Pierwsze 200 wierszy.
-Давай! -Спускайся нижче!
Сюди, моя принцесо! Вперед!
Куди ти мене ведеш?
Давай, хучіш.
Дивись. Дивись!
О, яке чудо!
Я боявся, що не приживеться в цьому грунті...
але він пустив коріння.
і скоро, він буде усюди.
По усій безмежній галактиці.
Ну, Я не розумію докінця, про що ти говориш...
мені подобається як це звучить.
Моє сердце навіки твоє...
Мередіт Квілл.
Не можу повірити, що закохалась у прибульця.
Покажіть себе, задротики!
Клієнт вже на підході.
Прямісінько до своєї смерті.
Я думав твоя "фішка"- меч?
Нас найняли не дати наномірній тварюці...
зжерти ці батареї, і ти хочеш щоб я зупинила його мечем?
Просто твоя фішка мечі, а стволи належать мені.
Значить тепер ти також полюбляєш стволи. Я просто не знав.
Дракс, ти чому не одягнув аерожилет Ракети?
Мені тисне.
Тисне?
Соски чуттєві.
"Сосочки бо-бо! Ой, як же далі жити!"
Що з ним? Що він там робить?
Ща, зара трохи "похімічу" і можна буде музичку врубити.
І для чого нам це?
Не нам, а для Квілла це він в нас від музики шаленіє.
Ні, ось тут я згідний з Драксом.
Зараз у нас важливіші справи.
Ааа, я зрозумів. О'кей Квілл.
Серйозно, Я на стороні Дракса.
Ні,я все доганяю. Ти зараз цілком серйозний.
Я бачу як ти підморгуєш.
Бляха. Я що лівим підморгував?
Я є Груут.
Та не дивились вони на тебе з під лоба.
Що ж, це жостко.
Грут!
Грут не заважай! Інакше тебе приб'є!
Привіт.
Фу! Виплюнь каку, кому кажу!
Давай!
Гидотство!
Шкура занадто товста, ззовні не пробити.
Потрібно із середини йому тельбухи випустити.
Га?
Стій! Дракс, навіть не думай!
Дракс!
Що він коїть?
Він каже: "Шкіра затовста ззовні не пробити, тому він...
-В цьому ж немає логіки! -Я намагалась йому це сказати!
шкіра однаково товста, як ззовні так із зсередини!
Ти мені це не пояснюй...
У нього поріз на шиї .
Ракета, нехай подивиться вгору.
Гей, байстрюк Головозадий! Глянь вгору!
Обережно, Квілл!
Так! Я самотужки...
знищив чудовисько!
Що?
То як вони називаються?
Анулаксні батареї.
Харбулярні батареї.
По-перше, я не так їх назвав.
По-друге, вони коштують по тисячу юнітів за штуку...
Ось чому Суверени до нас і звернулись.
І слідкуйте за "базаром", чуваки. Суверени дуже образливі.
Покарання одне - смерть.
Ми вдячні вам, Вартові, за те, що ви ризикували власним життям.
Ми не могли наражати на небезпеку громадян Суверену.
Кожен громадянин є результатом задуму нашого суспільства.
І бездоганний розумово та фізично.
Ми контролюємо ДНК нащадків...
вирощуючи їх у родових капсулах.
Особисто я надаю перевагу розмножуватись по-старому.
Можливо, ви коли-небуть навчите мене...
архаїчних ритуалів нащих пращурів.
Заради експерименту, звісно.
Вважатиму це за честь.
В ім'я Науки...
Я думаю це може бути трохи...
зайвим.
Але я не люблю випадкові...
Досить.
Здається, за роботу нам дещо пообіцяли.
Розплатіться...
і ми з задоволенням полетимо геть.
Сім'я возз'єдналась. Ура.
Я так розумію, ви з нею сестри.
Вона не дорожче мені тієї винагороди, що мені за неї дадуть на Ксандорі.
Наша охорона затримала її на спробі викрасти батареї.
Робіть з нею що хочете.
Ми вдячні Вам, Верховна Жрице Аїшо.
