Stand by Me

АДВОКАТА КРІСТОФЕРА ЧЕМБЕРСА ЗАРІЗАЛИ В РЕСТОРАНІ

Мені було 12 років, коли я вперше побачив мертву людину.

ПОЛІЦЕЙСЬКІ СПРАВИ

Це сталося влітку 1959 року, дуже давно.

Але тільки якщо вимірювати роками.

Я жив у маленькому містечку в Ореґоні під назвою Касл-Рок.

Там жила лише 1281 людина, але для мене це був цілий світ.

Це Босман Боб Корм'є. У Портленді чудовий ранок.

Температура 32 градуси, і стає все спекотніше.

Зараз ми послухаємо пісню Боббі Дея Rockin' Robin.

Це круто.

А звідки ти знаєш, що на вашому подвір'ї був француз?

Я француз, ясно?

Ваші сміттєві баки порожні, а собака вагітна.

Хіба я не сказав, що я француз?

-Я стукаю. -Дідько.

-Двадцять дев'ять. -Двадцять два.

Та пішли ви.

Ґорді вибуває. Старий Ґорді дав маху та вийшов.

Здавай карти.

Тедді Дюшан був найбожевільнішим серед нас.

У нього не було багато шансів у житті. Його батько був схильний до нападів люті.

Якось він приклав вухо Тедді до плити і мало не спалив його.

Стукаю.

Чотириокий шматок лайна.

Купа лайна має тисячу очей.

Що тут смішного? Ну ж бо. У мене 30, а у тебе?

-Шістнадцять. -Давай, смійся.

Тепер тобі кінець.

Кріс Чемберс був нашим ватажком. І моїм найкращим другом.

Він ріс у поганій родині. Всі знали, що він теж погано закінчить.

Навіть він сам.

Це не секретний код.

Я забув секретний код. Впустіть мене.

-Верн. -Верн.

Ну ж бо, хлопці, відчиняйте.

Чуваки, ви не повірите. Це так круто.

Зараз розкажу. Ви не повірите. Це неймовірно.

Дайте перевести подих. Я біг від самого дому.

Я біг до самого дому

Ну ж бо, послухайте. Це так круто.

-Лише сказати, що мені шкода -Шкода

Добре, забудьте. Я не маю вам нічого казати.

Стривайте, хлопці. Що таке?

Супер. Ви не повірите, кажу вам.

Я біг до самого дому

Та пішли ви. Забудьте.

Кажи.

Можете заночувати сьогодні в наметі? Скажете батькам? У нас на полі.

Думаю, що так.

Мій батько зараз дуже злий. Останнім часом багато п'є.

Спробуй. Ти не повіриш, кажу тобі. Ґорді?

Так, напевно.

То через що ти скиглиш, Верне?

-Стукаю. -Що?

Брехун. У тебе немає козирів. Ти їх собі не здавав.

Тягни карту, гівнюк.

Хочете побачити труп?

Я копався у себе під ґанком.

Ми одразу зрозуміли, що Верн мав на увазі.

На початку навчального року він закопав банку з монетами

під своїм будинком

і намалював мапу, щоб знайти її.

Через тиждень його мама прибирала в його кімнаті і викинула мапу.

Верн дев'ять місяців намагався знайти ці монети.

Дев'ять місяців.

Він не знав, сміятися чи плакати.

Господи, Біллі. Треба щось робити.

Чому? Кого це хвилює?

-Ми його бачили. -І що? Нам це байдуже.

І йому теж, бо він мертвий.

Кого хвилює, знайдуть його чи ні? Мене точно ні.

Це той хлопець, про якого казали по радіо.

Брокер, чи Брауер або Флауерс. Як там його?

Мабуть, його збив потяг.

То й що?

Ми всі уважно стежили за історією Рея Брауера,

бо він був нашим однолітком.

За три дні до того він пішов по чорниці, і відтоді його ніхто не бачив.

Думаю, треба розповісти копам.

Не можна йти до копів після того, як викрав машину.

Вони запитають, як ми опинилися на Бек Гарлоу Роуд.

Вони знають, що у нас немає машини.

Тримаємо язика за зубами, і нас не чіпатимуть.

Ми можемо зробити анонімний дзвінок.

Вони відстежують ці дзвінки, дурню.

Я бачив це по телебаченню.

Твоя правда.

Навіщо ми поцупили той бісів «додж».

Шкода, що з нами не було Туза.

-Сказали б, що їхали на його машині. -Але його не було.

-Ми йому скажемо? -Ми нікому не скажемо.

Нікому, ніколи. Розумієш?

Я знаю Бек Гарлоу Роуд.

Вона закінчується біля Роял Рівер. Там є залізнична колія.

