Ozark

У мене відчуття, наче щойно звільнився.

Послав шефа в гузно,

Вийшов, сів у вашу машину та поїхав.

Друже, це класне відчуття.

Я ніколи не був людиною рутини.

Ніколи не був з тих, кого можна змусити.

Ні, я мирний, люблячий,

та я не такий як інші. Ні.

Я не такий як інші, і ставати таким не збираюся.

Коли кажуть: "Це нормально, так і має бути.

Все навколо нормально.

Ти просто неправильно реагуєш.

Ні. Ні.

У-у.

Ви в армії служили?

Розумію, розумію, дякую.

Я на це не здатен.

Дякую за вашу службу.

Ви просиналися посеред ночі,

щоб обдумати найгірші події?

Типу машиною їдете,

а тут раптом нізвідки дитина на велику чи скутері,

і ви збиваєте ту дитину.

На смерть.

Нормальне життя закінчується.

У мене постійно таке, коли прокидаюся.

У мене, не у вас.

У моєму теплому ліжку...

з дахом над головою.

У теплому ліжку, з дахом над головою.

Їжа є... Холодильник — то головне.

Прокинуся, і думаю про мужика біля магазину зброї,

що живе у коробці.

І всім на нього байдуже, а він же просто людина.

Просто людина. Просто людина.

Просто божевільний чоловік.

Може військовий, бо погляд у нього, як у вас.

Погляд у нього, такий як у вас, і він хоче все пережити...

Хоче впоратися, та не може.

Бо не може...бо не може... бо не може отримати...

Бо не може...

вже повернутися, і...

і...

Він загубив ключ...

І тепер не може

все до купи скласти.

Та бувають дні, коли уявляю...

...бувають дні, коли...

коли все... надто реально.

Коли, типу, реальність, ніби...

Ой...

Я пам'ятаю.

Я пам'ятаю, як себе почував,

доки не сталося те, що мене знищило.

Я тепер пам'ятаю, хто я.

І я не буду спати обабіч магазину зброї,

аби не прикінчити себе.

чи дружину вбити.

Та потім...

Усе шкереберть.

Пролітає ще один день,

а я лежу в ліжку...

плачу...

через малого на скутері чи...

військового безхатька...

чи смерть батька.

А мій батько хорошим не був...

та, однаково, уявляю його смерть.

Хочу його за руку потримати.

Розумієте?

Ця доброта завжди була моєю проблемою.

Я надто переймаюсь лайном інших людей.

Або переймаюсь через те, чого ще не було.

І може навіть не статися.

Та я переймаюсь. Отак просто.

Наче Том Петті.

Який сором.

Друже, у мене чудовий день.

А твій день як?

Мамограй.

Він тут?

- А на що це бляха схоже? - Як ти його витягла?

Ви з Венді не єдині бісові люди, кого знаю.

А ти не думала, що ми його в лікарню поклали, бо він хворий.

Бо йому треба лікуватися?

А ти не думав, що ти шмат лайна?

Запхав його туди, бо він тебе осоромив

на вечірці, де вам сраки лизали?

Ти його, так, як ми, не знаєш.

Я його знав з 19 років, ясно?

Нащо класти його в лікарню, коли він благав цього не робити?

- Бо... - Ти мене теж знаєш з 19 років.

Такого ставлення мені варто чекати?

Він сам собі шкодить, розумієш?

Ти, бляха, сам собі брешеш.

Є інші способи з цим боротися.

Він хворий. Ти мусиш зрозуміти нашу позицію.

Він знає про всі наші справи.

Ти мене чуєш?

Агов.

Якого біса, старий?

Ти як?

Як я?

Ти, мене, трясця, в дурку поклав.

Ось, бляха, як я.

Привіт.

- Чому б тобі не... - Все добре?

Чому б не зайти всередину? Там прохолодніше.

Зараз зайду.

Я такий радий тебе бачити.

Ви з Венді можете піти в гузно.

Передай їй це. Це кінець.

І я щойно вашій суці юристці те саме сказав.

Годі вже цього гівна.

- Ти говорив з Гелен? - Що ти сказав? Що ти сказав?

- Ти з Гелен говорив? - Так, я з нею говорив.

Не можна мене здати в лікарню.

Зі мною багато можна зробити,

але не зачиняти мене в лікарні,

де з мене робитимуть довбаний овоч.

Ти розумієш, чим ви тут займаєтеся?

Наскільки ненормальною є

кожна річ, якою ви тут промишляєте?

Мені довелося 16-річній дитині розповісти,

що її мамка адвокат сраного наркокартелю.

- Зажди, що? - Це явно не нормальні стосунки.

Заспокойся. Ти з її малою говорив?

- Ти говорив з її малою? - Так, я з її клятою малою говорив.

- Мусиш знайти для нього місце. - Я говорив зі сраною малою,

яку, до речі, мені шкода.

Бо вона гадки не мала, в якому вона лайні.

Це ти не уявляєш, в якому ти лайні.

Залазь в машину!

- Якого біса? - Їдь з Рут.

Вона, тебе, бляха, вб'є.

- Давай, мусиш їхати. - Що?

Тікай звідси.

Залазь в срану машину, негайно!

Якого хріна?

Ясно, ну, то скажіть,

це така політика лікарні — психічнохворих

відпускати самих на таксі?

Ні, саме так.

Жодних родичів чи опікунів.

Оу...

Слухайте...

Не говоріть зі мною так. Ні, ні, ні.

Не розповідайте мені про права пацієнтів. Я на цьому знаюся...

З мене вже досить.

Вибач. Я не чула, як ти приїхала.

Не вибачайся.

Ти, мабуть, в курсі щодо Бена.

- Так. Ти з ним говорила? - Ні.

Ні, я нічого не знаю.

А ти?

Нащо судді відкликати рішення?

Я не знаю.

У лікарні сказали, що випустили його.

- Це все, що я знаю. - Я з ними щойно говорила.

Вони нікчеми.

Ой, це Марті.

Привіт.

Привіт, він обкалявся з Гелен.

Вона... вона власне зараз тут.

Зрозумів.

Ну, мусиш не подавати вигляду, як тільки можеш.

Ні.

Ні, вона...

Вона не більше за нас знає.

Рут через Дарлін його звільнила,

і він тоді поїхав до Гелен,

де відбулася сварка і він все розповів Ерін.

Сонце, я вже їду, добре?

Добре.

Як вона поводиться? Ніби нічого не сталося?

Так.

І я їм телефонувала, вони теж нічого не знають.

Просто скажи Гелен, що я був у Рут,

і там нікого немає.

Добре.

Я попросив Рут забрати його,

мабуть, вона до Дарлін його відвезла.

Добре.

Ну, ми, цей...

- Поговоримо як приїдеш. - Ага, скоро буду.

Ем...

Марті у Рут. Там нікого немає.

Він уже сюди їде.

О.

Мій брат дуже хворий.

Я знаю.

Це, мабуть, важко.

Привіт. Що сталося?

Чим ваші батьки на життя заробляють?

- Що? - Як вони пов'язані з мамою?

Вона їхній адвокат.

Так, і вони бізнес-партнери. Що відбувається?

Вашого дядька щойно з психлікарні випустили?

Про що ти говориш?

Ваш дядько прийшов до нас додому