А звідки ваша родина містере Квілл?
Моя матір з Землі.
А батько?
Точно не з Жмеринки. Все, що я знаю.
Я бачу хто ви.
Продукт неординарної генеалогії.
Гібрид, який відзначається вийнятковою...
безрозсудливістю.
А знаєте, мені багато хто казав, що ви страшне курво ...
але це все брехня.
От бляха.
Я знов не тим оком кліпнув?
Вибачте. Ви не повинні були цього бачити.
Дякуй Богові, що вони не спалили тебе живцем.
А було за що.
Батарей трохи не хочете?
Ну що, тепер прямо на Ксандар за винагородою.
Всі ці допити про мого батька...
Їй-то яке діло?
Тим більше що для тебе це болюча тема.
Чому одразу болюча? Я просто не знаю хто він.
Вибач, тобі здалося, що я залицявся до Жриці.
Це не так.
Та хоть би й так.
Але ж тебе це зачепило.
Ось чому я й вибачаюсь. Загалом, пробач!
Гамора тобі не пара, Квілл.
Знову штани прати.
Є два типи істот у всесвіті...
одні танцюють, інші - ні.
*з розумним виглядом киває і мугикає*.
Я своє кохання зустрів на святі воїнів.
О, боги.
Усі в селищі танцювали, нестримно і пристрасно.
Усі крім однієї.
Моєї Оветти.
Я одразу зрозумів ось моя єдина.
Наскільки солодко пісня не звучала.
Вона навіть ногою не притупнула.
Мускул не рухнувся.
Спокійна, як сама смерть.
Звучить досить спокусливо.
Від цього мої пуп'янки набухали.
О'кей. Я поняв, ага.
Я танцівник, Гамора - ні.
Ти повинен знайти собі жінку таку ж ...вбогу.
Я голодна. Дай мені хоча б корінь яра.
Ні. Вони ще не стиглі...
і я тебе ненавиджу.
Ти мене?
Ти кинула мене там а сама кинулась викрадати той камінь.
А тепер ти корчиш з себе героя.
Скоро я скину з себе ці кайдани, і я вб'ю тебе.
Клянусь.
Ні.
Ти будеш жити до кінця своїх днів у в'язниці на Ксандорі...
мріючи про це.
Так, що за фігня.
Флот суверенів заходить на нас з тилу.
Що їм потрібно?
Батареї що спіонерив Ракета.
Чувак!
Точно.
Ніхто нічого не крав.
Я не розумію, чому вони переслідують нас. Для мене це загадка.
Ну от, чим ти думав?
Слухай, вони лежали без нагляду!
-А ти їх спер? -Та годі тобі!
Її Величність дивилась на нас, як на мурах.
Ну от я її й провчив!
Значить тобою рухав чистий альтруїзм.
Тим більше образливо, що суверени без суду ...
-вирішили нас прикінчити. -Ото ж бо!
Це був сарказм!
О ні!
Для сарказму ти мав використовувати саркастичний тон! Тепер я виглядаю ідіотом
Ми можемо поставити сварки на паузу...
у нас тут намічається космічна м'ясорубка!
-І нова порція! -Чудово!
Я хочу м'яса!
Ти нікого не вбиваєш.
Ці кораблі безпілотники.
Чорт!
В чому затримка, Адмірал?
Верховна Жрице, батареї... вкрай вибухонебезпечні...
і вони можуть знищити увесь наш флот.
Нас хвилює нанесена нам образа.
Вони наважились вкусити руку, що їх годувала.
Це єресь вищого гатунку.
Усім командним модулям...
відкрити вогонь на ураження.
Найближча населена планета?
Якась Біерхардт.
-Скільки стрибків? -Лише один.
Але точка доступу в сорока одиницях від нас.
І нас від неї відділяє квантово-астероїдне поле.
Пройти крізь таке...
під силу лише найвидатнішому пілоту всесвіту.
На щастя для вас, я...
я ас.
Що ти коїш?
Я з 10 років на цій посудині літаю.
No comments yet. Be the first to leave one.