Bug

Алло?

ГЛЮКИ

Покидьок.

Алло?

Джері, це ти?!

Джері, це ж точно ти! Покидьок довбаний!

Джері, йди в дупу.

Тебе, що випустили?

Слухай, якщо вирішив подзвонити мені, міг би хоча б щось сказати. Так ти мене

тільки лякаєш. Мені не потрібне все це лайно. Ти просто покидьок!

Я можу викликати лягавих. Вони тебе знайдуть і посадять за грати, зрозуміло?

У мене є зброя.

Вибачте.

Мамо, а мені подобається цей магазин.

Чотири пива і Джек.

Ох, яка ти знервована.

- Ти прийдеш до мене сьогодні? - Авжеж, прийду. А потім, на вечірку до...

- ...Колдвела підемо. - Я не піду на вечірку.

- Як хочеш. - Ти рідко до мене приходиш.

- Мене ж вдома чекає друга половинка. - Приходь з нею.

- Ні, вона зайнята справами та пригодами. - І як, успішно?

Суд наступної п'ятниці. Але навряд суддя мріє про те, щоб повертати дітей до...

чудових матусь-лесбіянок.

Оклахома - не найкраще місце для того, щоб бути лесбіянкою.

Я думаю, вона нікуди не поїде, поки їй не повернуть дитину.

Мені подобається Лавойс, вона - вперта. Правда, життя з такими впертими

розправляється. Вони за пару років з чудових жінок перетворюються

у черствих кар'єристок. Вважаєш, клімакс - це кар'єра?!

Звільнишся, підходь до грального автомата. Я тебе де з ким познайомлю.

- Попереджаю - вона соромиться незнайомих. - Я розумію.

- Він симпатичний, правда? - Так, Тед Бадді відпочиває.

- Ходімо з нами на вечірку. - Я занадто перебрала.

- Так хочеться чогось. - Ти просто справжня шльондра.

- Якого чорта він тут робив? - Він йде зі мною на вечірку.

- А він як реагує на це лайно? - Та все нормально. Він же тихо сидить.

Я його не знаю. Раптом він маньяк з сокирою.

Він безневинний, просто торчить.

Не приводь сюди нікого. Мені це не подобається.

- Він знову телефонував. - Що йому потрібно?

Він нічого не каже, просто дихає в трубку.

- Звідки ти знаєш, що це він? - А хто це ще може бути?

Тобто ти не впевнена?

Я знаю, це він. Дзвінки почались після того, як він вийшов.

Будь обережна, він небезпечний.

- Як його могли випустити? Я думала він там назавжди. - Ти даси іншим скористатись...

кімнатою?! Не думай впустити його, коли він з'явиться.

- Він не з'явиться. - Дарма ти так думаєш.

- Пройшло вже два роки. - Постав решітки на вікна.

Може він просто буде кидати горішки, щоб яловила ротом, як морський котик.

Заведи сторожевого пса.

- Я сама про себе потурбуюсь. - Він не заспокоється.

- Можна зателефонувати. - Так. Що ти сказав?

- Я не маніяк з сокирою. - Я просто так пожартувала...

- Тримай. - Ні, я не... Ти дуже гарна.

Я кажу, ти дуже гарна.

Дякую.

- Розкажи докладніше. Ти в порядку? - Ти пробач, якщо я тебе збентежив.

- Я не дуже люблю компліменти. - Так, я зараз приїду.

Там якийсь хлопець залицявся до Лавойс, вщіпнув її . Вона дала йому ляпаса, а він їй

погрожував. Ненавиджу так швидко йти. Пішли Джонні Депп.

Я передумав. Я просто поїду звідси.

- Подзвониш мені? - Побачимось на роботі.

- Подзвони мені. - Добре.

- Обіцяєш? - Так. Давайте тут без дурниць.

Найголовніше, постарайся розслабитись та добре напоїти його.

І якщо будеш сильно нервуватись, приїжджай на вечірку, добре?

Ні, ти будеш надирати зад якомусь хлопцю.

Чудового вечора. Бувай.

- Хочеш випити на дорогу? - Слухай, я піду. Добре?

Так, мені вже час лягати.

- А ви давно знайомі, так? - Кілька років, здається.

А я всього один день.

Може вип'єш? Люди, які не п'ють мене лякають.

- Так, мене люди все одно бояться. - Чому?

Тому, що я все просікаю. Людям через це не комфортно.

- Все просікаєш? - Те, що скрито.

Талант. І що ж ти просік у мені?

Ти одинока, більше нічого.

- Далеко тобі до Джин Діксон. - А хто це, Джин Діксон?

Це жінка, ти знаєш. Яка передбачила колись Тедді Кенеді, що Джона застрілять.

- Я б хотів з тобою побачитись. - Тобто?

Знову тебе побачити, ось і все.

- Я не знаю. - Добре.

Для мене такі посиденьки - штука рідкісна, так що не думаю...

- Я просто хотів тебе побачити. - Чому?

Чому людям хочеться побачитись? Що тут дивного?

- Мені зараз не до чоловіків. - Я не збираюсь з тобою спати.

- Всі чоловіки так спочатку кажуть. - Просто мені це не потрібно.

- Тобто? - Жінки мене не цікавлять.

- Ти гомосек? - Я, взагалі, з цим зав'язав. Просто шукаю

- ...друга. - Ти зек?

Ні, мем.

Не називай мене "мем" , бо я відчуваю себе твоєю мамою.

- Для цього ти занадто молода. - Чудово.

- До речі, вона померла. - Пробач.

Вона вже давно померла.

Ти ж не з Оклахоми?

- Я з Бівера. - Усі ми з Бівера, чи не так?

Пробач.

Я родом з Пенхендл, мій батько там проповідник.

