Irish Wish

Бажати — хотіти чогось, що не може чи скоріш за все не трапиться.

Але що, якщо трапиться?

ІРЛАНДСЬКЕ БАЖАННЯ

- Поле! - Поле!

Кілька слів, Поле.

Чекайте. Агов, це ж мій шарф! Стійте!

Привіт, красуне.

Привіт. Чудовий вигляд.

Дякую.

- Поле! - Поле!

- Дві секунди. - Добре.

Як справи? Радий знову вас бачити. Як ви? Дякую, що прийшли.

- У нас кілька питань. - Хвилинку.

Я був би ніким без цієї дивовижної жінки та геніальної письменниці,

моєї редакторки, Медлін Келлі.

Медді, іди сюди.

Це наш вечір, Медді. Ми з тобою зробили це разом.

Ти написав чудову розповідь. Лише відполірувала.

Прибережи для мене хвильку. Я хочу дещо обговорити.

- Про що? - Побачиш.

- Добре. - Добре.

- Питання. - Привіт, Джею.

У вашому житті була якась жінка, що надихнула на історію кохання?

Я не можу розкривати всіх своїх таємниць.

- Повернулися в Мангеттен? - Завжди радий бути тут.

Так? Ще один бестселер?

Алло.

- Медді. - Вітаю, мамо.

- Я встигла. - Що за клацання?

Я намагаюся замовити туалетний папір онлайн.

Студенти все крадуть його,

а кнопка на моїй клавіатурі все застрягає.

Забагато подробиць.

Ну ти сама запитала.

У мене трохи запара.

Я застрягла в заторах і буквально щойно приїхала.

Ти запізнишся на великий вечір. Не ладнаєш ти з часом, сонце.

От я б тобі там допомогла.

- Мамо, зачекаєш секунду? - Звісно.

Так, секунду.

Так, кажи.

Я телефоную, аби запитати, чи ти вже поговорила з Полом.

Ще ні. Сподіваюся, нікому не розповіла про мої почуття до нього.

Повір, у Де-Мойні всім байдуже.

- Навіть Гезер та Емма не знають. - Ти їм не сказала?

Я просто ще не готова.

Якщо твої подруги не знають, цілком можливо, що Пол теж не знає.

Ні. Я йому не раз натякала.

І так дивиться на мене, коли працюємо разом.

- Мамо, він мене розуміє. - Ти кохаєш його.

- Чому не скажеш? - Може, не доведеться.

А що сталося?

Каже, що має про щось поговорити.

- Справді? - Тож, може, це саме той вечір.

Працює.

Мамо, я маю іти.

Добре. Якщо він не розповість тобі про свої почуття,

то скажи сама. Це все, що скажу.

- Гаразд, люблю. Бувай. - І я тебе.

- Привіт, дівчата! - Привіт!

Це так захопливо.

Ми так пишаємось тобою.

Дякую, що завітали.

Де шарф, який я тобі дала?

- Думаю, уже десь у Брукліні. - Як так?

Нещасний випадок. Зрозумію, якщо ніколи нічого не позичиш.

Не хвилюйся. Цей шарф був зразком з роботи.

Гезер, гарна робота над обкладинкою.

Подобається?

Неймовірна. Що думаєш, Еммо?

- Думаю, щось приховуєш. - Тобто? Ти про Пола?

Так, ви працюєте з ним понад рік. І не кажи, що ти не помічала.

Думаю, він чудовий письменник. От і все.

На обкладинці має бути й твоє ім'я.

- Ти буквально написала книгу. - Ні, не написала.

Ну не зовсім.

І це добре для моєї кар'єри. Пол хвалить мене перед видавництвом.

- Він ірландець. - Так.

- Сексуальний акцент? - Не помітила.

- Він самотній? - Ану віддай.

- Добре. - Ти куди?

Пошукаю Пола.

Ну ж бо, Медді. Сміливіше цього разу.

Ось ти де.

Вирішив пошукати хоробрості в стакані перед виходом на публіку.

Їм сподобається. Історія прекрасна.

Я маю тобі подякувати за це.

Якби моя воля, коханці вже до десятої глави кинулися би в озеро.

Ти неймовірна. Ти це знаєш?

З тобою у нас гармонія.

З нас чудова команда.

Так, тому я хотів поговорити з тобою

про дещо дуже важливе для мене.

- Можеш розповісти що завгодно. - Що ж...

Здається, настав час

нового рівня для наших стосунків.

Поле, я не знаю, що й сказати. Я думаю так само.

Справді?

Це чудово.

Тож

допоможеш мені з наступною книгою?

