Have a Nice Day! (Encontro lo que buscaba?)

Скільки Анхеліці?

Вісімдесят? Ні.

-Ти знаєш? -Ні.

-Не вдавай дурника. -Я нічого не знаю.

-Вона молодша за тебе. -Так.

-Десь на три чи чотири роки. -Так.

Вона така гарна.

-Правда ж? -Вона набрала вагу.

Вона набрала вагу?

-Ну... -Добраніч.

-До завтра. -Бувай, Анджело.

До завтра.

-Гарного вечора. -Бережи себе.

Гаразд. Не пий багато.

До завтра.

Мені наснився Ґоніні.

Я багато про нього пам'ятаю, бо...

-Дідько! -Що таке?

-Я тебе не чув. -«Бакарді» закінчився, друже.

Батько взував нас у довбані робочі черевики

з шипами й заклепками.

Тепер модно носити костюм з кросівками.

У мої часи, якщо ти носив кросівки, це означало, що твої батьки бідні!

Це твоє.

Подивимося.

Доволі міцний!

Випий. Ти не пошкодуєш.

Готово, хлопці.

Це покарання?

Будьмо.

-Будьмо. -Будьмо.

Гей, Маріто.

Твої пахви смердять. Я звідси чую сморід.

Твоя правда.

Я як Енріке,

коли він уклав парі з Бомбою.

Яке парі?

Хто довше зможе протриматися без миття.

Хто переміг?

Енріке.

Гадаєш, Бомба збиралася не митися?

Вона мала постійно виступати.

Як довго Кіке не мився?

Десь місяць.

Місяць? Не може бути. Я б і тижня не витримав.

Тому тобі й не щастить з жінками.

Що? Я нещодавно пив каву з Росітою.

Ні!

Як усе пройшло?

Погано. Потрапив до лікарні. Від неї в мене тахікардія.

Місяць не митися? Неймовірно.

-Що сказала Бомба? -Вони були як дві краплі води.

За словами Кіке,

її це не турбувало.

Клятий Кіке.

От же той Кіке.

Будьмо, Енріке!

-Будьмо. -П'ємо за тебе.

І все через те кляте запрошення.

ПОШТА МЕКСИКИ

МУЗИЧНИЙ ВСЕСВІТ

КОМУ: ПАНУ ЕНРІКЕ ҐЕРРЕРО

А тепер більше новин.

Радіостанція «Музичний Всесвіт» святкує.

Щоб відсвяткувати свою річницю,

влаштовує захід на знак пошани до двох великих людей —

Ірми «Бомби» Піментель й Енріке Ґерреро,

двох мексиканських радіо ді - джеїв рок-музики.

Час для рок-н-ролу.

РОК З LOS SONÁMBULOS

СУПЕРМАРКЕТ «КУТОЧОК АБАСОЛО» ПОТРІБНІ ПАКУВАЛЬНИКИ ПРОДУКТІВ

ВШАНУВАННЯ ЕНРІКЕ ҐЕРРЕРОКА

МІСТ РІОВЕРДЕ

СУПЕРМАРКЕТ «КУТОЧОК АБАСОЛО»

Рекомендаційні листи, дон Енріке?

Ні, у мене їх немає.

Ваше останнє місце роботи?

Крутився у музичній індустрії.

Були ді-джеєм «Музичного Всесвіту»?

Ви великий Енріке Ґеррерок з «Музичного Всесвіту»?

Так.

Удома мій тато

щодня слухав ваше шоу з Бомбою Піментель.

Як там було?

-«Це класика...» -Ні! Усе було не так.

Ні. Будь ласка.

Більше так не роби, добре?

Прошу, можете це зробити? Лише раз.

Вітаю

у «Музичному Всесвіті».

Це

«Година рок-н-ролу».

Ось.

Вітаю, гарного дня!

Або ні.

Пічо, знаєш код цього?

Так, 3090.