Так? А що за церква?

- У нього немає церкви. - А де він зустрічається з паствою?

Та її в нього немає, взагалі.

Спочатку, я збиралась викинути це лайно. А потім, знайшла місце, яке їй підходить.

- В ній багато всього. - Чого?

- Скритого. - Тобто? Про що ти?

Люди і речі.

Якщо придивитись, тільки дуже уважно, ти побачиш.

- Як дивно. - Чуєш?

- Ні, нічого не чую. - Слухай...

Ти ще й чуєш усіляке.

- Хіскатут. - Це ще хто?

Проклятий цвіркун. Ти можеш сказати звідки звук?

Десь тут, так? Якщо знайдеш - не вбивай.

- Це до нещастя. - А чому, цікаво?

Не знаю, мабуть якісь тямущі цвіркуни придумали.

- Це у ванній. - Серйозно?

- Я впевнена це... - Це звідси.

- Звідки? - Не знаю. Зверху.

Пожарна сигналізація. Батарейки, мабуть, здохли.

- Знімається? - Ні.

Можеш її прихлопнути. Навряд це на нещастя.

- Дай що-небудь. - Тримай.

- Влучно. - Так.

- Краще викинь її . - Чому?

- Вони небезпечні, в них є америцій 241 . - А що це?

Це елемент, радіоактивний елемент.

Не брешеш?

Більш радіоактивний, ніж плутоній.

- Тому мені так погано весь час. - Так. Точно.

- Ти куди? - Викину.

Краще поки не буду казати.

Ну добре, мені вже час.

- А де ти живеш? - Я зараз шукаю житло.

- Тобі нема де жити? - Є де зупинитись.

- Де? - Ніде, тобто де прийдеться.

Можеш сьогодні залишитись тут. Ляжеш на дивані.

- Не хочу завдавати незручностей. - Той, хто спить на дивані,

не завдає мені незручності.

Добре. Я з задоволенням.

- Це лише драна кушетка. - Дуже мило.

- Що сталось? - Зуб.

- У мене є аспірин. - Ні, все гаразд.

Ти не проти, якщо я посплю на підлозі?

Як забажаєш.

Дякую, що приготував каву.

На здоров'я .

Який у тебе душ крихітний, я ледве помістився.

Я не ображаюсь, що ти не приїхала до мене в тюрму, зустріти мене. Але могла б

приготуватись до мого повернення. Що, ти не знала, що я приїду?

- Не знала. - А лист не отримала?

Ні.

- Добре виглядаєш, схудла. - Взагалі-то, ні.

Так, точно. А в тебе нічого смачного не завалялось?

Так хочеться солодкого.

Шоколадне печиво якесь? Я хотів тобі квіти подарувати...

- Джері, йди. - Я не піду.

У мене є одна справа в Хілтоні, я повинен її владнати. А потім я звалю.

Це лише на пару тижнів. Я думаю, я тебе не збентежу.

- Ти не бачила Мікі? Кажуть, він шукав мене. - Його теж випустили достроково?

- Цього разу - так. - Він же божевільний покидьок.

Він може заскочити сюди.

Тільки не це. Так, я знаю, ви завжди були закохані один

в одного. Думаєш я цього не помітив? А я вас засік: погляди, торкання...

Тому ти його заклав?

Якого чорта тут так темно?

- Ти все шмаляєшся? - Можливо.

- Зрозуміло чому ти так схудла. - Я не схудла, це ти потовстішав.

Чудово підколола. Все ще в кабаку працюєш?

- Ти ж знаєш. - Тусуєшся з цією лесбіянкою?

- Її звуть Арсі. - Арсі, точно. Арсі.

- А ти лесбіянкою не стала? - Тобі не все одно?

Ти ж знаєш на що я здатен, якщо це так.

Не треба мені погрожувати. Шкода я не отримала ще одну постанову суду.

- Не варто було це робити. - Ти тоді вишиб мої двері.

- Ти не відчиняла. - А я не зобов'язана відчиняти.

Я цю історію вже забув. У мене є важливіші справи.

- Ти намагався мене вбити. - Я погарячкував. Я тоді багато пив.

- А тепер ти знайшов Бога? - А що це за хлопець у тебе ночував?

- Ти стежив за мною, так? - Я бачив, як він уходив.

- Телефонував по 8 разів за день. - Я тобі ні разу не дзвонив.

- Авжеж. - Хто це був?

- Незнайомець. - Звичайний незнайомець,

- що йде о 10 годині ранку? - Він просто заночував.

- Щось не так? - Я не знаю, це ти мені скажи.

- Ти просто смішний. - Стривай. Щось не так було?

- Госс, не починай. - А я й не починаю.

- Я просто не хочу згадувати наше минуле. - А я нічого і не згадую, мені здається,

що ти чомусь не рада мене бачити. Я за тобою скучав. А ти за мною?

- Вибач, але я не скучала. - Роздавила. Я цього два роки чекав.

- Досить вже. - Я правду кажу, чекав цього два роки.

Чекав тебе. Ти ж примеш мене? А там все і наладиться.

Вибач, Госс, але я не вірю, що ти це серйозно кажеш.

Я тебе ненавиджу. Боже, краще б я тоді забрала Лойда і поїхала в Сан-Дієго...

Я правда чекав зустрічі з тобою, але ти ж знаєш, що не можна промовляти його ім'я ...

при мені. Це не я його загубив. Чия вина в тому, що ти зараз отримала?

- Моя. - Саме так, твоя.

У тебе буде час навчитись як себе поводити. Може наступного разу, коли я повернусь

додому, ти будеш вічливіша. Чуєш мене? Ми можемо цивілізовано спілкуватись.

- Ти мене зрозуміла? - Так.