Цього разу я хочу розповісти тобі про концепцію історії.

Знаю, ти хотіла написати свій роман. Я можу допомогти.

Як гадаєш, це може зачекати ще трішки?

Я...

- Авжеж. - Чудово.

- Це чудово. - Прекрасно!

Що ж, час спустити на мене всіх собак.

Побачимося.

Якщо не рухатимешся, я вхоплюся.

Відведи мене до вбиральні.

Ой, перепрошую. Усе гаразд?

У нас невелика несправність вій.

Чи можу я вам допомогти?

Можливо. Це нові вії «Наногріп».

Я стилістка в «Бергдорфі».

Отримую останні зразки їхньої розкішної косметики.

Цій поставлю дизлайк.

- Не проти, якщо я спробую? - Та ні.

Я буду дуже обережний.

Ось так.

Ну як?

Набагато краще.

Не хочу переривати, та чимало людей очікує.

- Що ж, після вас. - Ні, після вас.

«Вона визирає з водяних глибин.

Якби він лише потягнувся до неї,

це могло б зірвати чари.

Але натомість він відвертається.

Вона кличе утопленими словами,

поки він зникає в тінях мохової долини».

«Розділ восьмий».

«Перша ніч, яку вона провела сама, була найгіршою».

«ДВА ІРЛАНДСЬКІ СЕРЦЯ» КЕННЕДІ

Прошу, Гертрудо. Яке прекрасне ім'я.

Дякую, Поле.

- То як ви познайомилися? - Ми дружимо зі школи.

Я завжди обожнювала книги.

Що? Це ж я.

- Підписати тобі книгу? - Так, будь ласка.

Авжеж.

- Ось так. - Це справжнє озеро?

Так. Воно в Ірландії. Неподалік від дому моєї родини.

Хотіла б його колись побачити.

А як би я хотів, аби побачила.

Ти пишеш такі дивовижні історії. Хоч увесь вечір слухала б.

Овва, було б чудово, правда? На жаль, у Пола пресконференція вранці.

Можна рахунок?

- Це коштом закладу. - Неправда.

Це було неймовірно.

Думаю, це був найкращий вечір у моєму житті.

- І між вами з Полом наче щось проскочило. - У нас виник миттєвий зв'язок.

Не сприймай це серйозно. Пол — відома людина.

- Усіх змушує почуватися особливими. - Підписав мою книгу.

- Чимало їх підписує. - І залишає номер телефону?

БУДУ РАДИЙ ЗУСТРІЧІ ПОЛ

Це лише номер телефону. Це ж не пропозиція.

ІРЛАНДІЯ ДОЗВІЛ ВІДВІДУВАЧА

Не віриться, що Пол та Емма одружуються! Так швидко.

Просто вмить.

- Вітаю в Ірландії. - Дякую.

- Уже майже. Ще одна сумка. - Поле, ця теж моя.

- Ось так. - Не замало багажу, Еммо?

Я одружуюся, Гезер.

Ти не повіриш, скільки знадобиться нарядів.

Перепрошую. Пані.

- Медс. - Перепрошую.

- Усе гаразд? - Звісно.

Медді, забрала свою сумку?

Майже.

- Побачимося біля виходу, добре? - Добре.

Якщо я вам потрібен на цій роботі, я буду готовий. Гаразд?

Добре. Гаразд. Звісно.

Так.

Вибачте. Це моя.

Ні, перепрошую, але вона моя.

Власне, вона моя.

Зачекай поки. Американка хоче вкрасти мою валізу.

Та ні. Я лише беру свою валізу.

Якщо подивитеся на ярлик, то побачите.

Мені й не треба. Я знаю свою валізу. Тож відпустіть.

Я не відпущу свою валізу.

Бачите, моя спідниця в клітку.

Ви впевнені, що це ваш розмір?

Пробачте мені.

Усе гаразд. З ким не буває.

Хоча я підозрюю, що з вами буває найчастіше.

Приємної поїздки.

ЗАГУБЛЕНИЙ БАГАЖ

Медді. Ось ти де.

Нарешті вдалося запхати всі сумки Емми в авто.

Можливо, поїду на даху.

- Повірити не можу в усе це. - Це точно. Як ти?

- Жодних сумнівів, правда? - У мене? Ніколи.

Я вдячний, що ти нас познайомила.

Ти змінила моє життя. Я цього не забуду.

Заповніть, будь ласка.

- Схоже, це надовго. Ви їдьте до будинку. - Ні. Я не можу тебе тут залишити.

- Не хвилюйся за мене. Я візьму таксі. - Добре.

Набереш і скажеш, чи все гаразд. Добре.