Я підглядав там за дівчатами, які купалися.

Якби вони знали, що ти там був, вони б тебе вбили.

Невже він міг дійти від Чемберлена до Гарлоу? Це далеко.

Звичайно. Він міг піти по рейках

-до самісінького кінця. -Так. Точно.

А потім, коли стемніло, його, мабуть, збив потяг.

Так.

Слухайте, хлопці.

Якщо ми його знайдемо, то потрапимо в газету.

-Навіть на телебачення. -Звісно.

-Ми будемо героями. -Так.

Навіть не знаю. Біллі дізнається, що я це підслухав.

Йому буде байдуже. Труп знайдемо ми,

а не Біллі та Чарлі, які викрали машину.

Тобі, мабуть, дадуть медаль, Верне.

-Ти так думаєш? -Звісно.

-Що ми скажемо батькам? -Те саме, що сказав ти.

Ми заночуємо у наметі на вашому полі.

А ти своїм скажеш, що заночуєш у Тедді,

а наступного дня ми всі підемо на перегони.

-До вечері повернемося. -Оце так план.

Але якщо ми знайдемо тіло у Південному Гарлоу,

вони дізнаються, що ми не ходили на перегони. Нам влетить.

Усім буде байдуже.

Усі будуть шоковані нашою знахідкою.

-На це не звернуть уваги. -Так.

Мене все одно покарають, але воно того варте.

-Так. -Зробимо це.

-Що скажеш? -Гаразд.

-Ґорді? -Звісно.

-Верне? -Не знаю.

-Верне. -Давай, Верне.

Верне.

-Верне. Давай. -Ну ж бо, Верне.

-Гаразд. -Чудово!

Круто. Дуже круто. Так.

Я хотів би розділити ентузіазм моїх друзів, але не міг.

Того літа я став невидимкою у себе вдома.

Мамо, не знаєш, де моя фляжка?

Мамо?

У кімнаті Денні.

У квітні мій старший брат Денніс загинув в аварії.

Минуло чотири місяці,

але мої батьки так і не змогли оговтатися.

ШКОЛА КАСЛ-РОК

УНІВЕРСИТЕТ ШТАТУ МІЧИГАН

Ґорді, у мене є дещо для тебе.

Це тобі, друже.

-Денні, це ж твоя кепка «Янкі». -Ні, це твоя кепка.

Вона приносить удачу. Знаєш, скільки риби ми наловимо?

-Скільки? -Досхочу.

Досхочу риби. Вона тобі пасує.

Мо, я осліп.

Навіть не починай. Іди сюди, обійми мене.

Знайшов?

Флягу знайшов?

Так.

Ти можеш знайти нормальних друзів, як Денні?

Вони нормальні.

Авжеж. Крадій і двоє недоумків.

Кріс не крадій.

Він крав гроші у школі.

Як на мене, він крадій.

Коли ми вирушили на пошуки тіла Рея Брауера, був майже обід.

Зупиніть тут.

Привіт, Крісе.

-Дякую. -Авжеж.

-Ґордо. -Привіт.

-Хочеш дещо побачити? -Звичайно. Що?

-Все гаразд? -Так.

-Ходімо. -Що там?

-Ти повинен це побачити. -Ну ж бо, що там?

Що це? Скажи.

Хочеш бути Самотнім Рейнджером чи Малюком Сіско?

Чорт забирай.

-Де ти його взяв? -У шухляді свого старого.

-Сорок п'ятого калібру. -Я бачу.

-А набої є? -Так.

Узяв усе, що було в коробці.

Батько вирішить, що сам розстріляв усе по банкам, коли був п'яний.

-Він заряджений? -Звісно ні. За кого ти мене маєш?

-Господи! -Господи! Забираймося звідси! Хутчіш!

Це був Ґорді! Ґорді Лашанс розстрілює Касл-Рок!

-Замовкни! -Хто це зробив?

Хто тут бавиться петардами?

Бачив би ти своє обличчя. Чорт, це було круто.

-Просто супер. -Ти знав, що він заряджений!

У мене будуть проблеми. Вона мене бачила.

-Вона думала, що це петарди. -Це було підступно.

Ґорді, слухай...

Я не знав, що він заряджений.

-Чесно. -Присягаєшся?

Так, присягаюся.

-Ім'ям матері? -Так.

І якщо ти брешеш, вона потрапить у пекло?

Так, присягаюся.

На мізинці?

На мізинці.

Агов, дівчата, ви куди?

Та годі тобі. Мені дав її брат.

-А тепер ти віддав її мені. -Поверни! Це моє!

Ти знаєш, що ти покидьок?

-Твій брат не дуже ввічливий. -Крістофере,

ти ж не хотів образити мого друга.

Звісно, не хотів.