл?

Джин та тонік. А вам чого хлопці?

- Коктейль Стінгер. - Склянку молока.

- І ще бренді для пана Вотермена. - Слухаюся.

Ви вшануєте нас вечерею тут чи просто дивитеся

- Як справи, Поле? - Як у шоу-бізнесі.

Бізнесу немає.

Перепрошую.

- Хто продюсер цього епосу? - Берт Броді.

А Ллойд буде режисером.

Діксе, тобі треба братися до роботи. Ти занадто довго не був тиражований.

Ти що, жартуєш? Мені потрібні гроші, а тобі твої 10 відсотків.

Тобі не заради мене треба працювати.

У мене вже є квартира, машина та моя виразка.

А бензин та тостовий хліб дорого не коштують.

Я не збираюся працювати над тим, що мені не подобається.

Діксе, хлопчику мій, скільки разів, я тобі вже повторював--

Знаю. "Це лише ще один фільм."

А хіба ти в тій позиції, щоб обирати? Ти не написав ні одного успішного фільму, ще з довоєнних часів.

- А твій останній фільм-- - Ну був він ніяким.

У всіх бувають провали, окрім тебе.

А в тебе їх не було, бо ти знімаєш і перезнімаєш один і той самий фільм вже 20 років.

Знаєш, хто ти? Ти продавець попкорну.

Правильно. Як і ти.

Тільки єдина різниця між нами, це те, що я не намагаюся з цим боротися.

Одного дня я тебе здивую, і напишу щось дійсно вартісне.

- Згодиться і "Алтеа Брюс." - "Алтеа Брюс."

Тобі лиш треба слідувати сюжету книги. Броді хоче саме так.

Нагадай мені придбати тобі нову краватку.

- Привіт, хлопчики. - Привіт, Джуніор.

Оце так фільм я зняв. Я щойно з попередніх переглядів.

Вся Пасадена від нього в захваті.

- Привіт, Джуніор! - Жодна людина не вийшла з залу.

Що з тобою не так? Не потиснеш руку акторові?

Акторові? Ти оце, називаєш актором?

Він вже десять років не може запам'ятати ні однієї репліки.

"Оце," як ти його назвав, заробив твоєму свекору кілька мільйонів.

Ага. Тесть зробив зірку з цього п'яниці.

Виглядає загрозливо.

Кіно ідол Ревучих 20-х.

Погляньте на нього, дивиться у свій кришталевий шар.

Через тебе, усі зяті повернулися назад у розвитку на 50 років.

- Еее! - Годі!

Що з тобою не так?

Заспокойся!

Дікс знову за своє.

- Я їду звідси. - Можеш відвезти Чарлі додому?

Ходімо, Чарлі. Ходімо.

Можливо, мені краще залишитися?

Ні.

- Ти почнеш читати ту книжку? - Так, так, так.

Я навідаюся розбуджу тебе вранці, близько десятої.

Ем, краще об 11-ій.

Гадаю, він на це заслужив.

Проте, наступного разу, можливо, вийдете на вулицю?

- Принеси мені яєчню з шинкою. - Я особисто оберу яйця.

А ви, будь ласка, лишайтеся тут, і спробуйте заспокоїтися.

Діксон Стіл.

- Привіт, Френ. Як ти? - У перервах між зйомками.

Доволі дивно, до речі.

Минулої ночі я не могла заснути-- ти пам'ятаєш, у мене безсоння.

- І знаєш що я зробила? - Почала телефонувати людям.

Ні, лиш тобі. Годинами.

- Де ти був? - Вдома.

- А що сталося, ти більше не любиш розмовляти? - Не з людьми, в яких є мій номер.

Чому б тобі не завітати до мене? У мене є цілий ящик тоніку.

Не можу, мушу читати книжку.

Пам'ятаєш, як тобі читала?

Ага.

З тих пір я й сам навчився читати.

Ну тоді все.

Ти так ставишся до всіх жінок, чи тільки до знайомих?

До тебе я був дуже милим.

Ні, не до мене. Але ти справді був милим.

Я тобі зателефоную.

Дякую, що дали мені її дочитати.

Ем... Як вас звати?

Мілдред. Мілдред Аткінсон.

- Де ви живете? - В Інґлвуді. Я живу з тіткою.

- У вас є автівка? - Ні, я зазвичай сідаю на автобус у Беверлі Гілз.

- Я можу вас підкинути додому. - Дуже вам дякую.

- Проте сьогодні я йду на побачення. - Відмініть його.

Не можу. Окрім того, в моїх правилах не зустрічатися із відвідувачами.

Ну, я-я, ем-- Я не мав на увазі те, що ми підемо з вами на побачення.

- Я збирався відвезти вас додому. - Але ж я сказала вам, я йду на побачення.

До мене додому.

Пане Стіл.

Ви можете мені допомогти. Мені сьогодні треба прочитати книжку, а я втомився.

Я гадав, що можливо, ви зможете мені її переповісти.

- Оце ви й мали на увазі? - Ага.

Оце так, почуваюся такою важливою.

Подумати тільки.

Коли я піду в кіно на "Алатею" Брюс з тіткою Корою,

то зможу сказати, що я переповідала історію сценаристу.

Давайте я зателефоную Генрі-- це я з ним йшла на побачення. Можливо, він все ще вдома.

Не існує завеликої жертви, якщо є хоч шанс на безсмертя.

- Так, сер. - Ммм.

Оце так, яке гарне місце.

Неначе якась фезанда, так?

Перепрошую.

Ваша сусідка?

Ні, я її ніколи раніше не бачив.

Я зараз повернуся.

Почувайтеся, як вдома.

Бути сценаристом це мабуть щось неймовірне.

Неперевершене.

Налийте собі випити. У відерці повинен бути лід.

Я не п'ю.

Перед тим, як я почала працювати в ресторані,

я гадала, що актори самі вигадують собі репліки.

Зазвичай, вони так роблять, лиш коли стають відомими.

В чому річ? Ви передумали?

Пане Стіл, я прийшла сюди, бо ви попросили переповісти вам історію "Алатеї" Брюс.

Алтеї.

Але якщо це був лише привід заманити мене--

Ви хочете піти?

Ну, ні, лише якщо--

Я зняв свої черевики та надягнув халат, бо мені потрібен комфорт під час роботи.

Ну, тоді в такому випадку, я буду імбирний ель з долькою лимона.

Також відомий, як "коняча шия".

Як мені розповісти вам цю історію?

У такий спосіб, у який би ви розповідали її своїй тітці Корі.

Ну, це історія про жінку, "Алатею" Брюс.

Бачте, вона була дуже багатою.

У неї є величезний маєток на Лонґ Айленді, прямо біля океану.

У неї є яхти, автівки, коштовності, у неї є все.

- А ще вона вдова. - Ммм.

Пощастило Алтеї.

Ага. У її житті багато чоловіків.

І всі вони запрошують її до клубів, Сторк, 21 Клаб, Ель Морокко.

Але вони не розуміють "Алатею."

Алтею.

І одного дня вона виглядує у своє вікно, і бачить там рятувальника.

Там це дуже гарно описано, яким вона його бачить.

Він виглядає, неначе бронзовий "Аполон."

Ох, сподіваюся фільм будуть знімати у кольорі.

Так, я можу це запропонувати продюсеру.

Я б так і зробила!

Ну, "Алатея" посилає свого англійського дворецького

аби запросити Ченнінга-- це той рятувальник--

до себе на сніданок.

Проте натомість, вони п'ють коктейлі віскі сауер.

Це дуже ризикова сцена.

Ой! А я розповідала вам про її чоловіка?