Чорт, Пічо! Звідки знаєш код манільського манго?

Готуюсь працювати касиром.

Пічо.

Після обіду

покажи дону Енріке як тут усе робиться.

Так, пане.

Відтепер ця жива легенда — частина нашої родини, так?

Почувайтеся як удома.

У них погана музика.

Це щоб зробити людей йолопами, які куплять будь-що.

Музика Маріачі була б ще гіршою.

Це точно.

Так, лише уявіть.

Гей,

тут не можна палити.

Чому?

ПАЛИТИ ЗАБОРОНЕНО

То ви пара?

Друзі. Ми друзі.

Чому ти пакувальник продуктів?

Не хочеш бути касиром, як вона?

Річ у тім,

що Пічо не закінчив школу, тож...

Так, але мені потрібно лише скласти ще один тест.

-Отже, майже -Ще один тест.

Пам'ятайте, головне — швидко відкривати пакет.

Кінчиками пальців, добре?

Гарного дня!

Дехто приносить свої торбинки. Турбота про планету дуже важлива.

Я дивлюся на те, що лежить на конвеєрі, і починаю подумки пакувати.

Ось у чому фокус.

А потім, як ви вже знаєте,

їжа з їжею,

фрукти з фруктами,

банки з консервами й так далі, добре?

Ти геній.

Це все?

-Вода в пляшках! -Швидше, Рубене.

-Він усе забуває. -Я не виню його.

Мабуть, його відволікає твоя краса.

Така мила. Дякую.

Ось. Вибач.

Загальна сума — 1 856.

-Дякую. -Дякую.

Приходьте ще.

Дякую. Даруйте.

Ось.

Дякую.

-Не забудьте відмітитися. -Бувай.

Зачекайте на мене. Не йдіть самі.

Відпочиньте.

Завтра доставлять м'ясо. Треба бути готовими.

Якщо щось знадобиться, дзвоніть.

Відпочиньте.

Але якщо ми підемо на вечірку...

-Було б чудово. -Побачимося завтра.

-Побачимося завтра. -Добрий вечір, Сіпріано. Відпочиньте.

-Що? -Він сказав: «Добрий вечір».

Ні, я ще не вечеряв. Повечеряю вдома.

-До зустрічі, Енріке. -Я наглядаю за ним.

-Відпочиньте. -Він вигадує те, чого не дочуває.

Новенький наче нічого.

Жартуєш, Амандо? Він порушив правило 50 на 50.

-Справді? -Він забрав половину моїх чайових.

І погано пакує.

-Запакував чотири речі. -Знаєш, що він сказав?

Він займався зв'язками з громадськістю, що приносило б більше грошей.

Так. Він митець.

Я не впевнений щодо нього.

Він крутий. Люблю його туфлі.

Схоже, ми пропустили автобус.

Це він сказав про Пініто, мексиканського борця,

який був досить низького зросту.

Він сказав: «Добре, що цей хлопець не важкоатлет,

інакше він би надер нам усім дупи».

Він був дуже хорошим, Пініто.

Як справи, хлопці?

-Як справи? -Як ти, Маріто?

Погано, Енріке. Я мушу приймати віагру, коли ходжу пісяти.

Не кажи так!

Я не кажу. Моя дружина каже.

-Ґуеро! -Майже готово.

-Я поклав лід у раковину. -Щоб не казав, що нічого не приношу.

Чудово.

Нарешті зріжемо квітку з твого саду.

-Розкажи про це. -Про що?

Про що хочеш.

Пам'ятаєте Ґоніні?

Звісно.

У нього рак.

Не може бути.

Багато чи трохи?

Трохи.

Його не буває багато чи трохи. Це просто рак.

У нього лише трохи.

Інакше він був би вже мертвим.

Облиш, друже!

Я не вірю в рак.

Він у тебе або є,

ти його отримуєш,

і хворієш.

Або його в тебе немає, тобто й не буде.

Тоді все гаразд.